ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
31 травня 2016 року м. Київ № 826/8118/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомГО «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право»
до третя особаПечерська районна в місті Києві державна адміністрація ОСОБА_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ГО «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не здійснення дій, щодо виселення ОСОБА_1 і усіх осіб, які з нею проживають з службової квартири за адресою: 01010, АДРЕСА_1;
- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії щодо виселення ОСОБА_1 і усіх осіб, які з нею проживають з службової квартири за адресою: 01010, АДРЕСА_1.
Згідно з п.3 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до позовної заяви.
Відповідно до вказаної статті у позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Ознайомившись із позовною заявою, суд дійшов наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).
Згідно із визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. При цьому, до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Виходячи зі змісту прохальної частини позову ГО «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» просить виселити ОСОБА_1 з приміщення, отриманого нею як службове під час перебування на посаді заступника Міністра внутрішніх справ України.
Проаналізувавши зміст позовної заяви, суд зазначає, що фактично позивач заперечує факт права ОСОБА_1 на користування вказаним вище житловим приміщенням.
При цьому, спірні правовідносини виникли саме між ОСОБА_1 та Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, тобто предметом даного позову є наявність чи відсутність права третьої особи на це житло.
У відповідності до вимог чинного законодавства спір про захист права конкретної фізичної особи на одержання житла є не публічним, а є приватноправовим.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, 11.05.2016 ОСОБА_1 звільнилась з посади заступника Міністра внутрішніх справ України, тобто, остання на даний час не є державним службовцем
Суд вважає за необхідне вказати, що у спорах, де орган місцевого самоврядування чи місцевий орган виконавчої влади реалізує свої повноваження власника службового приміщення відсутні публічно-правові відносини.
Так, відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Водночас, жодних обґрунтувань щодо належності даного спору до публічно-правового, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, позивачем суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідно до статутної діяльності, громадська організація здійснює громадський контроль щодо діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, однак, суд, за відсутності статуту зазначеної громадської організації, позбавлений можливості перевірити зазначене.
Разом з тим, суд зазначає, що звертаючись до адміністративного суду, позивач, не залежно від визначених в статуті завдань, повинен навести доводи та надати докази, що він звертається до суду саме за захистом своїх прав чи інтересів чи прав та інтересів членів своєї організації у спірних правовідносинах, чи осіб, яких представляє дана громадська організація в цих правовідносинах, оскільки, як було судом зазначено вище, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З урахуванням наведеного, ГО «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» необхідно усунути зазначені недоліки та надати суду належним чином засвідчену копію статуту, привести свої позовні вимоги в такий спосіб, щоб вони відповідали критерію справи адміністративної юрисдикції.
При цьому, суд звертає увагу на те, що визначившись із предметом та підставою, у разі якщо це призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову, з огляду на положення КАС України, позивач має право звернутись до суду з новим позовом.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 106 КАС України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.
Також, суд зазначає, що позивачем не зазначено дати підписання даного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
Згідно з частиною другою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання вказаної ухвали суду.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур