Справа № 212/10092/14-ц
2/212/72/16
09 червня 2016 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого-судді Борис О.Н., за участі: секретаря судового засідання - Хазієвої Т.В., позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, -
У жовтні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, неодноразово уточнював свої вимоги, в остаточній редакції просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру № 38 будинку № 6 на м-ні 5 Зарічний в м. Кривий Ріг, а також майно, набуте під час шлюбу: холодильник «Норд» вартістю 3000 грн., пральну машину «LD» вартістю 2000 грн., два телевізори «Самсунг» вартістю 1500 та 2500 грн., кавову машину «Нестле» вартістю 500 грн., ДВД «Бравіс» вартістю 300 грн., диван УМК вартістю 2000 грн., ліжко BRW вартістю 1500 грн., стіл BRW вартістю 1000 грн., вбудовану кухню «Декарт» вартістю 2000 грн., духову шафу «Ардо» вартістю 1500 грн., спальний гарнітур BRW вартістю 2000 грн., соковижималку «Бравіс» вартістю 200 грн. Виділити у праві спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частці квартири № 38 будинку № 6 на м-ні 5 Зарічний в м. Кривий Ріг кожному. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1/2 вартості майна, набутого за час шлюбу, а майно залишити в користуванні відповідачки.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з серпня 2007 року мешкав спільно з відповідачкою ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. 08.08.2008 року шлюб між ними зареєстровано. Під час шлюбу він з відповідачкою за спільні кошти придбали житло в кредит у ОТП «Банк» і щомісяця його сплачували. Частину коштів в розмірі 58000 грн. сплатила його мати і кредит було погашено, вказані кошти йому надані були у борг. З 24.04.2014 року шлюбні відносини з відповідачкою припинені, він забрав лише один телевізор, планшет та фотоапарат, все інше майно залишив відповідачці, компенсація частини вартості якого також просив з неї стягнути.
В червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в остаточній редакції якого просила визнати право спільної сумісної власності на автомобіль марки CHERY KIMO SQ7130S12, 2008 року випуску, реєстраційний номер АЕ 2276 EH, а також на побутові прилади, а саме три телевізори, планшет, фотоапарат, холодильник, кавову машину, ДВД програвач, соковижималку, iPod, блендер, обігрівач, грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень, що знаходяться на депозитному рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_1 в ПАТ «ОТБ Банк» та поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином: телевізор вартістю 6500 грн., планшет вартістю 3500 грн., фотоапарат вартістю 4000 грн., iPod вартістю 2500 грн., блендер вартістю 900 грн., обігрівач вартістю 1000 грн. залишити у користуванні ОСОБА_1, а телевізор вартістю 3000 грн., телевізор вартістю 1500 грн., холодильник вартістю 4000 грн., кавову машина вартістю 400 грн., соковижималку вартістю 300 грн., ДВД програвач вартістю 200 грн. - залишити у її користуванні, стягнувши з ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості побутових приладів і розмірі 4500 грн. Також просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «ОТП Банк» в сумі 10 000,00 гривень, 1/2 частину вартості автомобіля в сумі 43000 грн., та судові витрати в розмірі 243,60 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказала, що з серпня 2008 року по квітень 2014 року проживала з ОСОБА_1 однією сім'єю, в цей період було придбане майно, також вказала, що в квітні 2014 року почали мешкати окремо. Автомобіль був придбаний під час шлюбу, але він залишився у користуванні ОСОБА_1, крім того під час шлюбу було зроблено депозитний вклад у банк, яким на теперішній час також користується ОСОБА_1 одноособово.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, підтримали свої вимоги у повному обсязі, позивач , окрім іншого, вказав, що на час придбання спірної квартири він перебував у шлюбі з іншою жінкою, тому спільно з відповідачкою вирішили документально квартиру оформити на неї, також за порадою працівника банку він не міг бути поручителем за договором при придбанні квартири, оскільки мав кредитні зобов'язання інші, у зв'язку з чим батько відповідачки виступив поручителем. Автомобіль марки «Чері Кімо» придбаний у 2010, а проданий у 2013 роках, за отриманими коштами у банку відкрили депозитний рахунок, значна частина грошей була витрачена на лікування відповідачки у зв'язку з неможливістю завагітніти. Шлюб з відповідачкою було укладено у серпні 2008 року, а розірвано у жовтні 2014 року.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 свої вимоги підтримали в повному обсязі, первісний позов ОСОБА_1 просили залишити без задоволення в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити. Окрім іншого, ОСОБА_3 суду пояснила, що дійсно познайомилась з ОСОБА_1 та тривалий час були коханцями, оскільки позивач перебував у іншому шлюбі. Спірна квартира була придбана до укладення шлюбу, для цього її батьки дали 20000 тисяч доларів, разом з тим батько виступив поручителем. Крім іншого пояснила, у Києві з приводу безпліддя лікування не отримувала, в дійсності за спільною згодою проводилась процедура ЕКО, проте не вдало, що потребувало додаткових витрат.
Свідок ОСОБА_6 - матір позивача, суду пояснила, що позивач та відповідач спільно однією сім'єю проживали з 2007 року, і з цього часу підшукували варіанти придбання житла. У неї на рахунку в Укрсиббанку перебували грошові кошти у сумі 100000 грн., які вона дала позивачу та відповідачу, для того щоб повністю виплати кредит на квартиру та на лікування ОСОБА_3. У 2014 році син ОСОБА_1 частинами повертав їй ці кошти, та на сьогоднішній день розрахувався в повному обсязі, будь-яких розписок чи договорів позики вони не укладали, оскільки рідні люди.
Свідок ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8, кожен окремо суду пояснили, що у 2013 році за генеральною довіреністю придбали у ОСОБА_1 , якому передали безпосередньо 4850 доларів США, автомобіль марки «Чері Кімо», в офіційному порядку договір купівлі продажу не оформляли, оскільки економили гроші. При огляді автомобіля була присутня якась жінка, на їхню думку могла бути дружина ОСОБА_1, проте не з'ясовували.
Вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що заявлений первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 29 квітня 2006 року уклав шлюб із ОСОБА_9, зареєстрований Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 180. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2008 року шлюб між ними розірвано.
08 серпня 2008 року сторони уклали шлюб , який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 06.10.2014 року.
17 березня 2008 року відповідачка за первісним позовом ОСОБА_10 з метою придбання нерухомого майна, а саме квартири № 38, у будинку № 6 на мікрорайоні 5-й Зарічний в місті ОСОБА_5 уклала з ЗАТ «ОТП Банк» Кредитний договір № ML-311/16/2008, виконання умов якого забезпечено іпотекою квартири і підтверджується договором іпотеки № ML-311/16/2008 від 17 березня 2008 року, а також Договором поруки між ЗАТ «ОТП Банк» та батьком відповідачки ОСОБА_11
В той же день, 17 березня 2008 року ОСОБА_3 придбала у власність за договором купівлі продажу спірну квартиру № 38 у будинку № 6 на мікрорайоні 5-й Зарічний в місті ОСОБА_5 (прізвище відповідачки на час укладення договору - ОСОБА_12Є.).
Згідно Звіту про оцінку майна, вартість вказаної квартири станом на 29.05.2015 року склала 186620,00 гривень.
Позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що зазначена квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона придбана під час спільного проживання у незареєстрованому шлюбі, крім того за спільні кошти, тому що 58000 грн. були сплачені його матір'ю на рахунок ЗАТ «ОТП Банк» з метою погашення кредиту за квартиру.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому шлюбі, поширюється положення гл. 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Враховуючи, що на момент придбання відповідачкою спірної квартири 17.03.2008 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, який був розірваний лише 14.05.2008 року, у суду відсутні будь-які законні підстави для визнання спірної квартири об'єктом спільного сумісного майна подружжя.
Відповідно до п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно інформації, наданої ПАТ «ОТПбанк» на виконання ухвали суду, у ОСОБА_1 в наявності, окрім інших, рахунок із депозитним вкладом № 26300455011227 в сумі 20000 грн., який відкрито 17.03.2014 року під час шлюбних відносин з відповідачкою (т.1 а.с.71).
Судом також встановлено, та не заперечувалось сторонами, що за час шлюбу сторони придбали автомобіль CHERY KIMO SQ7130S12, 2008 року випуску, реєстраційний номер АЕ 2276 EH і згідно інформації відділу ДАІ з обслуговування м. Кривий Ріг вбачається що 09.07.2010 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний автомобіль і станом на 06.02.2015 року автомобіль залишається зареєстрованим за ОСОБА_1 (т.1 а.с.87).
Проте в ході судового розгляду ОСОБА_1 відчужив через комісійний магазин спірний автомобіль без відома відповідачки і згідно інформації ДАІ автомобіль CHERY KIMO реєстраційний номер АЕ 2276 EH, що був зареєстрований за ОСОБА_1 знято з обліку 05.03.2015 року і 07.03.2015 року перереєстровано на іншого власника ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 162, т. 2 а.с. 1, 20). У зв'язку з чим не виконана ухвала суду від 30.06.2015 року про накладення заборони відчуження спірного автомобіля (т. 1. а.с. 163).
