26 травня 2016 рокусправа № 326/330/16-а(2-а/326/21/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.
судді: Головко О.В. Суховаров А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Запорізької області Гогунського Сергія Івановича, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ганчева Олексія Георгійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Запорізької області Гогунського С. І., старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ганчева О. Г., в якому просить постановити рішення про зобов'язання вчинити дії щодо закриття виконавчого провадження №50152215 у відповідності до вимог статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2013 Приморський районний суд Запорізької області у кримінальній справі видав виконавчий лист №1/326/2/2013 для примусового стягнення з ОСОБА_1 140000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків на користь ТОВ «Вільний». Проте, тільки 11.02.2016 ТОВ «Вільний» звернувся до відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Запорізької області, з заявою про примусове виконання виконавчого листа №1/326/2/2013 та стягнення з ОСОБА_1 140000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків.
12.02.2016 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ганчевим О.Г., у порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50152215.
Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до Приморського районного суду Запорізької області.
Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року задоволено клопотання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ганчева О. Г. про передачу справи до іншого суду. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Запорізької області Гогунського Сергія Івановича, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ганчева Олексія Георгійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» про зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Висновки суду першої обґрунтовано тим, що даний позов не віднесено до підсудності місцевого загального суду як адміністративного та позов підсудний окружному адміністративному суду відповідно до частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідач у справі не є місцевим органом виконавчої влади, а є органом, що підпорядковується Міністерству юстиції України, а також враховуючи те, що виконавчий лист видано у кримінальній справі щодо позовних вимог потерпілої сторони, зо не віднесено до переліку справ, наведених у пунктах 1-4 частини 1 статті 18 КАС України.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Приморського районного суду Запорізької області.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції, а також те, що звертаючись до Приморського районного суду Запорізької області позивач скористався своїм правом звернення з адміністративним позовом до місцевого адміністративного суду відповідно до положень статті 19 Конституції України та положень статті 18 КАС України.
У відповідності до вимог статті 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що при розгляді кримінальної справи задоволено цивільний позов та стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 140 000, 00 грн.
Приморським районним судом Запорізької області 25.09.2013 видано виконавчий лист №1/326/2013 про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 140 000, 00 грн.
Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції від 12.02.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Вирішуючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.( пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України)
Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України)
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною 1 статті 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 61 Кримінального процесуального кодексу України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
Згідно статті 129 Кримінального процесуального кодексу України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до положень статті 383 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Так, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що у разі якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Отже, оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду, ухваленого за цивільним позовом не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства., розгляд таких скарг здійснюється за правилам цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
Вищевикладена правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року № 21-278а15, 1 грудня 2015 року № 21-3404а15, від 27 жовтня 2015року, від 13 січня 2016 року, від 22 березня 2016 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна норма закріплена у пункті 1 частини 2статті 102 ЦПК України.
Отже, на стадії відкриття провадження суд повинен з'ясувати, в якому провадженні повинна розглядатись справа, виходячи не тільки з суб'єктного складу сторін у справі а і з характеру спірних правовідносин.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції ухвалене без врахування наведених норм процесуального права, є помилковим і підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п.3 ч.1 ст.199, ст.ст.204, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 21 березня 2016 року - скасувати.
Справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров