31 травня 2016 рокусправа № 808/342/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року
у справі № 808/342/16
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку владників публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позов обґрунтований тим, що позивач має вкладний (депозитний) рахунок у ПАТ «Банк Камбіо» з вкладом в іноземній валюті. На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та розпочато виплати коштів вкладникам банку. Однак позивача не було включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. При зверненні до відповідача, позивач дізнався, що відповідач не подав до Фонду інформацію про нього у зв'язку з тим, що вбачає в операціях по рахунку за заявою позивача ознаки нікчемності правочинів. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, та просить зобов'язати відповідача подати до Фонду відповідну додаткову інформацію та включити позивача до Загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що листом від 19.02.2016 №01/522 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надано доповнення та зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, серед яких зокрема надано додаткову інформацію про включення до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивача.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про включення позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд першої інстанції встановив, що ці вимоги є передчасним, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем-1 не було подано до Фонду інформацію про позивача як вкладника, який має право на отримання відшкодування за вкладом, відповідачем-2 з об'єктивних підстав не було включено позивача до Загального реєстру вкладників, оскільки такий реєстр формується на підставі інформації, поданої уповноваженою особою Фонду.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано п.17 ч.1 ст.2, ст..ст.3, 4, 26, 27, 36, 37, 38, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пп.п.8, 11 розділу І, п.п.4, 5 розділу ІІ, п.п.2, 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14. Також судом першої інстанції не враховано, що рішення про включення позивача до Загального реєстру вкладників на підставі додатково поданої відповідачем-1 інформації відповідач-2 зобов'язаний прийняти впродовж 6 днів з моменту отримання такої інформації, проте в даному випадку з моменту надіслання додаткової інформації минув місяць, відповідач-2 не довів, що ним таку дію здійснено, і право позивача поновлено в повному обсязі.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
До початку судового засідання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Щодо вказаного клопотання апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Спірні правовідносини між сторонами регулюються, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», конституційність положень якого є предметом розгляду Конституційним Судом України.
Згідно ч.2 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 422/96-ВР від 16.10.1996, Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведених правових норм, визначеного предмету спору у даній справі та фактичних обставин, апеляційний суд не вбачає підстав, які б свідчили про неможливість розгляду цієї справи, відповідно, правових підстав для зупинення провадження у справі, отже клопотання відповідача-2 задоволенню не підлягає.
До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про відмову від позову, в якій позивач просить прийняти відмову від позову, вирішити питання про відшкодування понесених ним судових витрат. Позивач зазначає, згідно листу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» від 19.02.2016 позивача включено до переліку осіб, які мають отримати відшкодування за рахунок Фонду, тобто законні вимоги позивача задоволено вже після подання адміністративного позову.
Заява підписана особисто позивачем - ОСОБА_1.
Відповідно до ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.
У разі відмови від адміністративного позову суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Відповідно до ч.4 ст.112 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що відмова ОСОБА_1 від позову не суперечить вимогам закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, отже колегія суддів вважає за можливе прийняти таку відмову.
Згідно з п.2 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.
Статтею 203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовуються в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2014 у справі № 808/342/16 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
При цьому апеляційний суд роз'яснює, що відповідно до ч.3 ст.157 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
З приводу відшкодування понесених судових витрат, про що просить позивач, апеляційний суд вважає, ці вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст..95 КАС України, яка встановлює правила розподілу витрат у разі відмови позивача від адміністративного позову, у разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
За змістом наведеної норми вбачається, що понесені позивачем витрати відшкодовуються лише, коли задоволення позову обумовлено саме зверненням позивача до суду з відповідними вимогами.
В даному випадку поновлення відповідачем-1 прав позивача відбулось за часом пізніше, ніж позивач звернувся до суду з позовом, проте це ніяким чином не пов'язано з поданням адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 подав Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, до якого включено позивача, разом з супроводжувальним листом від 19.02.2016 №01/522.
Позивач звернувся до адміністративного суду 25.01.2016, провадження в адміністративній справі № 808/342/16 відкрито відповідною ухвалою 19.02.2016, тобто на час складення та направлення Фонду відповідних доповнень відповідачу-1 не було відомо про подання адміністративного позову з приводу оскарження його дій по невключенню ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже апеляційний суд не вбачає підстав для присудження всіх понесених позивачем у справі витрат з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 157, 194, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Прийняти відмову ОСОБА_1 від адміністративного позову.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2016 у справі № 808/342/16 - скасувати.
Провадження у справі № 808/342/16 - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко