Ухвала
іменем україни
08 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року,
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення боргу, посилаючись на те, що 29 листопада 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала невідновлювальну кредитну лінію у сумі 40 500 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та 18,5 % комісій терміном до 10 листопада 2031 року. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання укладено також і договори поруки, поручителями в яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зобов'язання за договором належним чином не виконані. Станом на 28 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 637 523 грн 50 коп. 26 червня 2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким позивач набув права вимоги до відповідачів.
Посилаючись на викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 637 523 грн 50 коп. та судові витрати.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» 637 523 грн 50 коп. боргу.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 29 листопада 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала невідновлювальну кредитну лінію у сумі 40 500 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та 18,5 % комісій терміном до 10 листопада 2031 року.
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 29 листопада 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3, ОСОБА_4 (окремо з кожним) укладено договори поруки, зі змісту яких вбачається, що поручителі зобов'язуються солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.
Станом на 28 липня 2015 року сума заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2006 року складає 637 523 грн 50 коп., з яких: 539 787 грн 61 коп. - тіло кредиту, 97 735 грн 89 коп. - відсотки.
26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» передало (відступило) позивачеві права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зобов'язаннях, отже, права кредитора за кредитним договором від 29 листопада 2006 року належать ПАТ «Дельта Банк».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що зобов'язання за кредитним договором від 29 листопада 2006 року не виконані належним чином, тому з поручителів підлягає стягненню солідарно сума заборгованості за договором.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення заборгованості, разом із тим не погоджується з висновками в частині солідарного стягнення заборгованості з огляду на таке.
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 29 листопада 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3, ОСОБА_4 (окремо з кожним) укладено договори поруки. За змістом п. 1.1 кожного договору поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.
Виходячи зі змісту кожного договору поруки, укладеного між банком та поручителями (з кожним окремо), було визначено обсяг відповідальності особи як поручителя за зобов'язаннями боржника, тобто боржник з кожним поручителем окремо може нести солідарну відповідальність.
Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Банк скористався своїм правом пред'явлення позову до поручителів, однак суд, покладаючи солідарну відповідальність на останніх, зазначеного вище до уваги не взяв та дійшов передчасних висновків про наявність солідарного обов'язку відповідачів, оскільки із кожним поручителем укладалися окремо договори.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді: О.І. Євтушенко
І.М.Завгородня
Ю.Г.Іваненко
О.М.Ситнік