Справа №339/5/16-ц
48
2/339/52/16
13 червня 2016 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Ганчар Л.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 Міхель до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач, звернувшись із зазначеним позовом, просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем 01 березня 2011року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Болехівського міського управління юстиції.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що сімейне життя між ними погіршилося, у них виникали суперечки через різні погляди на життя, ведення господарства, що призвело до того, що з листопада 2013 року шлюбні стосунки припинено та шлюб носить формальний характер.
У судове засідання позивач не з'явився, подавши заяву, в якій просить справу слухати в його відсутності (а.с.3).
Такі дії позивача не суперечать вимогам ст. 158 ЦПК України, згідно якої особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи без її участі. Його представник позов підтримав та додатково пояснив, що наданий судом термін на примирення не дав позитивних результатів і позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідач з метою збереження сім'ї подала клопотання про надання строку на примирення . Ухвалою суду сторонам надано термін на примирення чотири місяці.
По закінченню цього терміну відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи.
Суд, керуючись вимогами ст. 169 ЦПК України ухвалив проводити розгляд справи без її участі.
Вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши письмові докази в справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2011року сторони уклали шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Болехівського міського управління юстиції, актовий запис №5 (а.с.5).
Згідно з ч.1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституціії України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як зазначено в ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє місце проживання.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 року №24-754/0/4-13, справи про розірвання шлюбу між одним з подружжя - громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства, підсудні судам України.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один із яких проживає в Україні, питання підсудності визначається загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою ст.110 ЦПК України передбачено, що за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Встановлено, що позивач є громадянином ОСОБА_3 Республіки Німеччини.
Відповідач є громадянкою України, зареєстрована на проживання в Україні, зокрема, в м.Болехові, що підтверджується повідомленням Управління Державної Міграційної служби в Івано-Франківській області (а.с.24).
Отже, Болехівський міський суд є компетентним судом у розгляді цієї справи про розірвання шлюбу між сторонами і до правовідносин сторін застосовується законодавство України.
Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою ст. 110 цього ж кодексу встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки відповідач заперечувала проти розірвання шлюбу і покликалася на те, що розлад в стосунках є тимчасовим, то судом для примирення та збереження сім"ї надавався чотирьохмісячний строк, який не дав позитивних результатів.
Встановлено, що розлад у сім'ї носить тривалий характер, позивач і надалі категорично настоює на розірванні шлюбу, оскільки через постійні сварки та скандали втратив почуття поваги та любові до дружини.
Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім'ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин, які через неприязні стосунки поновлювати наміру не мають та проживають окремо .
При розгляді даної справи суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово “сімейний” засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз” підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобо'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім”ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ст. 56 Сімейного кодексу України ). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач, скориставшись даним правом, звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки подружжя уже тривалий час проживають окремо.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
А позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем та наполягав на розірванні шлюбу.
При таких обставинах, враховуючи інтереси кожного з подружжя, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати.
Суд вважає за необхідне також роз'яснити сторонам, що згідно з абз.2 ч.3 ст.115 Сімейного Кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Керуючись ст. 10, 15, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.110-112, 113,115 Сімейного Кодексу України, суд,
Позов задоволити.
Шлюб, зареєстрований 01.03.2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №5 між ОСОБА_2 Міхаель, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне Маруняк) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2- розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.
Особи, які брали участь в справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Головенко О.С.