31 травня 2016 рокусправа № 808/4360/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.
за участю представників:
позивача: - Діордієв О.С. дов від 10.10.2015
відповідача: - Корольов О.О. дов від 11.01.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року
у справі № 808/4360/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак»
до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000602203 від 29.04.2015 та №0000612203 від 29.04.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш», оскільки товар та послуги були фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. У позивача наявні всі передбачені законодавством обов'язкові первинні документи, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на припущеннях. Крім того, позивач посилався на протиправність дій відповідача стосовно проведення перевірки з огляду на відсутність підстав для її проведення, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2015 адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем подані всі необхідні документи, які відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності і є підставою для відображення в податковому обліку результатів відповідних господарських операцій у груді 2014 року та січні 2015 року з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш». Відповідачем не доведено відсутність господарських відносин позивача з вказаними підприємствами по ланцюгу постачання.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених контролюючим органом в ході перевірки обставинах. Відповідач наполягає на тому, що первинні документи позивача не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з сумнівними контрагентами враховуючи наявність податкової інформації щодо діяльності контрагентів позивача, відсутність належної транспортної документації, яка підтверджує переміщення товару, неможливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (навантажувальних та розвантажувальних робіт), з огляду на те, що пункти відправки товару не відповідають юридичній адресі постачальників, документи, які б свідчили про наявність будь-якого зв'язку між постачальником та пунктами відправки товару, відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, за результатами якої складено акт №1496/08-27-2203/38664852 від 07.04.2015.
Перевіркою встановлено порушення підприємством пп.14.1.36, 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого:
- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 257639,00 грн., т.ч. за грудень 2014 року на 69830,00 грн., за січень 2015 року на 187809,00 грн.;
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року на суму 39393,00 грн.;
- завищено суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 17277,00 грн.
До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Енергомаш», ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг» за грудень 2014 року та січень 2015 року внаслідок того, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення відповідних операцій між вказаними підприємствами та позивачем.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Енергомаш» відповідач зазначає, що проаналізувавши відомості, які містяться у поданих підприємством товарно-транспортних накладних, встановивши відсутність у цих документах осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (навантажувальних та розвантажувальних робіт), відповідачем не прийняті зазначені перевізні документи як доказ транспортування вантажу саме від ТОВ «Компанія «Енергомаш» до складу підприємства. Документів, які б підтверджували рух товарів з адреси постачальника до м. Дніпропетровська та/або належність цієї адреси до підприємства - контрагента позивача, не надано. В товарно-транспортних накладних не зазначено найменування організацій, що виконували навантажувальні та розвантажувальні операції, спосіб навантаження, вивантаження, найменування механізму, яким здійснювалось навантаження, витрачений час тощо, відсутній підпис відповідальних осіб.
Крім того, відповідачем використана отримана від ДПІ у м. Краматорську в Донецькій області податкова інформація від 26.01.2015 №7/05-15-22-02-34849902, згідно якою неможливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Компанія «Енергомаш».
У ТОВ «Компанія «Енергомаш» відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, автомобільний чи інший транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; не виявлено, а підприємством не надано документального підтвердження місць виконання зобов'язань товариства.
З огляду на назначені вище обставини, відповідач дійшов висновку про нереальність вчинення операцій ТОВ «Компанія «Енергомаш» з ТОВ «ТД «Інвест-Пак» у грудні 2014 року на суму 381811,89 грн., в т.ч. ПДВ - 63635,31 грн.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Теслабуд» з надання послуг, відповідач зазначив, що акти прийому передачі складені у м. Запоріжжі та м. Краматорську, в той час, коли згідно товарно-транспортних накладних зазначені адреси навантаження та вивантаження м. Запоріжжя та м. Дніпропетровськ. До перевірки не подано документів, що підтверджують перебування матеріально-відповідальних осіб, учасників господарських операцій, у м. Дніпропетровську та м. Краматорську. Крім того, із поданих до перевірки документів вбачається, що доставка товару здійснювалась позивачем, підприємством до перевірки не надано документів, які б підтверджували перебування водія у м. Дніпропетровську. Також встановлено, що пункт відправки товару в товарно-транспортних накладних не відповідає податковій адресі ТОВ «Теслабуд». Документів, які б підтверджували рух товарів з адреси постачальника до м. Дніпропетровська та/або про належність цієї адреси до підприємства ТОВ «Теслабуд» не надано.
Документи, надані підприємством до перевірки, не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (послуг з навантаження-розвантаження).
Також відповідач посилається на отриману податкову інформацію по ТОВ «Теслабуд» від ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.01.2015 №10/05-15-22-02-39077273 за грудень 2014 року та від 25.02.2015 №29/05-15-22-02-39077273 за січень 2015 року, згідно з якими не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за грудень 2014 та січень 2015 року. ТОВ «Теслабуд» та його посадові особи відсутні за податковою адресою, також відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, автомобілі чи інший транспорт та торговельні обладнання, сировина, матеріли для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Виходячи з зазначених обставин, відповідач дійшов висновку про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Теслабуд» на 16621,33 грн. за грудень 2014 року та на 13786,62 грн. за січень 2015 року.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Мега-Шиппінг» відповідач встановив, що в товарно-транспортних накладних не зазначено найменування організацій, що виконували навантажувальні, розвантажувальні операції, спосіб навантаження, вивантаження, найменування механізму, яким здійснювалось навантаження, витрачений час тощо, відсутній підпис відповідальних осіб.
Документи складського обліку до перевірки не надавались, надані підприємством документи не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (послуг з навантаження-розвантаження), не наведено інформації щодо адреси місяця навантаження та розвантаження товару. Крім того, позивачем не надано до перевірки паспорта, сертифікати відповідності (інші документи) на основні засоби.
Також відповідачем проведений аналіз податкової звітності та інформаційних баз даних ТОВ «Мега-Шиппінг», встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, не підтверджено придбання ТОВ «Мега-Шиппінг» перемотувальної та різальної машини, диспансеру, які були продані позивачеві.
Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Мега-Шиппінг» від 23.04.2013 №200123156 анульовано 18.02.2015 у зв'язку з внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням.
Виходячи з наведених обставин, відповідач дійшов висновку про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мега-Шиппінг» за січень 2015 року на суму 213414,93 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.04.2015:
- №0000602203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 386 458,50 грн., в т.ч. за основним платежем 257 639,00 грн. та 128 819,50 грн. за штрафними санкціями;
- №0000612203 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 56 670,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, визначення об'єкта оподаткування, формування податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
З матеріалів справи та перевірки вбачається, що в період, що перевірявся контролюючим органом, ТОВ «ТД «Інвест-Пак» мало господарські відносини:
- з ТОВ «Компанія «Енергомаш» (постачальник) за договором поставки товару №02/12-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця (ТОВ «ТД «Інвест-Пак») товари, визначені в накладній, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (т.1, а. с.140);
- з ТОВ «Теслабуд» (виконавець) за договором про надання послуг № 01/10-4 від 01.10.2014, за умовами якого замовник (ТОВ «ТД «Інвест-Пак») зобов'язався надати послуги з відновлення адгезивних властивостей відповідно до погодженої сторонами специфікації (т.1, а. с.143);
- з ТОВ «Мега-Шиппінг» (продавець) за договором № 27/01-15 від 27.01.2015, за умовами якого укладено договір купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ТД «Інвест-Пак») перемотувальну машину YU-81 F-B вартістю 468480 грн., в кількості 1 шт., ріжучу машину YM-704E вартістю 598186 грн. в кількості 1 шт., диспенсер (Т15008) вартістю 34 грн., в кількості 12 шт. (т.1, а. с.139).
За визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.п.«а» ч.1 п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції на грудень 2014 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України (в редакції на січень 2015 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Разом з тим, з положень статей 183 та 184 ПК України вбачається, що особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що на момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
На підтвердження факту виконання означених вище договорів, укладених позивачем з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш», позивачем подані документи, які досліджувались контролюючим органом в ході перевірки, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме:
- з ТОВ «Теслабуд» стосовно надання послуги з відновлення адгезивних властивостей з поліпшення/відновлення адгезивних властивостей клейких стрічок, які імпортувались позивачем з Китайської народної республіки, з яких вбачається, що позивачем імпортувалась самоклеюча стрічка 36, 38, 40 мікронів, а після проведення ТОВ «Теслабуд» поліпшення адгезивних властивостей таких стрічок мікронність таких стрічок складала до 45 мікронів, після чого вже поліпшений товар реалізовувався позивачем (т.1, а. с.144, 189-269; т.2, а. с.4-40);
- ТОВ «Мега-Шиппінг» стосовно продажу перемотувальної машини YU-81 F-B вартістю, ріжучої машини YM-704E та диспенсерів (Т15008): акт приймання-передачі від 30.01.2015 (т.1, а. с.139 на зв.), оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за грудень 2014-січень 2015, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, фотокартки придбаного обладнання, видаткову накладну, платіжні доручення, які свідчать про оплату придбаного товару (т.1, а. с.274-290);
- ТОВ «Компанія «Енергомаш» стосовно постачання товару (скотчу, армованої клейкої стрічки, двосторонньої клейкої стрічки, малярної стрічки, алюмінієвої клейкої стрічки тощо): оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (т.1, а. с.141, 142, 159-187, 274, 275).
Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару останнім надано документальні докази, з яких вбачається здійснення таких перевезень за рахунок товариства позивача за допомогою орендованого автотранспорту, а саме: копії договорів оренди автотранспортних засобів, актів прийому-передачі автотранспортного засобу та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортних накладних (т.1, а. с.152-155, 165, 169, 172, 175, 178, 181, 187, 189, 213).
При цьому актом перевірки від 07.04.2015 не заперечується факт сплати коштів за надані послуги.
Стосовно посилань відповідача на ненадання позивачем подорожніх листів та доказів перебування водія у пунктах відправки, які не відповідають податковій адресі, колегія суддів зазначає наступне.
Товарно-транспортні (ТТН) відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», є транспортною документацією, якою підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Тобто згідно Правил товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.
Таким же внутрішнім документом для водія і підприємства, на якому такий водій працює, є подорожній лист.
При цьому Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН в порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 № 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України, отже він не є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання, внаслідок чого дія наказу від 29.12.95 № 488/346 призупинена з 25.04.2006.
Таким чином, на даний час в Україні відсутня законодавчо затверджена форма товарно-транспортної накладної, тому суб'єкти господарювання можуть, на свій розсуд, як використовувати в своїй діяльності товаро транспортну накладну довільної форми, так і не використовувати її взагалі.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
З даного Переліку вбачається, що:
- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідними є, зокрема,: копія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна.
- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Отже, з наведених норм вбачається, що товарно-транспортна накладна є доказом транспортування товару лише у разі надання юридичною особою чи фізичною-особою підприємцем транспортних послуг іншим суб'єктам господарювання, що і товарно-транспортні накладні були надані позивачем у доказ перевезення товару орендованим транспортом.
При цьому відповідачем не наведено правову норму, яка б вимагала, що пункт відправки товару повинен відповідати податковій адресі.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має в наявності всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами, які відповідають діючому законодавству.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище підприємствами-контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,
Використання позивачем придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.
Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.
Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.
Таким чином, наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.
Стосовно посилання відповідача на отриману податкову інформацію стосовно контрагентів позивача (довідки ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.01.2015 № 7/05-15-22-02-34849902 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш»; довідки ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 25.02.2015 № 29/05-15-22-02-39077273 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Теслабуд», податкової звітності ТОВ «Мега-Шиппінг»), колегія суддів вважає, що ця інформація не може мати для суду доказового значення щодо нереальності господарських операцій, про яку вказує відповідач, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств (яка обумовлена їх відсутністю за податковою адресою), доказів здійснення якого податковим органом не надано, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Компанія «Енергомаш» та ТОВ «Мега-Шиппінг», є необґрунтованими.
Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Тим більш, що відповідачем не доведено суду, що на господарські операції товариства з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Компанія «Енергомаш» та ТОВ «Мега-Шиппінг» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів, тобто що предметом господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами-постачальниками товарів (послуг) був той же предмет, який був предметом господарських операцій, досліджених під час зустрічних звірок та дослідженої податкової звітності ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Компанія «Енергомаш» та ТОВ «Мега-Шиппінг» з іншими суб'єктами господарювання.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.
Статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано доказів порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.04.2015.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем як заявником апеляційної скарги не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2015.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2016 відстрочено сплату судового збору Державній податковій інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відповідно до ст.88 КАС України до 31.05.2016.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що фактично до вказаної дати судовий збір не сплачено, згідно з вимогами ч.2 ст.88, ст..94 КАС України належить до стягнення з Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 5359,20 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі № 808/4360/15 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39488289, 69050, м. Запоріжжя, вулиця Оранжерейна, 23) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Р/Р 31217206781004 (КБКД 22030101), код ЄДРПОУ 37989274, банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012, призначення платежу - судовий збір за апеляційною скаргою, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок).
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко