Справа № 204/1199/16-ц
Провадження № 2/204/941/16 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК
49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
08 червня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю прокурора Козакевич Ю.О.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника позивачки ОСОБА_2
за участю відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Управління-служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав,-
В лютому 2016 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_4. На теперішній час вони розлучені, а дитина проживає з матір'ю. З відповідача рішенням суду були стягнуті аліменти, але він їх не сплачує та має заборгованість у розмірі 39004,59 грн. Крім того, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не створює умов для отримання дитиною освіти та таке інше. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини. Тому, позивачка вважає, що поведінка відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, дає право просити суд позбавити його батьківських прав.
Ухвалою суду до участі у дану справу був залучений орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради в якості третьої особи.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі, вказавши, що відповідач не бере ніякої участі у вихованні дитини, матеріально її не забезпечує та не цікавиться станом її здоров'я. Також, позивачка вказала, що вона побоюється, що оскільки відповідач зловживає спиртними напоями, він може втратити документи та коли їм з дитиною необхідно буде виїхати за межі України, він не надасть вчасно дозвіл на виїзд дитини закордон. Крім того, представник позивачки просив постановити окрему ухвалу суду та доведення до відома правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідача щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України, в обґрунтування якого (клопотання) було вказано, що відповідач навмисно не сплачує аліменти на утримання дитини.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивачки та просив відмовити їй в повному обсязі. При цьому, вказав, що він любить свою дочку та бажає з нею спілкуватися, але мати дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Так, вона заблокувала його для дитини в соціальних сітях, подарований ним дитині мобільний телефон мати розбила та усіляко чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Щодо дозволів, з його боку, на виїзд дитини закордон, то він завжди їх надавав, але в останній раз в нього викрали документи, через що була зупинка у наданні, але на той час ще діяв попередній дозвіл.
Представник Управління-служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Ломова Н.М. в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, раніше надала суду клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі, у зв'язку з територіальною віддаленістю суду. Також, вказала, що позовні вимоги позивачки підтримує.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради Цуцкова О.В. в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, раніше надала суду заяву, в якій позовні вимоги позивачки підтримала та просила розглянути справу без її участі.
Прокурор Козакевич Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не підтримала та категорично заперечувала проти задоволення позовної заяви.
Вислухавши сторони та прокурора, яка заперечувала проти задоволення позовної заяви позивачки, допитавши свідків та саму дитину, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають по наступним підставам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком малолітньої дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 24 квітня 2007 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 351 від 24.04.2007 (а.с.7).
Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1, але фактично проживає разом із своєю матір'ю та вітчимом за адресою: АДРЕСА_2.
Позивачка в судовому засіданні стверджувала, що відповідач вихованням доньки не займається, не спілкується з нею, матеріально не забезпечує, не цікавився успіхами та життям доньки, вихованням дитини не займається та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тому, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2012 року по цивільній справі № 419/608/12, яке скасоване не було та набрало законної сили, з ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дочки або до зміни матеріального становища сторін, починаючи стягнення з 17 січня 2012 року (а.с.6).
Проте, станом на теперішній час, відповідач має заборгованість по сплаті аліментів.
При цьому, відповідно до листа Харківської загальноосвітньої школи № 111 Харківської міської ради Харківської області від 28.12.2015 року № Л-12/01-40, упродовж періоду перебування дитини у навчальному закладі, батьківські збори у закладі відвідує та приймає участь у вирішенні питань навчання та виховання мати дитини у супроводі ОСОБА_8, батько дитини ОСОБА_3 навчальний заклад не відвідував (а.с.10). Згідно відповіді КЗОЗ «Харківська дитяча поліклініка № 13» від 20.01.2016 року № 54, прийоми у лікаря-педіатра, дитина відвідує у супроводі матері (а.с.11), а також згідно відповіді керівника школи бальних танців КСБТ «Імідж» від 15.01.2016 року, дитина займається у вказаній школі бальних танців з жовтня 2015 року по теперішній час, і мати дитини приймає активну участь у вихованні дитини, вона приводить і забирає дитину з тренувань, сплачує за навчання дитини, цікавиться її успіхами, дитина фактично постійно проживає разом із матір'ю, а батько дитини - ОСОБА_3 до гуртка не з'являвся та успіхами дитини не цікавився (а.с.12).
Крім того, на підтвердження тверджень позивачки, в судовому засіданні були допитані свідки:
Свідок ОСОБА_9, яка є матір'ю позивачки та бабусею дитини, і яка вказала, що її дочка розлучилася з відповідачем десь у 2011 році. Після розлучення, позивачка з дитиною проживали на знімній квартирі по пр. Петровського приблизно півтора роки. Батько дитини весь цей час дитиною не цікавився, зі слів самої позивачки, до неї не приходив та матеріальну допомогу не надав. А наприкінці 2012 року позивачка з дитиною переїхали в м. Харків. Також, зазначила, що позивачку та дитину утримує чоловік позивачки - ОСОБА_8. При цьому, вказала, що дитиною цікавиться дідусь - батько відповідача, з яким дитина спілкується, він їй телефонує, дитина буває вдома у дідуся, коли приїжджає на літні канікули.
Свідок ОСОБА_8, який є чоловіком позивачки та вітчимом дитини, і який вказав, що він проживає з позивачкою з 2012 року і з цього часу батько дитини вихованням доньки не займається, не спілкується з нею, матеріально не забезпечує та не цікавився донькою. Відповідач приїжджав до дитини один раз, коли дитина йшла в перший клас. По телефону він спілкувався з дитиною востаннє десь в 2012 році. Також, вказав, що дитина спілкується з дідусем з боку відповідача. В 2014 році, коли дитині потрібно було лікування, то вони з дружиною звернулися за матеріальною допомогою до відповідача, але їм було відмовлено. Пізніше дитина сама не бажала спілкуватися з батьком, оскільки образилася на нього через те, що він не виконує свої обіцянки. Зазначив, що кошти інколи, на день народження чи свята, надсилав дідусь дитини, а батько дитини кошти ніколи не надсилав, що йому відомо зі слів дружини.
В свою чергу, відповідач заперечував проти вищевказаних обставин та на підтвердження його тверджень в судовому засіданні був допитаний свідок:
Свідок ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідача та бабусею дитини, і яка вказала, що влітку 2014 року, коли дитина була в Дніпропетровську, дитина потрапила в лікарню з апендицитом, де з нею були вона (свідок), дідусь та відповідач. Лікарню оплатила їхня родина. Вони у трьох допомагали позивачці постійно, допомагали й харчами й коштами, коли дитина хворіла, то відвідували її. Коли дитина йшла в перший клас, вони приїхали до неї в Харків. Вказала, що з дитиною постійно спілкується її чоловік - дідусь дитини, який не дає їй номер телефону дитини та не бере її з собою в Гвардійське, коли дитину привозять до бабусі по лінії матері, оскільки боїться, що і йому дитину більше не дадуть та не дозволять йому спілкуватися з дитиною.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Суд критично ставиться до свідчень вищевказаних свідків, оскільки допитані свідки є близькими родичами позивачки та відповідача і у суду є підстави вважати, що їхні свідчення можуть бути не об'єктивними та заангажованими.
Позивачкою також, на підтвердження своїх вимог, був наданий висновок Управління-служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, виходячи з інтересів дитини, керуючись ст. 164 Сімейного кодексу України, управління-служба вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Так, відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому, висновок в даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а носить рекомендаційний характер для прийняття судового рішення у спорі, який виник між сторонами та є одними із доказів у цивільній справі, оцінка якому має бути надана під час розгляду цивільної справи про позбавлення батьківських прав.
Крім того, вищевказаний висновок був складений передусім із тверджень самої позивачки та наданих нею довідок та листів: Харківської загальноосвітньої школи № 111 Харківської міської ради Харківської області від 28.12.2015 року № Л-12/01-40; КЗОЗ «Харківська дитяча поліклініка № 13» від 20.01.2016 року № 54; керівника школи бальних танців КСБТ «Імідж» від 15.01.2016 року.
Але ж, слід зазначити, що вказані листи датовані майже за пів року до складання самого висновку Управління-служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, а заборгованість по аліментам вказана станом 15.01.2016 року у розмірі 39004,59 грн., хоча згідно розрахунку державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Гросової К.О. від 17.05.2016 року, то станом на дату складання висновку заборгованість відповідача по аліментам складала меншу суму - 35053,54 грн.
Також, не враховані ті обставини, що батько дитини проживає на дуже значній відстані від проживання дитини, і навіть, не тільки в іншому місті, а взагалі в іншій області, а саме, батько проживає в Дніпропетровській області, а дитина в Харківській області.
При цьому, інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Тому, в судовому засіданні була допитана сама малолітня дитина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка вказала, що проживає разом з мамою та папою ОСОБА_13. Вказала, що в неї два папи. Другого тата звати також ОСОБА_13. Він приїздив до неї лише на перше вересня у шкоду. Вказала, що в неї є телефон, який їй подарував дідусь, а ще в неї був ще один телефон, який їй подарували дідусь з татом, але він розбився. Вказала, що з батьком спілкуватися не бажає, оскільки вона образилася на батька, тому що він не зателефонував їй після операції, а мати їй розповіла, що вона телефонувала батькові та говорила, що в неї була операція. Також, вказала, що він не виконував своїх обіцянок, але яких саме вона не пам'ятає. При цьому, вказала, що вона спілкується з дідусем ОСОБА_12, до якого вона приїздила на декілька днів влітку, а інші дні була у бабусі з боку мами. Батька востаннє бачила, коли йшла в перший клас. Вказала, що коли вона була у дідуся і в неї болів живіт, то в лікарні з неї був дідусь, а коли її виписували був ще й батько. Крім того, вказала, що вона (дитина) зареєстрована та користується соціальними мережами, але з батьком там не спілкується, оскільки його заблокувала з допомогою матері.
Проте, та обставина, що саме дитина не хоче бачитися з батьком, оскільки він не виконав свої обіцянки, яких вона до речі не пам'ятає, не є обґрунтованою підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (від 15 травня 2003 року, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року), дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. А згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов'язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
А судом було встановлено, що батько має бажання та хоче спілкуватися з дитиною, але номер телефона дитини йому не повідомляють, а в соціальних сітях йому заблокували доступ до сторінки дитини.
Що стосується тверджень сторони позивачки про те, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітньої дитини і це є підставою для позбавлення його батьківських прав, то суд вважає необґрунтованими, оскільки ці вимоги не можуть бути підставою заборони в участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною.
Щодо посилань на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року, щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, то суд вважає неналежним вказаний доказ, оскільки суду надана роздруківка, яка незавірена належним чином.
Так само, стороною позивачки не доведено суду належними та допустимими доказами, що відповідач зловживає спиртними напоями.
А згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інших належних доказів, у встановленому законом порядку, на підтвердження своїх вимог позивачкою надано не було.
Тобто, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає передчасними та необґрунтованими вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.
Що стосується клопотання представника позивачки про постановлення окремої ухвали суду та доведення до відома правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідача щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України, в обґрунтування якого (клопотання) було вказано, що відповідач навмисно не сплачує аліменти на утримання дитини, то ці вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
Кримінальним правопорушенням згідно ч. 1 ст. 164 КК України є злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.
При цьому, під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач приховував доходи, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця. Крім того, з згідно розрахунку державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Гросової К.О. від 17.05.2016 року вбачається, що станом на 17.05.2016 року заборгованість відповідача по аліментам складала суму - 35053,54 грн., хоча згідно розрахунку державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Гуленко С.О. від 15.01.2016 року - на вказану дату була наявна заборгованість у розмірі 39004,59 грн. Таким чином, відповідач погашає виниклу у нього заборгованість.
Тому, з урахуванням вищевказаного, судом не вбачається підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним відмовити представнику позивачки ОСОБА_2 в задоволенні його клопотання про постановлення окремої ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (від 15 травня 2003 року, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року), ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини (від 20.11.1989 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), ст. ст. 10, 11, 57-61, 174, 209, 211, 212-215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Управління-служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
В задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали суду - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Самсонова