Справа № 188/1518/15-ц
Провадження № 2/188/65/2016
08 червня 2016 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області
в складі:
головуючого судді Ніколаєвої І.К.,
при секретарі Карпенко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
20.11.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» позивач по справі звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат по справі.
В обгрунтування позову зазначили що 28.02.2007 року між сторонами був укладений договір №б/н , відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на суму 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач отримав кредит і зобов'язався повертати його згідно з графіком погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, однак відповідач не дотримувався належного виконання умов зазначеного договору, внаслідок чого його загальна заборгованість перед позивачем станом на 05.11.2015 року становить 36897 гривен 94 копійки , які позивач, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 598, 599, 610, ч.2 ст. 615,629, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України просить стягнути з відповідача, крім того, судові витрати в розмірі 1218 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності на підставі доданих матеріалів.
Відповідач в судове засідання не з'явилася , надала до суду заяву, в якій позов не визнає в повному обсязі, просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові, вважаючи, що позовна заява подана до суду із порушенням строку, встановленого ст.257 ЦК України.
Вивчивши матеріали справи,докази надані сторонами по спрві, заяву відповідача,оцінивши їх в сукупності суд проходить до висновку про відмову у позові з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено, що 28.02.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у сумі 21 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язувався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, що підтверджується копією заяви відповідача про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, що в сукупності є договором згідно з приписами ст.634 ЦК України.
Згідно з п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг кредитного договору клієнт зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, перевитрат платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 6.6 у випадку невиконання зобов'язань по Договору, на вимогу Банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), виплаті винагороди Банку.
Відповідно до п.3.2-3.3 Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банку клієнту кредитної картки, клієнт своїм підписом у заяві та пам'ятці клієнта посвідчує укладення договору між банком про надання банківських послуг, шляхом надання відповідної суми кредитного ліміту.
Згідно п.3.17, п.5.2, п.6.9 вказаних умов та правил, при наявності у клієнта прострочення по кредитному ліміту, а також відсоткам за користування кредитним лімітом, банк має право: після закінчення строку вкладу, вклади та нараховані відсотки перечислити на відповідний картковий рахунок клієнта або розірвати даний договір. Також у випадку порушення держателем встановлених законодавством України вимог та умов даного кредитного договору, банк має право призупинити дію кредитної картки та визнати картку недійсною до моменту погашення заборгованості, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у відповідній визначеній банком частині у випадку невиконання держателем своїх кредитних зобов'язань згідно кредитного договору. У разі виникнення заборгованості, держатель зобов'язаний протягом 30 днів з моменту її виникнення погасити дану заборгованість.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши кошти у сумі 5000 грн. відповідачу.
Однак, відповідач не виконував належно умови зазначеного договору, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на 05.11.2015року становить 36897гривні 94 коп. , яка складається з:
- заборгованості за кредитом - 7765 гривні 77 коп..;
- заборгованість по процентам за користування кредитом 22902гривні 89 коп.
- заборгованості за пенею та комісією - 3996 гривні 04 коп.,
- штрафів відповідно до пункту 8.6. Умов і правил надання банківських послуг: 500 гривні. - штраф (фіксована частина), 1733 гривні 24коп. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору (а.с.4-8).
Враховуючи викладене суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами є зобов'язальними, і регулюються ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд приходить до висновку про застосування у даному спорі строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).
Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле «MONTH»).
Із заяви від 28.02.2007 року, яка є невід'ємною частиною договору, укладеного сторонами,зазначено ,що на картку дано ліміт в розмірі 5000гривень і базова процентна ставка 1,9 % також вбачається, що строк дії картки, виданої позивачем відповідачу, становить два роки.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до умов договору, укладеного сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки в договорі визначений у два роки.
Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.
Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.
Згідно з п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. При цьому автоматично пролонговується не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.
Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.
Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року у справі №6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.
З розрахунку заборгованості по кредиту станом на 05.11.2015 року вбачається, що строк погашення заборгованості за кредитним договором від 28.02.2007 року настав 28.022009року (а.с.4-8).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права у листопаді 2015 року.
Таким чином, з моменту прострочення сплати тіла кредиту до моменту звернення банку з позовом встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності сплив. При цьому суд вважає, що строк позовної давності не переривався.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач начебто за весь час користування карткою здійснив останній платіж 21.04.2011 року в розмірі 1800 гривень (а.с.6), але на вказану позивачем дату строк дії картки вже закінчився, підстав для видачі нової не було і докази видачі нової картки відповідачу відсутні.
Позивач не зазначив у позові, в який період користування платіжною карткою у відповідача виникла заборгованість, коли відповідач вперше не сплатив черговий платіж, чи погасив заборгованість перед отриманням нової картки, не надав суду доказів про отримання відповідачем нової картки.
Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операцій по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
Відповідно до п. 9.4 вказаних Правил у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.
Суд оцінює наданий суду розрахунок заборгованості відповідача як такий, що не відповідає обставинам справи.
Оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом (строк позовної давності), про причини пропуску строку давності представник позивача не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив його поновити, а відповідачем надано на адресу суду заяву, в якій він наполягає на застосуванні строку позовної давності, існують підстави для відмови у задоволенні позову згідно з вимогами ст. 267 ЦК України.
На підставі ст.88 ЦПК України судові витрати в розмірі 1218 гривень залишити на позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 252-255, 256, 261, 267, 509, 526, 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11 ,60, 76, 88, 169, 209, 212-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати в розмірі 1218 гривень залишити на позивачеві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_2