07 червня 2016 р. Справа № 876/2115/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області (правонаступник Шацьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України) про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії,
В лютому 2016 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області (далі - УПФ) в якому просив визнати незаконним рішення УПФ від 05.02.2016 про відмову позивачу у перерахуванні пенсії із заробітку та стажу у зв'язку з звільненням з роботи 04.01.2016, зобов'язати УПФ здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із збільшенням з 86% до 90% від заробітної плати з 28.01.2016 згідно довідок.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 30.06.1995 по 04.01.2016 він працював в органах прокуратури. З 06.08.2008 йому призначена пенсія за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (далі - Закон №1789-ХII). Оскільки позивач після призначення пенсії, продовжував безперервно працювати в органах прокуратури до 04.01.2016, тому вважає, що має право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру 90% від заробітку та довідок про заробітну плату, виданих при звільненні, проте УПФ листом від 09.02.2016 повідомив позивача про прийняття 05.02.2016 рішення, яким йому відмовлено у проведенні перерахунку пенсії із заробітку та стажу.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 01 березня 2016 року у справі №163/545/16-а позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи із заробітку та стажу у зв'язку із звільненням з роботи 04.01.2016. Зобов'язано УПФ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років у відповідності до ст.50-1 Закону №1789-ХII в розмірі 90% середнього заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Волинської області від 27.01.2016 №18-31, та здійснити відповідні виплати починаючи з 28.01.2016 з врахуванням проведених виплат.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, УПФ подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неправильно та неповною мірою встановив обставини у справі та неправильно застосував норми права.
Також позивач з покликанням на постанову Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» надіслав до суду клопотання про заміну відповідача його правонаступником - Шацьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, яке з урахуванням положень ст.55 КАС підлягає задоволенню.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у спірних відносинах діяв не на підставі, поза межами компетенції та не у спосіб, що передбаченні чинним законодавством.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 30.06.1995 по 04.01.2016 працював в органах прокуратури. 04.01.2016 був звільнений згідно наказу прокурора Волинської області від 04.01.2016 №1к (а.с.7) на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1789-ХII, п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.
З 06.08.2008 йому призначена пенсія за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХII, в розмірі 86 відсотків від суми його заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки після призначення пенсії, позивач продовжував безперервно працювати в органах прокуратури до 04.01.2016, тому вважає, що має право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру 90% від заробітку та довідок про заробітну плату, виданих при звільненні.
28.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до УПФ з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії виходячи із заробітку та стажу роботи на день звільнення, тобто у розмірі 90% від заробітної плати, згідно довідок, виданих за останнім місцем роботи (а.с.24). Під час розгляду вище зазначеної заяви, відповідач здійснив обрахунок стажу роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорсько-слідчого складу у 13 років 1 місяць 7 днів, про що зазначено у розпорядженні від 04.02.2016 №143895, який аналогічний стажу, що мав місце при призначенні пенсії у 2008 році (а.с.27).
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст.50-1 Закону №1789-ХII.
Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI) внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХII, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХII у редакції Закону №3668-VI прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 01.10.2011 положення ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХII щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Закону №3668-VI.
Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13 та 18 ст.50-1 Закону №1789-ХII, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VI змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).
Відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону №1789-ХII, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Враховуючи наведені норми суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлена та обставина, що вищевказані закони стосуються виключно порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Така ж правова позиція знайшла своє закріплення і у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-420а13.
Також слід окремо зазначити те, що згідно норми ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХII позивач мав право звернутися з вимогою до УПФ про перерахунок пенсії з 28.01.2015, тобто після настання обставин, що стали передумовою такого перерахунку.
Відмовляючи позивачу у перерахунку призначеної йому пенсії та в обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилався на положення п.2.ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 (далі - Закон №11697-VII) та п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 (далі - Закон-№213-VIII).
Відповідно до п.2. ст.86 Закону №11697-VII пенсія працівникам прокуратури призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Пункт 5 Прикінцевих положень Закону-№213-VIII передбачає, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Дані правові норми регламентують пенсійне забезпечення працівників прокуратури у яких право на призначення пенсії виникло відповідно до Закону №213-VIII, а як встановлено у справі, пенсія позивачу призначена у відповідності до положень ст.50-1 Закону №1789-ХII.
В даному випадку суд першої інстанції слушно зазначає, що при відмові позивачу у перерахунку пенсії відповідач застосовував нові положення до правовідносин, які виникли до їх прийняття та суттєво звужують право на пенсійне забезпечення.
Стаття 22 Конституції України, передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Вирішуючи питання про те, яку правову норму потрібно застосовувати до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду України, які викладені у постановах Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року (справа №127/11720/14а) та від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13).
Відповідно до зазначених постанов, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Частиною 1 ст.244-2 КАС встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій УПФ в частині відмови в проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання провести такий у відповідності до ст.50-1 Закону №1789-ХII у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (в редакції, що діяла на час призначення пенсії).
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо посилання апелянта на положення Закону №213-VIII, суд не може прийняти його до уваги, оскільки останній, як було встановлено, суттєво звужує реалізацію права позивача на пенсійне забезпечення.
Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Шацького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 01 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 13 червня 2016 року.