Єдиний унікальний номер 185/4425/16-к
1-кп/185/279/16
27 травня 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Павлоград кримінальне провадження, що внесено в ЕРДР за №12016040370000744, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда Дніпропетровської області, цигана, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 31.03.2005 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 115 ч.1 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі, 30.05.2012 року звільнений по відбуття покарання, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, -
13.03.2016 року приблизно о 16.00 годині обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , - де спільно зі своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розпивали спиртні напої, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне вилучення чужого майна, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , умисно з корисливих мотивів, під приводом здійснити телефонний дзвінок, заволодів мобільним телефоном ОСОБА_5 марки «LG» моделі «D-295» вартістю 2659.05 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 2659.05 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 органом досудового слідства кваліфіковані за ст. за ч.1 ст. 190 КК України - як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Під час судового розгляду 27.05.2016 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 було укладено угоду про примирення, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації за ч. 1 ст. 190 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, а саме те, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного злочину, та узгодженого покарання, яке повинен нести обвинувачений, а саме: обмеження волі строком на 1 рік, та звільненні на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.2, 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання. В угоді про примирення зазначені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також зазначені наслідки її невиконання.
Таким чином, зміст угоди про примирення, укладеної 27.05.2016 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , відповідає вимогам ст. 471 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому, обвинувачений повідомив про добровільність своєї позиції, просить суд затвердити угоду про примирення та призначити йому узгоджене покарання, врахувати, що на його утримання двоє неповнолітніх дітей, в скоєному щиро кається, має реальну можливість виконання узгодженого покарання за вчинений злочин.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що йому цілком зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та просить затвердити угоду про примирення.
Прокурор в судовому засіданні не заперечує проти затвердження угоди про примирення та призначення узгодженої сторонами міри покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та можливості звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік.
Захисник в судовому засіданні також наполягає на затвердженні угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим, зазначає, що скоєний злочин обвинуваченим відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, узгоджена міра покарання відповідає вимогам щодо призначення покарання та санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Обвинувачений ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання, потерпілий жодних претензій до обвинуваченого не закидає, узгоджену міру покарання обвинувачений може реально відбути.
Згідно п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про примирення.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки її не виконання.
Суд переконався, що умови угоди повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Покарання, запропоноване сторонами, є покаранням у межах санкції ч.1 ст. 190 КК України, відповідає положенням Загальної частини КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також визначене сторонами покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом не встановлено жодних підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення.
На підставі викладеного, суд вважає можливим затвердити угоду про примирення, укладену між сторонами, та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік зі звільненням обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік у відповідності вимог ст. 75 КК України, та покладенням на останнього обов'язків, передбачених п.2, 3 ст. 76 КК України, оскільки зазначений вид покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, відповідає обставинам вчиненого злочину.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не обиралась.
Під час проведення досудового розслідування проводилась судово-товарознавча експертиза, згідно акту Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України на проведення експертизи було витрачено 176.20 гривні. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 винний у вчиненні інкримінованого злочину за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної криміналістичної експертизи у розмірі 176.20 гривні.
Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України:
-мобільний телефон марки «LG» моделі «D-295», який був переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили підлягає залишенню останньому по приналежності.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення, укладену 27 травня 2016 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, що внесено в ЕРДР за №12016040370000744, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, та призначити узгоджене сторонами провадження покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави вартість проведеної експертизи експертами Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України у розмірі 176.20 гривень.
Речові докази: мобільний телефон марки «LG» моделі «D-295», який був переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, захисником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим - з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення наслідків укладення угоди, невиконання судом вимог, встановлених ч.6-7 ст 474 КПК України
- прокурором - з підстав затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1