Справа № 181/279/16-ц
Провадження №2/181/166/16
"07" червня 2016 р. смт. Межова
Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,
20 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обов'язковою відповідальністю «Акцент-центр», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «Надра» про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності та визнання права власності.
07 червня 2016 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити будь-які реєстраційні відносно нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (будівлі автозаправочної станції), яка розташована в смт. Межова Дніпропетровської області по вул. Центральна, 1-а і складається з будівлі автозаправочної станції загальною площею 18,1 кв.м., позначеної в плані літ. «А», туалету літ. «Т», навісу літ. «Н», бетонного покриття № 1, у тому числі: заборонити укладати будь-які угоди стосовно цього майна, видавати витяги про реєстрацію права власності на це майно та проводити його перереєстрацію.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр» до моменту прийняття судом рішення по справі може здійснити відчуження (нежитлового) нерухомого майна.
Ознайомившись із вказаною заявою, вважаю, що в її задоволені слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
За наведених положень ЦПК обов'язковою умовою для забезпечення позову є та обставина, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести в подальшому до неможливості виконання рішення суду. В поданому позові представник позивача просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр» належні ОСОБА_1 нежитлову будівлю (будівлю автозаправочної станції); скасувати реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-центр»; визнати право власності на нежитлову будівлю (будівлю автозаправочної станції) за ОСОБА_1.
В матеріалах справи, які надані позивачем, є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31 грудня 2015 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на придбання нежитлової будівлі (будівлі будівлі автозаправочної станції), яка розташована в смт. Межова Дніпропетровської області по вул. Центральна, 1-а (а.с.23).
Позивачем в свою чергу не надано будь-якого документу або судового рішення, яким би було підтверджено, що вищевказаний договір було припинено або визнано недійсним.
Також матеріали справи містять Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.12.2015 року, де власником нерухомого майна є ОСОБА_4 (а.с.22).
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зважаючи на викладене, суддя вважає, що представник позивача не надав відповідних підстав для задоволення заяви для забезпечення позову.
Одночасно з цим, суддя роз'яснює, що позивач не позбавлений права повторно на будь-якій стадії розгляду справи звернутися до суду із заявою про забезпечення позову при наявності для цього обґрунтованих підстав.
Керуючись ст.ст.151, 153 ЦПК України, суддя, -
В задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_6