Копія
Справа № 822/865/16
06 червня 2016 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.
при секретаріВересняк А.А.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Пейдж АП" до Державної податкової інспекції ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції ДФС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції ДФС у Хмельницькій області від 24 березня 2016 року №0001052202/244 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 191543,0 грн. та №0001072202/245 про зменшення розміру від'ємного значення по ПДВ у розмірі 23673,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання товару від ТОВ "Купол Технолоджі" та заниження ПДВ на загальну суму 127695 грн.
Вважає, що всі первинні документи, необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформленні відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а висновки щодо відсутності реального виконання господарського договору, укладеного з зазначеними вище господарюючим суб'єктом, суперечать вимогам цивільного та податкового законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3 і 198.6 ст.198, п.200.1 і п.200.2 ст.200 ПК України та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 127695 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Купол Технолоджі", встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті перевірки №599/22-25-22-03/37098455 від 09.03.2016 року.
На думку відповідача, про відсутність реальних наслідків господарських операцій з зазначеним контрагентом свідчить відсутність документів, а саме витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ "Купол Технолоджі". Зазначає, що надані позивачем товарно-транспортні накладні на поставку товару складені з помилками, а тому не підтверджують факт поставки товару за період, який перевірявся.
Крім того, вказує, що за висновками зустрічної перевірки ТОВ "Пейдж АП" та його постачальники проводили лише документальне оформлення операцій з придбання продукції з метою формування показників бухгалтерського та податкового обліків для кінцевих споживачів, в тому числі позивача, та мінімізації ними податкових зобов'язань. Крім того, відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних податкової звітності неможливо встановити походження ТМЦ (побутова техніка), ніби-то поставленого ТОВ "Купол Технолоджі" на адресу ПП "Пейдж Ап". В задоволені позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Пейдж АП" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 25.05.2010 року, та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Хмельницькому.
Основними видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування відтворювання звуку й зображення, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.
В березні 2016 року відповідно до направлень №000849 та №000850 від 23.02.2016 року та наказу №375 від 22.02.2016 року працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Купол Технолоджі" за липень - серпень 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.
За наслідками перевірки складений акт №599/22-25-22-03/37098455 від 09.03.2016 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001052202/244 від 24.03.2016 року на суму 191543,00 грн. (податок на додану вартість: основний платіж 127695,00 грн., штрафні санкції 63848,00 грн.) та №0001052202/244 від 24.03.2016 року зменшено розмір від'ємного значення суми ГІДВ на 23673,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №599/22-25-22-03/37098455 від 09.03.2016 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за липень-серпень 2015р. на загальну суму ПДВ - 127695 грн. за серпень 2015р. на суму ПДВ 127695 грн. та на порушеннях п. п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У І зі змінами та доповненнями, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за серпень 2015р.) на 23673грн.
Не погоджуючись з зазначеними вище рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Досліджуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд виходив з наступного.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198).
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст.201 ПК України, відповідно до п.201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.
Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201).
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Як встановлено судом, що між ТОВ "Пейдж Ап" та ТОВ "Купол Технолоджі" був укладений договір поставки від 14.07.2015 року №КУП-14, відповідно до умов якого поставка товару здійснюється Постачальником на умовах "Інкотермс-2010". Місце знаходження Покупця: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 63/3.
На виконання зазначеної угоди ТОВ "Купол Технолоджі" за період з липня по серпень 2015 року позивачу поставлено товар на загальну суму 908206,68 грн., в тому числі ПДВ 151367,78 грн.
Поставка зазначеного товару підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності.
Дослідивши надані документи, суд вважає, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача, його оплату та використання у господарській діяльності.
З огляду на надані суду докази вбачається, що видаткові накладні зазначені в Акті підписані з боку Покупця директором ТОВ "Пейдж Ап" ОСОБА_3.
Відповідно до ч.5 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ "Купол Технолоджі" оскільки за наявних обставин законодавством не передбачено виписування довіреності директором самого на себе для отримання товару.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014р. № 987 скасовано інструкцію про порядок видачі та реєстрації виданих довіреностей на одержання цінностей.
Придбаний товар позивач оприбуткував в складському та бухгалтерському обліку, у журнал-ордері і відомості по рахунку 281 "товари на складі" та оплатив в повному обсязі відповідно до платіжних доручень.
Зазначений товар позивач використав у власній господарській діяльності, реалізувавши іншим господарюючим суб'єктам та відобразивши зазначені операції в бухгалтерському і податковому обліку. Зазначене підтверджується відомостями "Обороти по матеріалам" за відповідні звітні періоди, видатковими та податковими накладними на поставку товару, копіями довіреностей на отримання товару, деклараціями з ПДВ з додатками, реєстрами виданих і отриманих податкових накладних.
Отримавши від ТОВ "Купол Технолоджі" податкові накладні та оплативши придбаний товар, позивач відніс до податкового кредиту відповідних звідних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні цього товару, на загальну суму 151367,78грн.
Факт поставки товарів від ТОВ "Купол Технолоджі", їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначених товару в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні. Зазначені податкові накладні відображені позивачем та його контрагентом в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних постачальника.
Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару ТОВ "Купол Технолоджі", які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.
Суд не бере до уваги твердження представника позивача щодо наявності помилок при оформленні товаро - транспортних накладних, які вказують на відсутність операції, оскільки помилки в оформленні документів не є підставою для таких висновків, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків були. До того ж, помилки в первинних документах не повинні бути підтвердженням безтоварності господарських операцій.
Посилання на п.44.1 ст.44 ПКУ щодо товаро - транспортних накладних (ТТН) може бути застосована в частині виконання договорів перевезення, зокрема щодо підтвердження витрат на перевезення. ТТН не міститься в переліку документів що визначають право на формування податкового кредиту. Крім того, усі товаро - транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця, а відтак відсутність ТТН не може бути доказом безтоварності господарських операцій.
Також суд вважає за потрібне зауважити, що договір поставки не є договором про перевезення, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджене товаро транспортними накладними.
Крім того, відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідомо придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.
В судовому засіданні досліджені податкові та видаткові накладні та встановлено, що в оформлених первинних бухгалтерських документах відсутні порушення.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання від ТОВ "Купол Технолоджі" товару спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань.
Факт поставки товару від зазначеного контрагента, їх оплати, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, використання позивачем товарів в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.
Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальниками товарів, які засвідчують факт їх придбання, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.
Тому, позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ по операціях з поставки товарів від ТОВ "Купол Технолоджі" ПДВ, сплачений в ціні цих товарів.
При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків господарських операцій з придбання товару від ТОВ "Купол Технолоджі" у зв'язку з наведеним нижче.
Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів, що зазначені у видаткових накладних, відомості щодо поставки позивачеві товарів від ТОВ "Купол Технолоджі" є недостовірними, а зазначені товари на момент поставки належали іншому власнику. Натомість фактична наявність у позивача товару у обсягах, зазначених у видаткових накладних, не заперечується відповідачем.
З урахуванням приписів п.198.6 ст.198 ПК України за результатами перевірки платника податку податковий орган має право зменшити податковий кредит лише на суму, не підтверджену належним чином оформленою податковою накладною.
Інформація з АС "Податковий блок" стосовно взаємовідносин ТОВ "Купол Технолоджі" з іншими контрагентами не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання товару від цього контрагента.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та не мають безпосереднього впливу на дослідження факту ре господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником по та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічну позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Інтер сплав" проти України, "Булвест АД" проти Болгарії та "Бізнес супорт центр" проти Болгарії.
У зазначених справах ЄСПЛ дійшов до висновку, що держава інформацію про зловживання у сфері оподаткування має всі закон підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення.
Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннням контрагента, оскільки в нього не має законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента.
Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання товару від ТОВ "Купол Технолоджі".
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасуванню підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції ДФС у Хмельницькій області від 24.03.2016 року №0001052202/244 та №0001072202/245.
Стягнути на користь приватного підприємства "Пейдж АП" судовий збір в сумі 2875,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції ДФС у Хмельницькій області.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2016 року
Суддя/підпис/Г.В. Лабань
"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань