13 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/1094/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Менської виправної колонії № 91 Управління Державної Пенітенціарної служби України в Чернігівській області Бура С.В., 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: прокуратура Чернігівської області про стягнення матеріальної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Менської виправної колонії № 91 Управління Державної Пенітенціарної служби України в Чернігівській області Бура С.В., 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: прокуратура Чернігівської області про стягнення матеріальної шкоди.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст вищевказаної статті свідчить про те, що вимога про відшкодування шкоди, яка може бути розглянута адміністративним судом, повинна бути заявлена, як похідна після вимоги про визнання чи встановлення судом порушення відповідних прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, яке заподіяне шляхом протиправної дії, бездіяльності або рішення суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач не ставить вимогу вирішити публічно-правовий спір, а лише просить відшкодувати завдані йому збитки, а відтак вимога про стягнення матеріальної шкоди не може бути предметом розгляду у судах адміністративної юрисдикції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 3 частини другої статті 11, пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, відносини про стягнення матеріальної шкоди за своєю правовою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Менської виправної колонії № 91 Управління Державної Пенітенціарної служби України в Чернігівській області Бура С.В., 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: прокуратура Чернігівської області про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.О. Непочатих