Справа № 214/8519/15-ц
2/214/655/16
Іменем України
06 червня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Прасолова В.М.
при секретарі - Горбуновій Л.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
за участю представника відповідача ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» - ОСОБА_3
за участю представника відповідача ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та ТОВ
«Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» про визнання недоліку, стягнення неустойки та моральної шкоди, суд, -
Позивач ОСОБА_1 первісно звернувся до суду з позовом до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь: неустойку із урахуванням індексу інфляції - 57055 грн. та моральну шкоду 6755 грн., а усього 63810 грн.
В обґрунтування первісного позову навів наступне. 21 вересня 2013 року він, позивач, купував у відповідача автомобіль марки «Хюндай Елантра», кузов KMHDH41EBDU883077, комплектації «Комфорт+», вартістю 198100 грн. (далі за текстом «автомобіль «Хюндай»). Відповідач обіцяв і майже рік, стверджував, що автомобіль є повністю сертифікований із усіма його комплектуючими, а потім листом №101 від 29 серпня 2014 року це знову підтвердив.
Вважає, що це є неправдою. Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Він, позивач, звернувся із цим до Державного Інституту ДП «ДержАвтоТрансНДіПроект», який видавав Сертифікати відповідності до цього автомобіля, і з'ясувалося, що у автомобілі сертифіковані 9 ДСТУ, згідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що це означає, що не сертифіковані усі комплектуючі, яких більше, ніж 5000. Відповідач саме це обіцяв. Недолік - будь яка невідповідність продукції і інформації про продукцію наданій продавцем, як встановлено ч.15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач неодноразово звертався до відповідача із гарантійними заявами із вимогою усунути цей недолік. Згідно до верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України і ст. 4 ЦК України, і на підставі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» і ст. 709 ЦК України, відповідач зобов'язаний самотужки, за свої кошти доставити товар із недоліками до сервісного центру, там усунути недоліки і потім повернути автомобіль позивачу. Але відповідач, згідно до вимог ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» і ст. 709 ЦК України (вага більше 5 кг), автомобіль до сервісного центру жодного разу не забрав. Відповідач увесь час пропонує доставляти автомобіль для гарантійного усунення недоліків до СТО самотужки і за свої кошти, що не є його обов'язком, як передбачено ст. 14 ЦК України. Як наслідок, акт прийому - передачі, наряд-замовлення, рекламаційний акт відсутні, і недолік не усунутий. Наполягає, що це не може бути причиною не нарахування неустойки. Наполягає, що ст. 709 ЦК України і ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно до верховенства права, ст. 8 Конституції і ст. 4 ЦК України, є вищим по рангу від сумно звісного і колізійного наказу №721. У ч.3 ст.709 ЦК України і ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано: при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його (недоліку) пред'явлення. Він, позивач, із цим недоліком вдруге звернувся до ДП «ДержАвтоТрансНДІПроект» із клопотанням сертифікувати комплектуючі автомобіля за рахунок позивача, але той відмовив, посилаючись на те, що автомобіль не є новим. Відповідно до п.9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Згідно до договору №189 від 21,09.2013 року і ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», термін усунення недоліків складає 14 днів, після чого виникає неустойка. Гарантійних заявок було більше 10. Неустойка згідно договору № 189, розраховується ставкою НБУ. Ставка НБУ станом на день звернення позивача до суду, 24.11.2015р. складає 22% від вартості автомобіля 198100 грн. є 43582 грн. у рік. У добу неустойка складає 119,94 грн. Індекс інфляції станом на день реєстрації цього позову, 24.11.2015р. є 139.5%, к=1,395. Термін від першого звернення позивача до відповідача 03.12.2014р. із вимогою усунути недолік і по день реєстрації цього позову у суді, 24.11.2015р. = 355 днів. Позовна давність, згідно до ст.681 ЦК України, встановлена в межах гарантійного строку - від дня виявлення недоліків. Гарантія на автомобіль є 60 місяців, або 100000 км пробігу, в залежності від того, що наступить раніше. Неустойка є (355-14) х 119,94 x 1.395 = 57055грн. Моральну шкода оцінює у 0.01% у добу від вартості автомобіля, що складає 198,1 грн. у добу. Усього моральна шкода є (355-14) х 198.1 = 6755 грн. Змінивши позов, зазначивши відповідачами ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» та ТОВ «Хюндай Мотор Україна» просить: визнати відсутність сертифікатів відповідності на увесь автомобіль і усі його комплектуючі недоліком, стягнути на свою користь із відповідачів солідарно: неустойку із урахуванням індексів інфляції - 1326938 грн., моральну шкоду - 92315 грн. В обґрунтування зміненого позову наводить наступне. ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» продавець - суб'єкт господарювання, ТОВ «Хюндай Мотор Україна» виробник - суб'єкт господарювання, який імпортує товар. 21 вересня 2013 року він, позивач, купив у відповідача ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», автомобіль «Хюндай», договір №189, сертифікат відповідності UA1.009.0065253-13, який перед продажем автомобіля обіцяв позивачу і потім майже рік, стверджував, що, всі комплектуючі автомобіля, в т.