Справа № 215/2037/16-ц
2/215/1102/16
07 червня 2016 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого, судді - Квятковського Я.А.
за участю секретаря - Балинської Н.Л.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Доценко Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданою смертю працівника внаслідок професійного захворювання,-
06.05.2016 р. представник позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 220 000 грн. у зв'язку з заподіянням смерті працівника внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування вказує, що з 05.05.1968 р. по 03.10.03 р. у ПрАТ «ПівнГЗК» працював його батько ОСОБА_4 на різних посадах. Внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів у нього було професійне захворювання, а саме: пиловий бронхіт першої-другої стадії з бронхообструктивним синдромом, емфізема легень першої-другої стадії, ДН-другого ступеню. Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання №3 від 02.02.2004 року причиною, якого стало роботу протягом 29 років 11 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищує ГДК. Вина підприємства у виникненні професійного захворювання у ОСОБА_4 підтверджується п. 17 Акту розслідування, а саме, що відповідачем не виконувалась норма і правила охорони праці на підприємстві. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_4 помер., довідкою розширеної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» встановлено причинний зв'язок смерті батька позивача з встановленим йому за життя професійним захворюванням. Смертю батька позивачу завдано моральну шкоду, а саме він тяжко пережив смерть рідної людини. Зважаючи на вище викладене і те що втрата батька настала внаслідок систематичного порушення роботодавцем вимог щодо безпеки праці, позивач просить стягнути на його користь 220 000 грн. моральної шкоди у звзякуз з втратою рідної людини, люблячого батька, опори та моральної підтримки.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просить задовольнити його повністю.
Представник відповідача Доценко Т.Ю. позов не визнала, надала письмові заперечення, згідно яких зазначила, що оскільки батько позивача уклав трудовий договір та свідомо обрав професію зі шкідливими умовами праці, ОСОБА_4 був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, користувався пільгами та гарантіями і у всякий час міг змінити роботу. Вказує на відсутність доказів моральних страждань та підстав для стягнення моральної шкоди. Отримання соціальної допомоги позивачем, наявність сім'ї в нього, вимоги іншого сина та дружини до підприємства про стягнення шкоди .
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання №3 від 02.02.2004 року ОСОБА_4, який є батьком позивача (а.с.6), під час перебування в трудових відносинах з відповідачем встановлено професійне захворювання: пиловий бронхіт першої-другої стадії з бронхообструктивним синдромом, емфізема легень першої-другої стадії, ЛН-другого ступеню. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі, напружені умови праці відповідача протягом періоду роботи ОСОБА_4 Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров?я ОСОБА_4, рекомендовано згідно п.16-18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці (а.с.4).
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.
Законами України про Державний бюджет України на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія на 2006 -2007 р.р., абзацу 4 ст.1, підпункту "є"ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.
Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і крім того з 01.01.2008 р. припинено відшкодування моральної шкоди Фондом, незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності "від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої внаслідок смерті у звязку з професійним захворювання, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а.с.3).
Відповідно до довідки МСЕК серії АА №0000017 від 19.06.2013 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням (а.с.5).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Отже, у зв'язку зі смертю батька позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, люблячого батька, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків .
Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю батька позивача та професійним захворюванням, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
З урахуванням викладеного, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 50 000 грн. моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
Посилання представника відповідача на залежність рівня професійного ризику від самого працівника, отримання державної соціальної допомоги, суд до уваги не приймає, оскільки вони не мають правового значенння для вирішення спору.
Згідно зі ст. 88 ч.3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 81, 88, 209 ч.3, 212 - 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІН - НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., без урахування податків.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-и денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.