Справа № 344/4864/16-п
Провадження № 3/344/1314/16
08 червня 2016 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Зеленко О.В., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з управління Держпраці в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого генеральним директором КП «Івано-Франківськводоекотехпром», за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається з протоколу №09-01-0053/147 від 11.04.2016, 11.04.2016 ОСОБА_1, будучи генеральним директором КП «Івано-Франківськводоекотехпром», допустив триваючі порушення вимог законодавства про працю, а саме порушення вимог ст. 103 КЗпП України, ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 116 ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 47, ст. 148, ст. 149 КЗпП України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 41 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. У судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який пояснив, що ОСОБА_1 жодних порушень законодавства про працю не допущено. З даного приводу суду надав письмові пояснення ОСОБА_1 та підтверджуючі документи, просив суд провадження у справі закрити за відсутнісю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважаю наступне.
Стаття 245 КУпАП визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з письмових пояснень та усних пояснень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, наданих у судовому засіданні, наказом по підприємству №162-05-7 від 30.04.2014 року про надання надбавки за особливо важливу роботу, були встановленні надбавки деяким працівникам КП «ІФВЕТП», в тому числі ОСОБА_3 Наказом по підприємству № 32/6-1/3 від 26.01.2016 року, надбавки знято та КП «ІФВЕТП» не зобов'язано попереджувати працівників підприємства про таке зняття. Встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за результатами роботи працівника, є правом керівника установи, організації, а не обов'язком. Надбавка за високі досягнення у праці не відноситься до основної заробітної плати, не є обов'язковою, виплата вказаної надбавки є правом, а не обов'язком, а відтак скасування надбавки за високі досягнення у праці не є зміною істотних умов праці. Щодо порушення ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» вказано, що заробітну плату за лютий 2016 року працівникам КП «ІФВЕТП» виплачено 09.03.2016 року, оскільки 8 березня 2016 року - державне свято - вихідний день, 7 березня 2016 року - на підприємстві було офіційним вихідним днем (наказ про перенесення робочого дня № 57/6-1/3 від 22.02.2016), а 5 та 6 березня вихідні дні (субота, неділя), тому семиденний строк для виплати заробітної плати пропущеним не вважається. Відповідно до статті 24 Закону України "Про оплату праці" (стаття 115 КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Отже, заробітну плату виплачено в робочий день, вчасно та в повному обсязі, у лютому два рази як передбачено законом, жодних скарг від працівників не поступало. Щодо порушення ст. 116 КЗпП України зазначено, що з ОСОБА_3Я, та з ОСОБА_4 проведено повний розрахунок. Згідно пункту 3 наказу № 32/6-1/3 від 26.01.2016 року, ОСОБА_3Я, у лютому 2016 року збільшено розмір окладу на 1340 грн., що підтверджується його розрахунковими листками за лютий, березень 2016 року. До цього в січні розмір індексації становив 837,82 грн. Відповідно до п. 5 Порядку КМУ від 17.07.2003р № 1078, якщо сума підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, яка могла б бути виплачена йому в цьому місяці, то фіксована індексація в цьому випадку не нараховується та не виплачується. Таким чином, всі розрахункові кошти виплачені ОСОБА_3Я, в день звільнення. Згідно пояснень провідного бухгалтера ОСОБА_5Я, повний розрахунок по ОСОБА_4С, був проведений в день звільнення - 18.02.2016року в сумі 2535, 53 грн, крім суми лікарняних, які перераховані в той же день коли відшкодував соцстрах - 26.02.2016 року в сумі 1057,55грн. Із 20.01.2016 по 06.02.2016 останній перебував на лікарняному, порядок фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду - ст. 34 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Як випливає з листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.04.2011 № 03-28-738, застрахована особа (працівник) при звільненні має отримати всі суми, належні йому від підприємства. Допомогу з тимчасової втрати працездатності працівникові виплачує роботодавець тільки після надходження таких коштів на його спецрахунок від Фонду за процедурою, визначеною Законом та Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. При цьому, як зазначив Фонд, можливості фінансування страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів (з подальшим відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів Фонду) законами непередбачено. Отже ці кошти не могли бути виплачені в день звільнення оскільки фондом вони були перераховані тільки 26 лютого 2016 року, а відшкодування власних коштів законом не передбачено. Щодо порушень ст.ст. 117, 47, 148, 149 КЗпП України зазначено, що будь-яких порушень щодо несвоєчасного проведення розрахунків зі звільненими особами підприємством не допущено, то відповідно й підстав до виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, згідно ст. 117 КЗпП України, відсутні. Порушення ст. 47 та ст. 116 КЗпП України щодо не надсилання наказу про звільнення та не проведення повного розрахунку, теж не відповідають дійсності. Наказ, щодо звільнення ОСОБА_4С, оголошувався в його присутності, останній від підпису відмовився про що свідчить акт від 18.02.2016 року. Крім того на адресу ОСОБА_4С, було направлено лист з наказом, доказом чого слугує квитанція №91 від 18.02.2016 року, якій поштовим відділенням було повернуто - за закінченням терміну зберігання. Інспектором в акті наведено порушення місячного терміну притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та зазначено, що КП «ІФВЕТП» притягнув до відповідальності ОСОБА_4С, через 51 календарний день. Викладені обставини не відповідають дійсності, оскільки прогул мав місце 28-29 грудня 2015 року, пояснення за порушення трудової дисципліни надано 5 січня 2016 року у формі заяви, з 20.01.2016 року по 06.02.2016 року ОСОБА_4С, перебував на лікарняному. Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Слід враховувати, що ст. 148 КЗпП України передбачає обчислення місячного терміну для застосування стягнення з дня виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Це дає деяку змогу власнику для продовження терміну, протягом якого він може застосувати стягнення. Оскільки законодавством встановлено обчислення місячного строку з моменту виявлення факту (події), а ОСОБА_4С, надано пояснення 5 січня 2016 року, враховуючи тимчасову непрацездатність ОСОБА_4С, з 20.01.2016 року по 06.02.2016 року, то КП «ІФВЕТП» не втрачено місячного строку на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 Крім того, останнім надано пояснення 5 січня 2016 року із прикріпленням заяви про відпустку. Викладені обставини також підтверджено підтвердуючими документами.
Даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, суд бере до уваги пояснення особи, щодо якої складено протокол та представника ОСОБА_2, якими останні заперечили викладені у протоколі обставини, досліджені докази в їх сукупності.
За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, відсутність події та складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 33, 41, 221, 247, 256, 268, 283- 285 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП закрити за відсутністю події та складу цього правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.Зеленко