Ухвала
31 травня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засіданняОСОБА_4 ,
прокурораОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 42014090080000034 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Побережжя Тисменицького району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України,
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у зв'язку з істотними порушенням кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд безпідставно закрив кримінальне провадження щодо нього на нереабілітуючих підставах у зв'язку з декриміналізацією. Стверджує, що інкримінованого злочину він не вчиняв і його винуватості у пред'явленому обвинуваченні в установленому законом порядку не було доведено.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 365 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді сільського голови с. Завій Калуського району Івано-Франківської області, тобто будучи службовою особою, перевищуючи владу, діючи умисно в інтересах ЗАТ «Калушліспромгосп», всупереч вимогам п. «а» ч. 1 ст. 12, п. «а» ч. 1 ст. 17 та пунктів 1, 12 «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції від 25 жовтня 2001 року), а також статей 6, 16 Лісового кодексу України (у редакції від 20 грудня 2001 року), явно виходячи за межі наданих йому повноважень, 14 березня 2002 року уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки лісового фонду із ЗАТ «Калушліспромгосп» площею 2,2049 га, вартістю 70 571,00 грн, яка знаходилася за межами населеного пункту с. Завій на території Завійської сільської ради Калуського району.
Внаслідок перевищення влади ОСОБА_6 як сільський голова с. Завій Калуського району заподіяв істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету й престижу органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про безпідставність касаційних вимог та залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України закон, що скасовує або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності.
Згідно із Законом України від 21 лютого 2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції», який набрав чинності 28 лютого 2014 року (далі - Закон від 21 лютого 2014 року), ст. 365 КК України викладено у новій редакції - перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обіймав посаду сільського голови с. Завій Калуського району Івано-Франківської області, тобто не був працівником правоохоронного органу.
Таким чином, з урахуванням змін, внесених до ст. 365 КК України відповідно до Закону від 21 лютого 2014 року, ОСОБА_6 не є суб'єктом цього злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, а його дії не містять складу зазначеного злочину.
Як убачається з аналізу кримінального процесуального закону, суд, отримавши обвинувальний акт, призначає кримінальне провадження до судового розгляду, після чого розглядає його по суті тільки у випадку відсутності підстав для його закриття на стадії підготовчого судового засідання, які передбачено п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Також суд за наявності до того підстав під час судового розгляду може закрити кримінальне провадження в тому разі, якщо набрав чинності закон, яким усунуто караність інкримінованого особі діяння. Оскільки ОСОБА_6 не був працівником правоохоронного органу, то він не є суб'єктом цього злочину. Враховуючи положення ст. 5 КПК України, суд обґрунтовано закрив кримінальне провадження, звільнивши ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, що фактично є врегульованою кримінальним та кримінальним процесуальним законом відмовою держави в особі компетентних органів від обвинувачення.
Таким чином, скаржник не навів обґрунтованих аргументів щодо неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення КПК України при закритті кримінального провадження на підставі п. 4 ст. 284 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 436 КПК України, суд
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3