8 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
ЧерненкоВ.А., ШтеликС.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк» про стягнення коштів за договором банківського рахунку за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року,
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 липня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ТАСкомбанк» (далі - ПАТ «ТАСкомбанк»), було укладено договір на відкриття і обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи, за умовами якого банк взяв на себе зобов'язання відкрити йому поточний рахунок та здійснювати обслуговування рахунку. За умовами цього договору з часу відкриття ним банківського рахунку станом на 1 січня 2010 року ним внесено 1 213 977 доларів 28 центів США, що підтверджується випискою по його особовому рахунку за період з 30 липня 2008 року по 19 грудня 2013 року.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з договору банківського рахунку, оскільки в період з 11 січня 2010 року по 1 червня 2010 року з його рахунку було безпідставно, тобто без його розпорядження як власника коштів, списано кошти у загальній сумі 975 803 доларів США, просив суд стягнути з відповідача зазначену суму, проценти за користування банком коштами та понесені судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ТАСкомбанк» на користь ОСОБА_3 кошти за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Справа в апеляційному порядку розглядалась неодноразово.
Останньою ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «ТАСкомбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк порушив свої зобов'язання і без згоди власника коштів списав з його рахунку грошові кошти. За умовами договору банківського рахунку термін його дії не визначено, на час звернення позивача до суду термін дії договору не закінчився. Крім того, умовами договору банківського рахунку передбачено право позивача в будь-який момент звернутися до банку з вимогою про видачу коштів, яку позивачем направлено до банку 21 грудня 2012 року. Отже, позивач позовну давність не пропустив.
Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду. При цьому апеляційний суд, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, дослідив фактичні обставини справи та дійшов висновку про те, що позивач позовну давність не пропустив, а зобов'язання має виконуватись згідно з вимогами закону та умовами договору.
Зазначені висновки судів є правильними, відповідають вимогам закону, наданим сторонами доказам суди дали належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що 30 липня 2008 року між ВАТ «АБ Бізнес Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «ТАСкомбанк», та ОСОБА_3, було укладено договір на відкриття і обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи.
Відповідно до п. 1.1 цього договору банк зобов'язався відкрити клієнту у валюті - долар США, і здійснювати обслуговування рахунку в межах залишку коштів, які на ньому обліковуються, а клієнту надано право зберігати свої гроші на рахунку, розпоряджатися ними у відповідності із законодавством України та зобов'язано сплачувати банку плату за банківські послуги в строки та розміри, що передбачені тарифами.
Судами також установлено, що з часу відкриття ОСОБА_3 вказаного рахунку, останнім здійснювалось внесення коштів на рахунок в певні періоди часу і станом на 1 січня 2010 року загальна сума коштів, що знаходились на ньому складала 1 213 977 доларів 28 центів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за період з 30 липня 2008 року по 19 грудня
2013 року.
Зазначені обставини сторони не оспорювали.
Вирішуючи спір, районний суд виходив із того, що в період з 11 січня
2010 року по 1 червня 2010 року ПАТ «ТАСкомбанк» було безпідставно, тобто без розпорядження ОСОБА_3, як власника коштів, списано з рахунку останнього кошти у розмірі 764 055 доларів США, які підлягають стягненню з банку на користь позивача.
Такі висновки суду є вірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
У ч. 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Такі ж положення містяться в п. 7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах,
затвердженої Постановою Правління Національного банку України
№ 492 від 12 листопада 2003 року.
Судами достовірно встановлено і сторонами не заперечувалося, що в період з 11 січня 2010 року по 1 червня 2010 року ПАТ «ТАСкомбанк» списано з рахунку ОСОБА_3 кошти у розмірі 764 055 доларів США.
Спір виник щодо того, чи підписував ОСОБА_3 заяви на видачу готівки у зазначений період.
При цьому згідно з вимогами ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Скасовуючи раніше ухвалене судове рішення, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність правової оцінки наявним у справі висновкам експертиз.
Виконуючи ці вказівки суду касаційної інстанції, а також враховуючи роз'яснення, надані судам у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних цивільних справах», апеляційний суд згідно з вимогами ч. 6 ст. 147, ст. 212 ЦПК України дав належну правову оцінку проведеним у справі трьом висновкам судово-почеркознавчої експертизи: від 5 червня 2014 року № 3610/3611/14-32, від 28 серпня 2014 року № 88, від 21 січня 2015 року № 296/1, які призначались ухвалою суду.
При цьому, виходячи з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження у сукупності з іншими наявними у справі доказами, апеляційний суд вірно зазначив, що висновки експертиз від 5 червня 2014 року та від 28 серпня 2014 року є неповними, основані на припущеннях, містять ймовірні висновки і ці упущення усунені висновком додаткової експертизи від 21 січня
2015 року, в якому на основі аналізу документів однозначно доведено, що підписи на спірних заявах про видачу готівки виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.
ПАТ «ТАСкомбанк» цих висновків суду та експертиз не спростувало, клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи не заявляло, тобто своїх тверджень не довело, що є його процесуальним обов'язком
(ст. ст. 10, 60 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, так як суд апеляційної інстанції повністю виконав вказівки суду касаційної інстанції, (ч. 4 ст. 338 ЦПК України) та зазначив таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач заявив про застосування позовної давності.
При цьому згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Отже, у зобов'язанні, в якому строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Судами встановлено, що умовами договору банківського рахунку строк його дії не встановлено. А згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, оскільки умовами договору не встановлено самостійних зобов'язань, або щомісячних (чи іншого терміну) повернення коштів (платежів), а, враховуючи, що позивач у грудні 2012 року звернувся до банку з вимогою про безпідставне списання коштів та повернення коштів, а в травні 2013 року звернувся до суду з позовом, то позовна давність ним не пропущена.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк» відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
С.Ф.Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик