Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
03 червня 2016 р. № 820/1132/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Гаврюшенко С.А.,
представника відповідача - відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області - Волковського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А., відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15.01.2016 № РВ-6300540432016, № РВ-6300540452016, № РВ-6300540472016;
- зобов'язати відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області повторно прийняти до розгляду та розглянути документи для державної реєстрації земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, які подані ОСОБА_1 11 січня 2016 року, з урахуванням викладених у рішенні суду підстав скасування рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №РВ-6300540432016, № РВ-6300540452016, № РВ-6300540472016 від 15 січня 2016 державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті державним реєстратором рішення є такими, що суперечать вимогам Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а отже є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Відповідач, державний кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А. проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що оскаржувані рішення прийняті у межах наданих йому повноважень, у спосіб та у строки передбачені чинним законодавством, а тому відповідають вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Представник відповідача, відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області, у судовому засіданні проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 11.01.2016 позивач звернувся до Відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області із заявами про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
15 січня 2016 року держаним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А прийняті рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за № РВ-6300540432016, № РВ-6300540452016, № РВ-6300540472016.
Так, підставою для прийняття рішення № РВ-6300540432016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стала невідповідність поданих документів вимогам Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, а саме - в державному акті на право приватної власності на землю відсутня інформація про державну реєстрацію, а також невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин з ділянкою НОМЕР_6, площа співпадає на 99,835%; перетин з ділянкою НОМЕР_4, площа співпадає на 99,835%; перетин з ділянкою НОМЕР_5, площа співпадає на 100%.
Підставою для прийняття рішення № РВ-6300540452016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стала невідповідність поданих документів вимогам Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, а саме - в державному акті на право приватної власності на землю відсутня інформація про державну реєстрацію, а також невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин з ділянкою НОМЕР_7, площа співпадає на 100%; перетин з ділянкою НОМЕР_6, площа співпадає на 16,629%; перетин з ділянкою НОМЕР_8, перетин з ділянкою НОМЕР_4, площа співпадає на 95,7351%.
Підставою для прийняття рішення № РВ-6300540472016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стала невідповідність поданих документів вимогам Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, а саме - в державному акті на право приватної власності на землю відсутня інформація про державну реєстрацію, а також невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин з ділянкою НОМЕР_10, площа співпадає на 89,5444%; перетин з ділянкою НОМЕР_9, площа співпадає на 100%; перетин з ділянкою НОМЕР_11 площа співпадає на 89,5444%.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Суд зазначає, що однією із підстав для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стала невідповідність поданих документів вимогам Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, а саме - в державному акті на право приватної власності на землю відсутня інформація про державну реєстрацію.
Проте суд не погоджується із вказаним твердженням відповідача, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 09.08.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності № 5-204 від 8 серпня 2002 року, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,5436 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка належала продавцю на праві приватної власності на підставі рішень Шестаківської сільської ради від 29.10.1998 та 19.10.2000.
Право ОСОБА_6 на зазначену земельну ділянку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_28, який зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю по Вовчанському району Харківської області 9 квітня 2002 року за № 3054 та виданий Шестаківською сільською радою 7 серпня 2002 року.
На момент набуття продавцем за договором права власності на зазначену земельну ділянку, а також на момент укладення договору купівлі-продажу від 9 серпня 2002 року кадастрові номери земельним ділянкам не присвоювалися.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (зі змінами внесеними законом від 01.01.2002 в редакції чинній на час видачі ОСОБА_6 зазначеного вище державного акту на право приватної власності на землю, а також на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2002) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.051999 № 43 (далі - Інструкція) право власності на землю посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею.
При цьому згідно п. 1.2. Інструкції визначалося, що форми державних актів на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею затверджені постановою Верховної Ради України № 2201-12 від 13.03.92, а на право власності на землю - постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 N 440.
Відповідно до п. 2.9 Інструкції заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.
Згідно з п. 2.14 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.
Виходячи з аналізу наведених норм Інструкції вбачається, що вимоги до заповнення державних актів ставилися лише п. 2.9 і виключно для їх двох видів - державного акта на право власності на землю та державного акта на право постійного користування землею.
Зазначеним же пунктом 2.14 визначалися загальні вимоги до всіх видів державних актів, але виключно щодо кількості примірників, порядку підписання та скріплення печаткою.
Будь-яких вимог щодо заповнення державного акту на право приватної власності на землю, який був виданий ОСОБА_6 та посвідчував її право власності на земельну ділянку, чинне на той час законодавство не містило, а лише передбачало складення його у двох примірниках, підписання місцевим головою та скріплення гербовою печаткою.
Розділом 3 зазначеної Інструкції встановлений порядок видачі державних актів та реєстрації державних актів і договорів.
Так п 3.1 Інструкції визначено, що державні акти на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю або на право постійного користування землею видаються міськими, селищними, сільськими радами.
Пунктом 3.3 Інструкції визначено, що державна реєстрація, зокрема:
- державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою;
- державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України.
Згідно п. 3.5 Інструкції державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю, реєструються у книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1, а державних актів на право власності на землю у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції, зокрема, книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) ведуться відповідними радами; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України окремо по кожному селу, селищу, місту, а для міст з районним поділом - по кожному району міста. За дорученням відповідної ради або державної адміністрації ведення вказаних Книг здійснюється відповідними державними органами земельних ресурсів Держкомзему України. Ці книги прошнуровуються, засвідчуються підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України і скріплюються гербовою печаткою.
Таким чином, враховуючи, що державна реєстрація державних актів на право приватної власності на землю та державних актів на право власності на землю здійснювалася різними органами, відповідно і заповнення зазначених видів актів здійснювалося тим органом, який здійснював державну реєстрацію державного акту.
При цьому зазначена Інструкція не ставила вимог до місцевих рад щодо заповнення державних актів на право приватної власності на землю.
Враховуючи наведені вище вимоги законодавства, які діяли на час видачі ОСОБА_6 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що рішення Державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з підстави невідповідності поданих документів вимогам законодавства є такими, що суперечать вимогам ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012.
Також законодавством не передбачалося, що відсутність в державному акті номера реєстрації тягло б за собою недійсність такого державного акту та припинення права власності, яке такий акт посвідчує. Визнання державного акта недійсним можливе виключно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_28, який посвідчує право ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку, судом недійсним не визнавався.
Крім того, безпосередньо факт державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю визначається внесенням відповідного запису до відповідної книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, а не зазначенням в самому державному акті номеру реєстрації.
Також суд зазначає, що факт державної реєстрації державного акту підтверджується листом Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 12.08.2010 за № 07/6653, відповідно до якого зазначено, що державний акт НОМЕР_28 зареєстрований 09.04.2002 на ім'я ОСОБА_6 за № 3054.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 отримала на руки державний акт на право приватної власності на землю, який був належним чином зареєстрований у відповідній книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, а також з урахуванням наведених вище вимог законодавства, вона була законним власником земельної ділянки площею 0,5436 га, розташованої у АДРЕСА_1, яку відчужила ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2002 року.
Крім того, ОСОБА_1 набув право власноті на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення вказаних правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002 року, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 9 серпня 2002 року) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 132 Земельного кодексу України визначено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
Відповідно до частини 3 вказаної статті угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.
Статтею 41 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Статтею 47 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.
Згідно до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, підставою виникнення у ОСОБА_1 прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 був договір купівлі-продажу від 9 серпня 2002 року.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним
На теперішній час рішення суду, яким би договір купівлі-продажу від 9 серпня 2002 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув прав на земельну ділянку, був би визнаний недійсним, відсутнє.
Таким чином, оскаржувані рішення Державного кадастрового реєстратора з підстави невідповідності поданих документів вимогам закону прийняті всупереч вимогам зазначених вище норм Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Крім того, другою підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним реєстратором зазначено те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 має перетини з іншими земельними ділянками.
Проте суд не погоджується із вказаним твердженням відповідача, виходячи із наступного.
Як вбачається із листа Держгеокадастру від 29.12.2015 за № Л-1809/3-3853/6-15 в Державному земельному кадастрі наявні відомості про межі земельних ділянок із вказаними вище кадастровими номерами. При цьому Держеокадастр вказує, що відомості про державну реєстрацію зазначених земельних ділянок та правовстановлюючі документи на них відсутні. Тобто зазначені земельні ділянки не були зареєстровані та є геопросторовими об'єктами, відображеними на кадастровій карті адміністративно-територіальної одиниці.
Також Держгеокадастр зазначає, що наразі в програмному забезпеченні Державного земельного кадастру впроваджено функціональну можливість внесення відомостей про земельну ділянку у випадку виявлення співпадіння меж такої земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, з межами геопросторового об'єкта, але в будь-якому випадку рішення приймає Державний кадастровий реєстратор.
Таким чином, із зазначеного листа слідує, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за наявності у неї перетинів з геопросторовими об'єктами можливе, але таке рішення приймає реєстратор самостійно.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" геопросторовий об'єкт - це об'єкт реального світу, що характеризується певним місцеположенням на землі і визначений у встановленій системі просторово-часових координат.
Таким чином, геопросторовий об'єкт та земельна ділянка - це різні поняття, наповнені різним юридичним змістом: земельна ділянка є об'єктом цивільних прав, а геопросторовий об'єкт таким не являється.
Крім того, суд зазначає, що 12.07.2002 між ОСОБА_7, з однієї сторони, ОСОБА_1, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_5, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за яким вказаний будинок був придбаний нами у власність на праві спільної часткової власності до 1/3 кожному.
Відповідно до п. 1 зазначеного договору житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці 0,5588 га Шестаківської сільської ради.
Згідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору від 12.07.2002 ) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Рішенням XI сесії XXIV скликання Шестаківської сільської ради від 24.06.2004, затверджено технічну документацію по встановленню зовнішніх меж та складання державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1. Таким чином дві земельні ділянки - № 30 та № 30-А об'єднано в одну земельну ділянку.
На підставі вказаного рішення видано 9 державних актів на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а саме: серії НОМЕР_12 на право власності ОСОБА_1 на 1/3 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_6; серії НОМЕР_13 на право власності ОСОБА_8 на 1/3 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_6; серії НОМЕР_20 на право власності ОСОБА_5 на 1/3 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_6; серії НОМЕР_14 на право власності ОСОБА_1 на 1/3 земельної ділянки площею 0,5853 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_8; серії НОМЕР_22 на право власності ОСОБА_8 на 1/3 земельної ділянки площею 0,5853 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_8; серії НОМЕР_21 на право власності ОСОБА_5 на 1/3 земельної ділянки площею 0,5853 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_8; серії НОМЕР_15 на право власності ОСОБА_1 на 1/3 земельної ділянки площею 0,2671 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_16; серії НОМЕР_17 на право власності ОСОБА_8 на 1/3 земельної ділянки площею 0,2671 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_16; серії НОМЕР_18 на право власності ОСОБА_5 на 1/3 земельної ділянки площею 0,2671 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_16.
Таким чином, кадастрові номери земельних ділянок, на які були видані зазначені вище державні акти, частково є кадастровими номерами земельних ділянок, з якими утворюється перетин земельної ділянки № НОМЕР_6; НОМЕР_19; № НОМЕР_16.
Крім того, державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, серії НОМЕР_20, серії НОМЕР_14, серії НОМЕР_22, серії НОМЕР_17, серії НОМЕР_18 були визнані недійсними рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 14.12.2007. Таким чином, всі державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_16 на теперішній час недійсні.
Отже, як вбачається з наведеного вище, одній і тій самій земельній ділянці АДРЕСА_1, яку ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу, в різний час було присвоєно шість різних кадастрових номерів: НОМЕР_23, НОМЕР_19, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26; НОМЕР_27.
Таким чином будь-яких перетинів земельної ділянки з іншими земельними ділянками, із зазначеними кадастровими номерами не має, оскільки це одна й та сама земельна ділянка, кадастрові номери на яку присвоювалися в різний час.
Що стосується ділянок з кадастровими номерами № НОМЕР_4; НОМЕР_10, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до оскаржуваних рішень Державного кадастрового реєстратора земельна ділянка АДРЕСА_1, має перетин з ділянкою № НОМЕР_4, площа співпадає на 99,835%.
При цьому ж земельна ділянка має перетин в тому ж розмірі 99,835% із земельною ділянкою з кадастровим номером № НОМЕР_6, державні акти на яку було визнано недійсним рішенням суду у 2007 році.
Також земельна ділянка АДРЕСА_1 має перетин з земельною ділянкою № НОМЕР_10, площа співпадає на 89,5444%, і ця площа є такою ж як і площа перетину з ділянкою НОМЕР_24, державні акти на яку були визнані недійсним тим же рішенням суду.
Крім того земельна ділянка АДРЕСА_1 має перетин 100% площі з земельними ділянками з № НОМЕР_5; № НОМЕР_7; НОМЕР_9, тобто тими, на які спочатку було скасовано відмітку про проходження обмінного файлу, а потім поновлено на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду, але технічна документація на яку була знищена і реєстрація не була завершена.
Що стосується підстав, з яких виникли кадастрові номери № НОМЕР_4, № НОМЕР_10, суд зазначає наступне.
Як видно з інформації з Державного земельного кадастру, загальна площа цієї земельної ділянки складає 1,1024 га. Така площа утворилася внаслідок поєднання площі ділянки № 30 - 0,5436 га, придбаної ОСОБА_1 за договором від 09.08.2002 та площі ділянки № 30-А - 0,5588 га, на якій був розташований будинок, придбаний ОСОБА_1 за договором від 12.07.2002 року.
Отже, перетини земельної ділянки АДРЕСА_1 із земельною ділянкою з кадастровими номерами № НОМЕР_4, № НОМЕР_10 по суті є перетинами із частиною теперішньої земельної ділянки № 30-А, а саме з тією, яка в дійсності є земельною ділянкою № ЗО.
Згідно із ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, позивачем у судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, проте, відповідачем не доказано правомірності прийнятого рішення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А., відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області Гаврюшенко С.А. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15.01.2016 № РВ-6300540432016, № РВ-6300540452016, № РВ-6300540472016.
Зобов'язати відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області повторно прийняти до розгляду та розглянути документи для державної реєстрації земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, які подані ОСОБА_1 11 січня 2016 року, з урахуванням рішення суду у даній справі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2016 року.
Суддя Р.В. Мельников