Ухвала
іменем україни
8 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Карпенко С.О.,
Кафідової О.В., Наумчука М.І.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та залишення права на житло, за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області, подану в інтересах малолітньої ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Харківської області від
23 листопада 2015 року,
встановила:
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є її та матір'ю малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від виховання дитини злісно ухиляється. Запис про батька дитини вказано зі слів матері -
ОСОБА_6
Зазначала, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у службі у справах дітей як така, що опинилась у складних життєвих обставинах з моменту народження, оскільки мати не приділяє належної уваги вихованню дочки (самоусунулась від виховання та догляду), безвідповідально ставиться до долі дитини.
Вказувала, що вона є рідною сестрою малолітньої ОСОБА_5 та з самого народження займалась її вихованням та утриманням, оскільки мати мешкала окремо. Також допомагали дід та баба, які теж мешкали окремо. Малолітня ОСОБА_5 виховувалась позивачем, відвідувала дитячий садок та з 2009 року ЗОШ № 68. ОСОБА_4 публічно не заперечувала проти позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що неодноразово повідомляла в ефірі українських телевізійних каналів.
Ураховуючи наведене, просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначити її ОСОБА_3 опікуном малолітньої сестри ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та залишити право на житло за ОСОБА_5 до досягнення нею 18 років у квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Призначено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, опікуном над малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Залишено за малолітньою ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, право на квартиру АДРЕСА_2.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 листопада
2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Попереджено
ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Покладено на Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради під контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків.
У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області, яка подана в інтересах малолітньої ОСОБА_5, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності доказів винної поведінки ОСОБА_4 та свідомого нехтування нею своїми обов'язками щодо виховання дитини.
Проте з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.
Установлено, що ОСОБА_4 є матір'ю малолітньої
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відомості про батька дитини записано зі слів матері.
ОСОБА_3 є сестрою малолітньої ОСОБА_5
Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на злісне ухилення мати ОСОБА_4 від виховання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За положенням п 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6
ст. 19 СК України).
За змістом абз. 2, 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з подальшими змінами органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Установлено, що з 29 квітня 2014 року малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, влаштована до Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Гармонія».
Згідно висновку Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради від 8 квітня 2014 року, питання щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчому комітету Харківської міської ради, та було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до наданих актів обстеження малолітня ОСОБА_5 мешкає разом із сестрою з дня народження, місце знаходження матері невідоме.
У присутності психолога-вихователя Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Гармонія» в судовому засіданні була допитана малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка вказувала, що бажає залишитись з рідною сестрою, яка піклується за неї, виховує, допомагає з дня її народження. Свою матір ОСОБА_4 вона не пам'ятає.
Крім того, свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (вчитель та директор ХОЗШ № 68, де навчалась малолітня) підтвердити, що відповідач ОСОБА_4 навчальні заклади не відвідувала, не цікавилась її життям, а вихованням малолітньої ОСОБА_5 за весь час навчання дитини займалась тільки сестра ОСОБА_3
Посилання апеляційного суду на те, що мати разом із дитиною після продажу квартири мають інше житло - квартиру АДРЕСА_3 є безпідставним, оскільки факт реєстрації не свідчить про факт проживання дитини за вказаною адресою та спростовується актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї за вказаною вище адресою, яким установлено, що у приміщенні ніхто не проживає, двері до будинку зачинені, подвір'я занедбане та поросло бур'яном. Сусіди ОСОБА_4 та її дитину не знають та ніколи не бачили, газове опалення від будинку відрізане, електропостачання відключене. Зазначені обставини свідчать про те, що в будинку неможливе проживання малолітньої дитини.
Судом першої інстанції взято до уваги, що ОСОБА_4 тривалий час не вживала конкретних дій для спілкування зі своєю малолітньою дочкою для її виховання та утримання, що свідчить про її небажання приймати участь у вихованні дочки, утримувати їй матеріально.
Згідно з ч. 3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, вірно застосував положення ст. 164 СК України, оцінив надані сторонами докази в порядку
ст. 212 ЦПК України та прийшов до правильного висновку, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, оскільки умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню своєї доньки ОСОБА_5, не виявляє до неї батьківської турботи та уваги, не турбується про її фізичний і духовний розвиток.
Рішення місцевого суду ухвалено виключно в інтересах малолітньої дитини.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, вірно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Проте всупереч вимогам статей 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд переоцінив наявні в справі докази, не витребував нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законне рішення суду першої інстанції.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу заступнику прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада
2015 року скасувати, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ.М. Колодійчук
Судді:В.С. Висоцька С.О. Карпенко О.В. Кафідова М.І. Наумчук