ч. магнітола, кондиціонер та його складові є сертифікованими. Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. 9 жовтня 2014 року у залі Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, справа № 216/5093/14-ц, представник відповідача ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» сказав: «Це все запчастини які встановлені були в сам автомобіль, він сертифікований і на кожну гаєчку у нас сертифікату немає». ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» листом №101 від 29.08.2014р. це знову підтвердив: «Відповідно всі комплектуючі автомобіля, в т. ч. магнітола, кондиціонер та його складові є сертифікованими». 15 лютого 2016 року під час слухання справи №216/8919/15-ц в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу представник ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» знову сказав: «З чого ви взяли, що магнітола не сертифікована? Вам дали сертифікат, який є обов'язковим». Про те, що ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» перед продажем обіцяв позивачу «повністю сертифікований автомобіль із усіма його комплектуючими» розказав у суді свідок ОСОБА_5 у Центрально-Міському районному суду м. Кривого Рогу, під час розгляду справи №216/8919/15-ц. Про «цілий виріб, який пройшов відповідну сертифікацію», вказано у листі ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» №87 від 28.07.2014р. Про «цілий виріб, який пройшов сертифікацію», ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» зазначив у листі №115 від 26.09.2014р. «Товар, який Ви придбали в нашого підприємства, є сертифікованим», так ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» зазначив у листі №02 від 05.01.2015р. Вважає, що лист №45 від 31.03.2015 року заперечує листу №101 від 29.08.2014р.У запереченні до справи №216/5093/14-ц ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» на сторінці 85 справи вказує: «А реалізувало цілісний сертифікований виріб». Про те, що автомобіль є повністю сертифікований вказано і у запереченні ТОВ «Хюндай Мотор Україна» на 123 сторінці справи №216/5093/14-ц Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу. Це вважає неправдою. У сертифікаті відповідності UA1.009.0065253-13 вказано, що продукція - автомобілі відповідає вимогам 9 Державним Стандартам України і немає жодного слова про цілий чи цілісний сертифікований виріб із усіма його комплектуючими, у тому числі магнітола і кондиціонер. ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» обіцяв цілісний сертифікований виріб разом із усіма комплектуючими, ніхто за язика відповідачів не тягнув, вони самі таке придумали. Він, позивач, звернувся із цим до Державного Інституту ДП «ДержАвтоТрансНДіПроект», який видавав Сертифікати відповідності до цього автомобіля, і той листом від 27.01.2015р. №1.04-11/205 вказав, що згідно з «Правилами обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя», затвердженими наказом Держстандарту України №23 від 17.01.1997 року, сертифіковано обов'язкові 9 ДСТУ: радіоелектронні завади; гальма; кріплення ременів безпеки; ремні безпеки; зовнішні виступи; безпека скла в скломатеріалах; освітлення і світова сигналізація; шуми; викиди забруднюючих речовин. Сертифікація товарів буває обов'язкова і добровільна, як передбачено ст. 13 Декрету «Про стандартизацію і сертифікацію». Обов'язкова сертифікація, згідно до вказаних 9ДСТУ, виконана. Щодо інших 5000 комплектуючих автомобіля: магнітоли, кондиціонера і інших 5000, то вони підпадають під дію добровільної сертифікації, чого відповідачі не робили, але 2.5 роки брехали про те. Отже, відповідачі 2.5 роки шельмували, стверджуючи, що усі комплектуючі, яких у автомобілі більше 5000 сертифіковані. Не має сертифікатів відповідності на усі комплектуючі автомобіля, в т.ч. магнітола, кондиціонер, та його складові: двигун, шасі, коробка передач, колеса, диски, сигналізація, імобілайзер, пульт дистанційного керування, подушки безпеки, сидіння, паливні насоси, фільтри, система нейтралізації відпрацьованих газів, форсунки, глушник, амортизатори підвіски, елементи рульового управління, елементи системи запалювання, комутатори, контролери, мікропроцесори, прилади зовнішні світлові, скло вітрове переднє і заднє, а також скло у дверях, гальмівна система у зборі і по частинах, шини пневматичні та багато інше. Недоліком є будь яка невідповідність продукції і інформації про продукцію наданій продавцем, як передбачено ч.15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач неодноразово звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» із гарантійними заявами із вимогою усунути цей недолік. ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» самотужки не може виконати жодного гарантійного ремонту без узгодження із ТОВ «Хюндай Мотор Україна», бо останній надає дозвіл на такий, а потім і оригінальні запчастини. Тобто, існує залежність ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» від ТОВ «Хюндай Мотор Україна». Згідно до верховенства права, ст. 8 Конституції України і ст. 4 ЦК України, і на підставі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» , ст. 709 ЦК України і ст.6 частини VI наказу №615 Міністерства інфраструктури України, відповідачі зобов'язаний самотужки, за свої кошти доставити товар із недоліками до сервісного центру, там оглянути його і скласти рекламаційний акт, потім наряд-заказом усунути недоліки. Якщо у них є сумніви - зробити експертизу, як передбачено ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» на яку він, позивач, надав згоду і потім, якщо ремонт був гарантійний, за свої кошти повернути автомобіль позивачу туди, де брали. Відповідачі згідно до вимог ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» і ст. 709 ЦК України, доставку товару вагою більше 5 кг (автомобіль) за свій рахунок не здійснюють, крім як один раз -14.01.2015року. Тобто ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» хоче - виконує вимоги Закону, а не хоче - не виконує. Відповідачі увесь час користуються ст. 21 Порядку 721, який має колізію Закону, і пропонують позивачу доставляти автомобіль для усунення недоліків до СТО самотужки і за свої кошти, що не є обов'язком позивача, ст. ст. 14, 709 ЦК України, ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» і ст. 6 ч. VI наказу № 615 Міністерства інфраструктури України. Як наслідок , акт прийому - передачі і рекламаційний акт відсутні, наряд-замовлення немає, експертизи, згідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку дав згоду позивач, немає і недолік не усунутий. Але це не може бути причиною не нарахування неустойки. Стаття 709 ЦК України і ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно до верховенства права, ст. 8 Конституції і ст. 4 ЦК України, є вищими по рангу від сумно звісного і колізійного наказу №721. У ч.3 ст.709 ЦК України і ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано, що при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його (недоліку) пред'явлення. Він, позивач, із цим недоліком вдруге звернувся до ДП «ДержАвтоТрансНДіПроект» із клопотанням сертифікувати комплектуючі автомобіля за рахунок позивача, але той відмовив листом від 91.04.2015р №1.20-11/к/11, посилаючись на те, що автомобіль не є новим. Відповідно до п. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Згідно до договору №189 від 21.09.2013 року і ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», термін усунення недоліків складає 14 днів, після чого виникає неустойка. Відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» порушено принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. При таких обставинах умови договору для позивача є несправедливими відносно нього, як споживача послуг (п.5.1, п.7.1.3, п.5.4 п. 8,3 договору від 21.09.13 №189). Абзацем 2 ч.3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, тобто, неустойку в 1%, передбачену ст. 709 ЦК України і ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» неможливо зменшити, навіть у договорі, бо ті норми Закону є імперативні. У добу неустойка складає 198100:100 = 1 981 грн. Термін від першого звернення позивача до відповідача 03.12.2014р. із вимогою усунути недолік і по день реєстрації цього позову у суді - 22.02.2016р. = 28+365+53= 446 днів. Індекс інфляції згідно до даних урядового кур'єра за грудень 2014 рік складає 103%. Індекс інфляції згідно до даних урядового кур'єра за увесь 2015 рік складає 143.3%. Індекс інфляції згідно до даних урядового кур'єра за січень 2016 рік складає 100.9%. Позовна давність, згідно до ст.681 ЦК України, встановлена в межах гарантійного строку - від дня виявлення недоліків. Гарантія на автомобіль є 60 місяців. Неустойка за 2014 рік (28-14) х 1981 х 1.03 х 1.433 = 40935 грн. Неустойка за 2015 рік 365 х 1981 х 1.433=1180 072 грн. Неустойка за 2016 рік 53 х 1981 х 1.009 = 105 938 грн. Усього неустойка станом на 22 лютого 2016 року складає 1326945 грн. Положеннями ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та в пункті 2 ч.2 ст.23 ЦК України вказано, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідачів, і з витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Він, позивач у 65 роки отримав такий клопіт і байдужість відповідача. Було 2 роки безсонних ночей, вживалося заспокійливе, були звернення до лікарів. На невідомий термін йому, позивачу, вкоротили віку таким до нього відношенням. Не попередили, не сказали, не надали, відмовили, приховали, схитрили, насміхалися, не виконали законні вимоги. Вважає, що це є приниження честі і права людини, які захищаються Конституцією України. Зазначає, що, виявлення недоліків в новому автомобілі річ малоприємна, адже він, позивач, купуючи новий автомобіль, розраховував на порядність відповідачів і його відповідну якість, а не на те, що на їх усунення він витрачатиме свої нерви, здоров'я і 2,5 роки часу, переживань і зневаги відповідачів. Закон, враховуючи це, зобов'язав відповідача усунути гарантійний недолік в новому автомобілі негайно, проте останнім проігноровано цю вимогу. Згідно Закону України «Про захист прав споживачів» моральну шкоду, заподіяну споживачеві внаслідок порушення продавцем прав споживача, передбачених законами і правовими актами, регулюючими відносини у сфері захисту прав споживачів, підлягає компенсації заподіювачами шкоди - відповідачами по справі, що позивач оцінює виходячи з наступного розрахунку - усього 0.1% в добу від вартості автомобіля =198.1грн. Кількість днів, починаючи із першого звернення до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» 03.12.2014р. із приводу забрати авто і усунути недоліки, є 446. Усього моральна шкода є 446 х 198.1= 92 315 грн.
Під час розгляду справи, за письмовим клопотанням позивача, в якості третьої особи з боку позивача залучена інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.
У судові засіданні позивач не з'являвся, подаючи заяви про розгляд справи за його відсутності(а.с.53, 76, 98).
Представник відповідачів ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав. При цьому в своїх поясненнях підтвердив зміст письмових заперечень, згідно яких 21 вересня 2013 року позивач придбав у відповідача ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» автомобіль «Хюндай». До придбаного автомобіля позивачу було надано Сертифікат відповідності. Разом із тим, звернувшись до Державного інституту ДП «ДержАвтоТрансНДІПроект», що видавав сертифікат на автомобіль, позивач дізнався, що автомобіль сертифікований за 9 ДСТУ, відповідно до вимог чинного законодавства. На точку зору позивача, в автомобілі не сертифіковані 5000 деталей. Вказану обставину позивач вважає недоліком, у зв'язку із яким звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» із вимогою щодо його усунення шляхом доставки на евакуаторі автомобіля силами відповідача до СТО, усунення вказаного недоліку та його повернення на евакуаторі. Натомість ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» весь час пропонує позивачу доставити автомобіль до СТО власним ходом, на що позивач не погоджується. Виходячи з наведеного вище, позивач вважає, що бездіяльністю ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» було порушено його право на гарантійний ремонт протягом 14 календарних днів, відтак за період з 17 грудня 2014 року по день звернення із позовом до суду (24.11.2015р.), що становить 341 день, позивач просить стягнути пеню в сумі 57055 грн. Також позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 6755 грн. Зазначає, що обґрунтування моральної шкоди в позові не наведене. Вважає позов необґрунтованим, таким, що задоволенню не підлягає, а також таким, що містить ознаки зловживання правом на звернення до суду, виходячи з наступного. 21 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу, у відповідності до якого позивач придбав у відповідача автомобіль «Хюндай», вартістю 198100,00 грн. В момент передачі автомобіля, ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» позивачу також було надано Сертифікат відповідності. Наполягає, що, таким чином, товар, що був придбаний позивачем був сертифікований у відповідності до вимог чинного законодавства України, що визнається сторонами та підтверджується самим сертифікатом, що доданий позивачем до матеріалів справи. Просить звернути увагу на ту обставину, що позивачем придбавався автомобіль, а не окремі вузли та агрегати, відтак зауваження позивача, що йому мають надаватись документи, в т.ч. сертифікати відповідності, на окремі вузли та агрегати транспортного засобу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). У відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, продукція - будь-якій виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Таким чином, предметом договору купівлі - продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», був автомобіль і недоліком може вважатись невідповідність саме автомобіля вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Автомобіль є сертифікованим, що підтверджується відповідним сертифікатом, відтак відсутність сертифікатів на складові частини автомобіля не може вважатись недоліком, так як такі складові частини не можуть розглядатись в якості продукції, як окремого об'єкту. В силу відсутності недоліку, вимоги споживача про усунення недоліку знаходить безпредметними, а відтак і вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасний ремонт вважає безпідставними. Посилання позивача на те, що порушуються його права в частині обов'язку продавця власними силами забрати автомобіль та доставити його до СТО для усунення недоліку, вважає також необґрунтованими. Правовідносини у сфері захисту прав споживачів - покупців транспортних засобів регулюються Конституцією України, Законом України "Про захист прав споживачів", Наказом Мінпромполітики №721 від 29 грудня 2004 року. У відповідності до ч. 3 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Закон України "Про захист прав споживачів" є спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини в сфері захисту прав споживачів. У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк. На точку зору позивача в автомобілі є недоліки, які позивач просив усунути. У відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 8 вказаного Закону, продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті). Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів затверджений Наказом Міністерства промислової політики України №721 від 29.12.2004р. У відповідності до п. 21 вказаного порядку, для виконання гарантійного ремонту ДТЗ доставляється споживачем на один із пунктів сервісної мережі з компенсацією виконавцем (продавцем, виробником) споживачу підтверджених витрат на транспортування ДТЗ. Якщо неможливо доставити ДТЗ своїм ходом, він транспортується в інший спосіб і доставляється до найближчого пункту сервісної мережі, означеного в сервісній книжці, виконавцем. Таким чином, спеціальним нормативним актом передбачено, що доставка транспортного засобу для здійснення гарантійного ремонту здійснюється споживачем в тому випадку, якщо такий транспортний засіб здатен рухатись власним ходом. Тільки в тому випадку, якщо транспортний засіб неможливо доставити власним ходом, такий транспортний засіб доставляється виконавцем на евакуаторі або в інший спосіб. Позивач звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» із заявами про здійснення гарантійного ремонту, разом із тим транспортний засіб не надавався. Відтак, навіть продіагностувати автомобіль для встановлення наявності/відсутності в ньому недоліків, зокрема тих, що були вказані у заяві, не було можливості. Не було можливості і усунути такі недоліки при їх наявності. Під час звернення ОСОБА_1 з вимогою забрати автомобіль, у зв'язку із тим, що він самостійно не пересувається, було встановлено, що ОСОБА_1 приїздив до ТОВ "Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг" на своєму автомобілі, про що складались акти. Жодна із заяв позивача не залишилась без реагування, на кожну заяву була надана своєчасна відповідь із пропозицією надати автомобіль для проведення огляду на предмет виявлення недоліків та їх усунення (в разі виявлення). 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 в черговий раз звернувся із заявою до ТОВ "Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг", в якій просив забрати автомобіль евакуатором та усунути недоліки. З метою забезпечення прав як споживача, так і підприємства, відповідач направив до місця розміщення автомобіля позивача комісію у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Об 11 год. 30 хв. на території гаражного автокооперативу "Автомобіліст" у м. Кривий Ріг, поблизу гаражного боксу №216 було виявлено спірний автомобіль. На прохання членів комісії ОСОБА_1 завів автомобіль та повідомив, що він перебуває у транспортному стані та здатен самостійно рухатись. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 було запропоновано прослідувати до СТО ТОВ "Богдан - ОСОБА_2 Ріг" та надати транспортний засіб для огляду задля виявлення недоліків/їх відсутності, визначення причин виявлення недоліків (в разі їх наявності) та усунення (в разі їх наявності). Також, ОСОБА_1 було роз'яснено, що в разі виявлення в автомобілі недоліків, його затрати на транспортування будуть відшкодовані ТОВ "Богдан-Авто Одеса". Від вказаного ОСОБА_1 відмовився. Тому було складено акт, а також за відсутності заперечень зі сторони ОСОБА_1 під відеозапис, що був здійснений представником ТОВ "Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг", було повторно запропоновано ОСОБА_1 доставити до СТО належний йому транспортний засіб із наступною компенсацією його затрат (в разі виявлення в транспортному засобі недоліків, що виникли з вини виробника), на що останній відмовився. Враховуючи ту обставину, що спірний транспортний засіб заводиться та здатен самостійно пересуватись, посилання ОСОБА_1 на зобов'язання відповідача доставити транспортний засіб на СТО, вважає необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам п. 21 Наказу Мінпромполітики №721 від 29.12.2014р. На всі заяви ОСОБА_1, в тому числі ті, що долучені, останні до позовної заяви надавались своєчасні відповіді. Просить суд звернути увагу на ту обставину, що позивач зловживає власними правами як передбаченими Законом України "Про звернення громадян" так і правом на звернення до суду із позовом. Так, тільки протягом 4-го тижня 2016 року у різних судах м. Кривого Рогу Дніпропетровської області призначено до слухання 5 справ за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Богдан - ОСОБА_2 Ріг», а з урахуванням того, що в штаті відповідача відсутній юрист, підприємство не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника в судові засідання, через що просить суд відкласти розгляд. Ознайомившись зі зміненою позовною заявою, зазначає, що визначити можливо тільки вимоги, але не зрозуміло з яких міркувань позивач висуває дані вимоги. За наданим текстом позовної заяви не зрозуміло, за що позивач просить стягнути з відповідача неустойку. Стосовно сертифікату відповідності товару, а саме автомобіля, вказує наступне. Позивач заявляє претензії щодо сертифікації придбаного автомобіля, вірніше не сертифікації самого автомобіля як цілісного виробу, а сертифікації його окремих складових та посилається при цьому на ч.4 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів", Закон України "Про стандартизацію", Закон України "Про підтвердження відповідності", Декрет Кабміну "Про стандартизацію і сертифікацію". Згідно і у відповідності вищевказаних нормативних документів на придбаний ОСОБА_1 транспортний засіб (надалі ТЗ) були видані всі необхідні документи, в т. ч. і сертифікат відповідності (знаходиться в матеріалах справи, надав позивач), без якого не було б здійснено реєстрацію ТЗ в органах ДАІ. Що стосується окремих складових частин ТЗ, підприємство не здійснювало продажу окремо кожної складової ТЗ, не обладнувало ТЗ самостійно не передбаченим виробником додатковим обладнанням, а реалізовувало цілісний сертифікований виріб (ТЗ), сертифікат відповідності на ТЗ передало разом з ТЗ позивачу, про що є відповідний акт приймання-передачі. Вважає, твердження позивача щодо невідповідності продукції, яку йому продало підприємство, є безпідставними, а виділення окремих складових як окремої продукції неправомірним. Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди вважає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах відшкодування моральної шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Зазначає, що як видно зі змісту позовної заяви, позивачем не дотримано вище викладених вимог, а саме: не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність моральних чи фізичних страждань у позивача; розрахунок розміру заявленої позивачем моральної шкоди обчислюється з прив'язкою до вартості товару, що не може бути розрахунком моральної шкоди.
Третя особа до суду не прибула, викликалася судом належним чином.
У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: рахунок-фактура та чек(а.с.3), договір(а.с.4-5), відповідь від 29 серпня 2014 року №101 (а.с.6), повідомлення (а.с.7, 8), сертифікат відповідності (а.с.6), запит від 4 грудня 2014 року (а.с.10), заява від 27 грудня 2012 року про гарантійний випадок (а.с.11), заява від 20 січня 2015 року (а.с.12), претензія від 18 березня 2015 року (а.с.13), заява від 27 квітня 2015 року про гарантійний випадок (а.с.14), претензія від 30 квітня 2015 року (а.с.15), заява від 21 жовтня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.16), заява від 22 жовтня 2015 року (а.с.17), заява від 11 листопада 2015 року про гарантійні випадки (а.с.18), відповідь від 5 січня 2015 року на звернення від 27 грудня 2014 року (а.с.33, 59), відповідь від 20 січня 2015 року на заяву від 14 січня 2015 року (а.с.34), відповідь від 20 січня 2015 року на вимогу (а.с.35), відповідь від 31 березня 2015 року на претензію від 18 березня 2015 року (а.с.36, 60), відповідь від 20 квітня 2015 року на претензію від 1 квітня 2015 року (а.с.37), відповідь від 8 травня 2015 року на скаргу від 30 квітня 2015 року (а.с.38), відповідь від 26 жовтня 2015 року на звернення від 21 жовтня 2015 року (а.с.39-41), відповідь від 26 жовтня 2015 року на звернення від 22 жовтня 2015 року (а.с.42-44), відповідь від 12 листопада 2015 року на звернення від 11 листопада 2015 року (а.с.45-47), акт від 28 грудня 2015 року (а.с.48), відповідь від 28 липня 2014 року на заяву від 28 липня 2014 року (а.с.57), відповідь від 26 вересня 2014 року на заяву від 25 вересня 2014 року (а.с.58), заперечення від 8 вересня 2014 року на позов (а.с.61-62), заява від 23 грудня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.64), акт від 24 грудня 2015 року (а.с.64, зв.), заява від 24 грудня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.65), акт від 25 грудня 2015 року (а.с.65, зв.), заява від 28 грудня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.66), акт від 29 грудня 2015 року (а.с.66, зв.), акт від 30 грудня 2015 року (а.с.67), гарантійна заявка від 12 січня 20-16 року (а.с.68), акт від 13 січня 2016 року (а.с.68, зв.), акт від 16 січня 2016 року (а.с.69), рішення суду (а.с.101-102), акт перевірки (а.с.110-120).
Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України, вважає належними досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: рахунок-фактура та чек(а.с.3), договір(а.с.4-5), сертифікат відповідності (а.с.6), так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про укладення між сторонами договору купівлі-продажу та наявності сертифікату відповідності.
Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України, вважає належними досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: відповідь від 29 серпня 2014 року №101 (а.с.6), повідомлення (а.с.7, 8), запит від 4 грудня 2014 року (а.с.10), заява від 27 грудня 2012 року про гарантійний випадок (а.с.11), заява від 20 січня 2015 року (а.с.12), претензія від 18 березня 2015 року (а.с.13), заява від 27 квітня 2015 року про гарантійний випадок (а.с.14), претензія від 30 квітня 2015 року (а.с.15), заява від 21 жовтня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.16), заява від 22 жовтня 2015 року (а.с.17), заява від 11 листопада 2015 року про гарантійні випадки (а.с.18), відповідь від 5 січня 2015 року на звернення від 27 грудня 2014 року (а.с.33, 59), відповідь від 20 січня 2015 року на заяву від 14 січня 2015 року (а.с.34), відповідь від 20 січня 2015 року на вимогу (а.с.35), відповідь від 31 березня 2015 року на претензію від 18 березня 2015 року (а.с.36, 60), відповідь від 20 квітня 2015 року на претензію від 1 квітня 2015 року (а.с.37), відповідь від 8 травня 2015 року на скаргу від 30 квітня 2015 року (а.с.38), відповідь від 26 жовтня 2015 року на звернення від 21 жовтня 2015 року (а.с.39-41), відповідь від 26 жовтня 2015 року на звернення від 22 жовтня 2015 року (а.с.42-44), відповідь від 12 листопада 2015 року на звернення від 11 листопада 2015 року (а.с.45-47), акт від 28 грудня 2015 року (а.с.48), відповідь від 28 липня 2014 року на заяву від 28 липня 2014 року (а.с.57), відповідь від 26 вересня 2014 року на заяву від 25 вересня 2014 року (а.с.58), заява від 23 грудня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.64), акт від 24 грудня 2015 року (а.с.64, зв.), заява від 24 грудня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.65), акт від 25 грудня 2015 року (а.с.65, зв.), заява від 28 грудня 2015 року про гарантійні випадки (а.с.66), акт від 29 грудня 2015 року (а.с.66, зв.), акт від 30 грудня 2015 року (а.с.67), гарантійна заявка від 12 січня 20-16 року (а.с.68), акт від 13 січня 2016 року (а.с.68, зв.), акт від 16 січня 2016 року (а.с.69), акт перевірки (а.с.110-120), так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про звернення позивача до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» стосовно придбаного товару та дій продавця.
Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України, вважає неналежними досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: заперечення, рішення суду, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування по даній справі, а тому не бере ці докази до уваги.
Суд, відповідно до ст. 59 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо, досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов'язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.
21 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу, у відповідності до якого позивач придбав у відповідача автомобіль «Хюндай», вартістю 198100,00 грн.
В момент передачі автомобіля ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», позивачу також було надано Сертифікат відповідності.
Звернувшись до Державного інституту ДП «ДержАвтоТрансНДІПроект», що видавав сертифікат на автомобіль, позивач дізнався, що автомобіль сертифікований за 9 ДСТУ, відповідно до вимог чинного законодавства.
Вказану обставину позивач вважає недоліком, у зв'язку із яким звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» із вимогою щодо його усунення шляхом доставки на евакуаторі автомобіля силами відповідача до СТО, усунення вказаного недоліку та його повернення на евакуаторі.
ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» пропонував позивачу доставити автомобіль до СТО власним ходом, на що позивач не погоджувався.
На точку зору позивача в автомобілі є технічні недоліки, які позивач просив усунути.
Позивач звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» із заявами про здійснення гарантійного ремонту, не надаючи при цьому транспортний засіб.
Під час звернення ОСОБА_1 з вимогою забрати автомобіль, у зв'язку із тим, що він самостійно не пересувається, останній приїздив до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» на своєму автомобілі.
28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», в якій просив забрати автомобіль евакуатором та усунути недоліки.
Відповідач ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» направив до місця розміщення автомобіля позивача комісію у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_6
28 грудня 2015 року об 11 год. 30 хв. на території гаражного кооперативу «Автомобіліст» у м. Кривому Розі, поблизу гаражного боксу №216, було виявлено спірний автомобіль.
На прохання членів комісії ОСОБА_1 завів автомобіль та повідомив, що автомобіль здатен самостійно рухатись. ОСОБА_1 було запропоновано прослідувати до СТО ТОВ «Богдан - ОСОБА_2 Ріг» та надати транспортний засіб для огляду задля виявлення недоліків/їх відсутності, визначення причин виявлення недоліків (в разі їх наявності) та усунення (в разі їх наявності). Також, ОСОБА_1 було роз'яснено, що в разі виявлення в автомобілі недоліків, його затрати на транспортування будуть відшкодовані.
Від вказаної пропозиції ОСОБА_1 відмовився.
Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року, який діяв на час придбання автомобіля та втратив чинності 10 лютого 2016 року на підставі Закону України від 15 січня 2015 року №124-19.
У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
У відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, продукція - будь-якій виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно ст.2 Закону України «Про підтвердження відповідності», цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі підтвердження відповідності продукції, і поширюється на виробників та постачальників продукції незалежно від форми власності і видів діяльності, на органи з сертифікації, випробувальні лабораторії, а також відповідні державні органи.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про підтвердження відповідності», законодавство України у сфері підтвердження відповідності складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Згідно ст.4 Закону України «Про підтвердження відповідності», згідно з цим Законом об'єктами підтвердження відповідності є продукція.
Як передбачено 11Закону України «Про підтвердження відповідності», за результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності,
Згідно ст. 15 Декрету Кабміну «Про стандартизацію і сертифікацію», обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації. Як передбачено ст.16 Декрету, під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявников видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Згідно з п.3.1 «Правил обов'язкової сертифікації дорожних транспортних засобів, їх складових та приладдя», затверджених наказаом Держстандарту України, об'єктами сертифікації є автомобілі та інші транспорті засоби.
Позивач оспорює правильність проведеної сертифікації автомобіля.
З аналізу зазначених норм закону вбачається, що сертифікація проводиться відповідними державними органами, за наслідками якого видається сертифікат відповідності.
Предметом договору купівлі - продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» був автомобіль і недоліком може вважатись невідповідність саме автомобіля вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Зазначений автомобіль є сертифікованим, сертифікат відповідності виданий належним органом, правильність проведення сертифікації позивачем не оспорена, сертифікат відповідності не скасований, дії щодо оскарження правильності проведеної сертифікації автомобіля не вчиняв, позовних вимог стосовно проведення сертифікації не пред'являв.
Тому суд приходить до переконання, що відсутність сертифікатів на складові частини автомобіля, не може вважатись недоліком, так як такі складові частини не можуть розглядатись в якості продукції, як окремого об'єкту.
В силу відсутності такого недоліку як відсутність сертифікацїї багатьох узлів, деталей автомобіля, вимоги споживача про усунення цього недоліку, суд вважає необґрунтованими.
Підстав визнавати недоліком товару відсутність невизначеної позивачем кількості сертифікатів, суд не знаходить.
Суд приходить до переконання, що посилання позивача на те, що порушуються його права в частині обов'язку продавця власними силами забрати автомобіль та доставити його до СТО для усунення недоліку, вважає також необґрунтованими.
При цьому, суд виходить з наступного. Правовідносини у сфері захисту прав споживачів - покупців транспортних засобів, регулюються Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», Наказом Мінпромполітики №721 від 29 грудня 2004 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини в сфері захисту прав споживачів.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, вважаючи, що в автомобілі є недоліки, звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» і просив усунути недоліки.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті), зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві, здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).
Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів затверджений Наказом Міністерства промислової політики України №721 від 29.12.2004р. У відповідності до п. 21 цього порядку, для виконання гарантійного ремонту ДТЗ доставляється споживачем на один із пунктів сервісної мережі з компенсацією виконавцем (продавцем, виробником) споживачу підтверджених витрат на транспортування ДТЗ. Якщо неможливо доставити ДТЗ своїм ходом, він транспортується в інший спосіб і доставляється до найближчого пункту сервісної мережі, означеного в сервісній книжці, виконавцем.
Таким чином, зазначеними нормами встановлено, що доставка транспортного засобу для здійснення гарантійного ремонту здійснюється споживачем в тому випадку, якщо такий транспортний засіб здатен рухатись власним ходом, а якщо транспортний засіб неможливо доставити власним ходом, такий транспортний засіб доставляється виконавцем на евакуаторі або в інший спосіб.
У судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» із заявами про здійснення гарантійного ремонту, не надаючи транспортний засіб.
Тому, суд вважає, що ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» не мав можливості встановитити наявность або відсутность недоліків, про які зазначалося у заяві, а тому не мав підстав для усунення недоліків, проведення експертизи.
Згідно ст.8 Закону України «Про захиста прав споживачів», за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Обгрунтовуючи вимоги про стягнення в солідарному порядку неустойки з відповідачів, позивач посилається на те, щоТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» порушив строки усунення недоліків. Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» прав позивача не порушував. Тому підстав для стягнення з ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» неустойки, суд не вбачає.
В обґрунтування позовних вимог до відповідача ТОВ «Хюндай Мотор Україна» позивач зазначає, що ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» самотужки не може виконати гарантійний ремонт без узгодження із ТОВ «Хюндай Мотор Україна», існує залежність ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг» від ТОВ «Хюндай Мотор Україна».
У судовому засіданні не встановлено, що відповідач ТОВ «Хюндай Мотор Україна» порушував права відповідача, тому суд приходить до переконання, що підстав для стягнення з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» неустойки, не існує.
Таким чином, у судовому засіданні не встановлено підстав для стягнення в солідарному порядку на користь позивача з відповідачів неустойки.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна; відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачі не порушили права позивача. Тому підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди як з кожного з відповідачів, так і з відповідачів в солідарному порядку, на мається.
Таким чином, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що у задоволення позовних вимог належить відмовити повністю.
Керуючись ст.42 Конституції України, ст. ст.15, 16, 541 ЦК України, ст.ст.8, 15, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2, 3, 4, 11 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року, ст. ст.10, 11, 88, 208, 210, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто ОСОБА_2 Ріг», товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя : В.М. Прасолов