Ухвала
іменем україни
8 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_8 як законних представників ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2016 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, і просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 25 041 грн 77 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також 5 тис. грн на користь неповнолітнього ОСОБА_6 в її особі на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позивач посилалася на те, що 18 серпня 2008 року малолітній ОСОБА_9 - син відповідачів, у дворі будинку АДРЕСА_1 заподіяв малолітньому ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 27 серпня 2009 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, в результаті яких останній отримав післятравматичну макулодистрофію лівого ока та закриту черепно-мозкову травму.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2013 року, ухваленим у справі № 2-869/11 за її позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 на її користь 26 912 грн 64 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також 13 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_6 Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено стягнуту солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду до 19 800 грн 55 коп.
Позивач ОСОБА_5 зазначала, що цими рішеннями судів компенсувалися понесені нею витрати на лікування дитини до 2013 року включно.
Однак після 2013 року нею були понесені додаткові матеріальні витрати на лікування дитини, які вона просить відшкодувати у судовому порядку, а також відшкодувати завдану їм моральну шкоду.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 25 041 грн 77 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи судами було встановлено, що 18 серпня 2008 року малолітній ОСОБА_9 у дворі будинку АДРЕСА_1 висячи на турніку, навмисно наніс удари по голові в область лівого ока малолітньому ОСОБА_6, що потягло за собою сутичку між ними. 19 серпня 2008 року у дворі вищевказаного будинку малолітній ОСОБА_9 навмисно наніс удари по голові малолітньому ОСОБА_6
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 27 серпня 2009 року № 1528, внаслідок завданих ОСОБА_9 18 та 19 серпня 2008 року ударів ОСОБА_6 останньому були завдані тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, припухлості м'яких тканин лівої скроні та лівої повіки ока, субкон'юктивального крововиливу з контузією лівого ока, які в подальшому ускладнилися постконтузійною макулодистрофією із зниженням зору на ліве око 0,5 Д.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 9 грудня 2010року № 146 у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, контузії лівого ока з припуханням м'яких тканин скроневої області, верхньої повіки лівого ока, субкон'юктивального крововиливу. Зазначено, що ці тілесні ушкодження могли утворитися за обставин 18 серпня 2008 року при ударі ногою, взутою у взуття в область лівого ока та подальшій повторній травмі 19 серпня 2008 року при нанесенні ударів кулаками по голові.
15 грудня 2008 року Лубенським МВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України.
Згідно з постановою старшого слідчого СВ Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області Курила О.Г. від 6 грудня 2011 року, яка була предметом розгляду у місцевому, апеляційному та касаційному судах та набрала законної сили, провадження у вказаній кримінальній справі стосовно малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст. 122 ч. 1 КК України за фактом спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, закрито у зв'язку з недосягненням особою 11-річного віку.
Однак, як вбачається з постанови від 6 грудня 2011 року, що ґрунтується на вищезазначених висновках судових експертиз та показах свідків, малолітній ОСОБА_9 своїми діями, що супроводжувалися нанесенням ударів ОСОБА_6, які мали місце 18 та 19 серпня 2008 року, скоїв суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під дію ст. 122 ч. 1 КК України як спричинення потерпілому ОСОБА_6 умисних, середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2013 року, ухваленим у справі № 2-869/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за період з 2008 року по 2013 рік, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 26 912 грн 64 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також 13 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_6 Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено стягнуту солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду до 19 800 грн 55 коп.
Судами встановлено, що після ухвалення цих рішень, з грудня 2013 року по квітень 2015 року, малолітній ОСОБА_6 продовжував лікування і позивач несла матеріальні витрати на його лікування, на підтвердження яких ОСОБА_5 надала суду відповідні докази, яким суди у відповідності до ст. ст. 60, 212 ЦПК України надали належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
О.О. Дьоміна М.В. Дем'яносов А.О. Леванчук І.К. Парінова Головуючий Судді:
О.В.Ступак