08 червня 2016 року Справа № 906/1770/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Божок В.С.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД
на постанову від 29.03.2016
Рівненського апеляційного господарського суду
у справі Господарського суду Житомирської області № 906/1770/15
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДАРТ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД
простягнення 511776,78грн,
за участю представників сторін:
позивача - Лахманик Ю.Г. дов. від 06.11.2015 р.,
відповідача - Леоненко І.В. дов. від 20.01.2016 р.,
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.02.2016 р. (суддя - Гансецький В.П.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРТ" 389 349,80 грн. боргу за отримані послуги згідно договору № 02-010 від 17.06.14р. на виконання чартерних перевезень, 116081,04 грн. пені, 6345,94 грн. 3% річних та 7 676,65 грн. судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. (судді - Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) рішення Господарського суду Житомирської області від 18.02.2016 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "ЯнЕір" ЛТД звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2014 р. між ТОВ "ДАРТ" (перевізник) та ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (замовник) було укладено договір № 02-010 від 17.06.2014 р. на виконання чартерних перевезень .
Умовами договору сторони погодили, що замовник доручає, а перевізник виконує чартерні авіаційні перевезення замовника ("перевезення") за маршрутом, розкладом та на умовах, що вказані в додатках до даного договору.
Згідно пп. 3.6 Договору, замовник зобов'язався забезпечити своєчасну оплату перевезення згідно додатку до даного договору.
Загальна вартість перевезення складається із вартості рейсу, оплати за бортове харчування та аеропортові такси (пп. 5.1 Договору).
Згідно пп. 5.2 Договору, вартість перевезення вказана в додатках до даного договору.
Пунктом 2 додатку № 5 від 25.07.2014 р. до договору сторони погодили, що вартість чартерного рейсу згідно таблиці по маршруту Київ (Жуляни) - Тіват (Чорногорія) - Київ (Жуляни) складає 20650 доларів США, в тому числі 0% ПДВ. Оплата здійснюється на підставі виставлених перевізником рахунків у національній валюті України гривні (а.с.19).
Вказана вартість не включає витрати на борт харчування, аеропортові збори і збори за авіаційну безпеку по всьому маршруту, а також варість заправки авіа паливом в аеропорту Тіват у потрібному 6,75 тон та обслуговування ПС в обох аеропортах (п. 3 Додатку № 5). Замовник за власний рахунок самостійно сплачує вартість наземного обслуговування в обох аеропортах, а також вартість всіх аеропортових пасажирських зборів та заправки авіа паливом в аеропорту Тіват не менше 6,75 тон. (п. 4 Додатку № 5).
Пунктом 5 додатку № 5 від 25.07.2014 р. до договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості чартерного перевезення, що складає 20 650 доларів США, на поточний рахунок перевізника по факту виконання рейсу, але не пізніше 30.07.2014 р. Пунктом 2 додатку № 6 від 29.07.2014 р. до договору сторони погодили, що вартість чартерного рейсу згідно таблиці по маршруту Київ (Жуляни) - Батумі (Грузія) - Київ (Жуляни) складає 19800 доларів США, в тому числі 0% ПДВ. Оплата здійснюється на підставі виставлених перевізником рахунків у національній валюті України гривні (а.с.20).
Вказана вартість не включає витрати на борт харчування, аеропортові збори і збори за авіаційну безпеку по всьому маршруту, а також вартість заправки авіапаливом в аеропортах у потрібному розмірі 11 тон та обслуговування ПС в обох аеропортах (п. 3 Додатку № 6).
Замовник за власний рахунок самостійно сплачує вартість борт харчування, наземного обслуговування в обох аеропортах, заправки авівпаливом у потрібному розмірі 11 тон, а також вартість всіх аеропортових пасажирських зборів в аеропорту Батумі (п. 4 Додатку № 6).
У п. 5 додатку № 6 від 29.07.2014 р. до договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості чартерного перевезення, що складає 19800 доларів США, на поточний рахунок перевізника по факту виконання рейсу, але не пізніше 31.07.14р.
Судами встановлено, що позивачем здійснено десять рейсів за наступними маршрутами: Київ-Бургас-Київ - 20.06.2014 р. (2 рейси), 27.06.2014 р. (2 рейси), 31.07.2014 р., 01.08.2014 р.; Київ-Тіват-Київ - 22.06.2014 р., 20.07.2014 р., 27.07.2014 р.; Київ-Батумі-Київ - 30.07.2014 р. (а.с.3), що, підтверджується Актами надання послуг: № 111 від 31.07.2014 р. на суму 247 545,88 грн., № 119 від 04.08.2014 р. на суму 239 525,51 грн. (а.с.23). Акти підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток без зауважень та заперечень.
Однак, відповідач за надані послуги, розрахувався частково, а саме: 08.07.2015 р. на рахунок перевізника надійшли грошові кошти від замовника у розмірі 97 721,59 грн. за міжнародні пасажирські перевезення Київ-Батумі-Київ по акту № 119.
Сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2014 р. (а.с.24) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.01.2016 р. (а.с. 105, 106).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 389 349,80 грн.
Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 18.05.2001 р. № 297 "Про затвердження Правил виконання чартерних рейсів", чартерний рейс - це рейс, який виконується на зафрахтованому повітряному судні на підставі договору чартеру.
Договір чартерного перевезення є основним правовим документом, регулюючий даний вид перевезення.
Статтею 912 ЦК України передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Згідно зі ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суди попердніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги згідно Договору № 02-010 від 17.06.2014 р. в сумі 389 349,80 грн.
Також, позивач просив, стягнути з відповідача 116081,04 грн. пені та 3 % річних в розмірі 6345,94 грн.
Пунтком 6.10, сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання оплати за договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу та інші штрафні санкції передбачені діючим законодавством України.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За правилами ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги в частині нарахованої відповідачу пені в сумі 116081,04 грн. грн. та 6345,94 3% річних.
Апеляційний суд не взяв до уваги доводи відповідача, що зобов'язання по сплаті вартості виконаних чартерних перевезень згідно договору № 02-010 від 17.06.2014 р. було припинено сторонами шляхом його заміни на зобов'язання з заправки повітряних суден позивача авіапаливом в аеропортах у більшій кількості, ніж було визначено додатками за договором № 02-010 від 17.06.2014 р. на виконання чартерних перевезень, виходячи з наступного.
Відповідно до чинного законодавства України, підставою для виникнення зобов'язань між юридичними особами обов'язково має бути письмовий договір, в якому сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов.
Суд звернув увагу на те, що сторонами при підписанні договору досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов договору, а саме: ціни, строку дії договору та предмету.
Водночас, як вбачається з Договору № 02-010 від 17.06.14 р. на виконання чартерних перевезень та додатках №№ 1-8 до нього, сторонами не було визначено такого способу розрахунків між сторонами, як зарахування заправки відповідачем повітряних суден позивача в рахунок його оплати за здійснені авіаперевезення.
Згідно підпунктів 3, 4 додатків 1-8 до договору, замовник повинен за власний рахунок здійснювати заправку повітряних суден перевізника, тобто позивача. При цьому, вартість авіапалива не включається у вартість рейсів.
Твердження відповідача про зарахування заправки ним авіапаливом повітряних суден позивача в рахунок оплати здійснених авіаперевезень є безпідставними.
Також суд правомірно вказав, що посилання відповідача на листування з позивачем, як на підтвердження, погодження позивачем взаємозаліку з оплати чартерних перевезень, шляхом оплати відповідачем авіапалива, яким заправлялися повітряні судна позивача, внаслідок чого відсутня його заборгованість згідно договору № 02-010 від 17.06.2014 р. на виконання чартерних перевезень, оскільки вказані листи не є належними та допустимими доказами по даній справі, не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та не може вважатися погодженням про зарахування вартості авіапального, заправленого поза обсягом необхідного для здійснення рейсу, в погашення вартості рейсу.
Докази існування між сторонами домовленостей щодо заправки повітряних суден позивача авіапальним понад обсяги, необхідні для здійснення замовлених авіарейсів, де б визначалася кількість такого пального, його вартість, порядок розрахунків відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.02.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 906/1770/15 залишити без змін.
Поновити виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 906/1770/15 Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді С.В. Бакуліна
В.С. Божок