Перереєстрацію автомобіля проведено на підставі довідки-рахунку № ААЕ054190 від 05.03.2015 року, якою визначено вартість автомобіля CHERY KIMO реєстраційний номер АЕ 2276 EH в розмірі 86000 грн. (т.1 а.с.21).
Суд вважає неприйнятними доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вказаний автомобіль був відчужений ним в період шлюбу з відповідачкою за згодою останньої в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст. 20 ЦК України саме позивачеві належить право обирати спосіб захисту свого права у цій справі.
Суд на виконання вимог ст. 11 ч. 1 ЦПК України розглядає дану справу саме в межах заявлених позивачем за первісними та зустрічними позовними вимогами у цій справі.
Проте, в силу вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України.
Так, згідно із ст. 360-7 ЦПК України передбачає, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-7цс15 законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що між позивачем та відповідачем , як подружжям, мали місце будь-які домовленості чи договір про їх частки у вищезазначеному автомобілі, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Оскільки сторонами по справі у позовах та наданих поясненнях визнаний факт придбання під час шлюбу певної частини побутових речей на загальну суму 23600 грн., то суд вважає за можливе визнати спільною сумісною власністю подружжя та розділити у рівних частинах наступне майно: холодильник «Норд» вартістю 4000 грн., два телевізори «Самсунг» вартістю 1500 та 3000 грн., кавову машину «Нестле» вартістю 500 грн., ДВД «Бравіс» вартістю 300 грн., соковижималку «Бравіс» вартістю 300 грн., телевізор вартістю 6500 грн., планшет вартістю 3500 грн., фотоапарат вартістю 4000 грн.
ОСОБА_1 до суду не надано жодних належних та допустимих доказів придбання за час шлюбу заявленого майна, а саме: пральної машини «LD» вартістю 2000 грн., диван УМК вартістю 2000 грн., ліжко BRW вартістю 1500 грн., стіл BRW вартістю 1000 грн., вбудована кухню «Декарт» вартістю 2000 грн., духова шафу «Ардо» вартістю 1500 грн., спальний гарнітур BRW вартістю 2000 грн., тому суд відмовляє в задоволенні вимог щодо визнання вказаного майна спільним сумісним майном та стягненні компенсації частини його вартості.
ОСОБА_3 до суду не надано жодних належних та допустимих доказів придбання за час шлюбу заявленого майна, а саме: iPod вартістю 2500 грн., блендер вартістю 900 грн., обігрівач вартістю 1000 грн., тому суд відмовляє в задоволенні вимог щодо визнання вказаного майна спільним сумісним майном та стягненні компенсації частини його вартості.
Сторонами погоджено, що телевізор, планшет та фотоапарат загальною вартістю 14000 грн. залишається в користуванні ОСОБА_1, а все інше майно на загальну суму 9600 грн., залишається у користуванні ОСОБА_3 У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь (ОСОБА_1) В.Є. компенсацію вартості 1/2 частини майна, що залишилось в його користуванні, виходячи з розрахунку (14000 грн. - 9600 грн.)/2 = 2200 грн.
Крім того, суд дійшов висновку, що депозитний вклад № 26300455011227 в ПАТ «ОТП банк» в сумі 20000 грн. та автомобіль CHERY KIMO SQ7130S12, 2008 року випуску, реєстраційний номер АЕ 2276 EH є також об'єктами спільного сумісного майна подружжя та підлягають поділу між сторонами у рівних частинах.
Оскільки відчуження спільного сумісного майна, а саме автомобіля ОСОБА_1 провів без відома відповідачки за ціною 86000 грн., суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості автомобіля в сумі 43 000 грн., крім того слід стягнути 1/2 частину суми депозитного вкладу в розмірі 10000 грн. та компенсацію 1/2 частини вартості побутових приладів, що залишились в його користуванні в сумі 2200 грн., а всього 55200 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, виходячи з результату вирішення спору та розміру задоволених вимог, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати в сумі 552 грн.
Керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 15, 60, 212, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та розділити між ними в рівних частинах наступне майно:
холодильник «Норд» вартістю 4000 грн.,
два телевізори «Самсунг» вартістю 1500 та 3000 грн.,
кавову машину «Нестле» вартістю 500 грн.,
ДВД «Бравіс» вартістю 300 грн.,
соковижималку «Бравіс» вартістю 300 грн.,
телевізор вартістю 6500 грн.,
планшет вартістю 3500 грн.,
фотоапарат вартістю 4000 грн.,
депозитний вклад № 26300455011227 в ПАТ «ОТП банк» в сумі 20000 грн. та автомобіль CHERY KIMO SQ7130S12, 2008 року випуску, реєстраційний номер АЕ 2276 EH.
Залишити у користуванні ОСОБА_3 холодильник «Норд» вартістю 4000 грн., два телевізори «Самсунг» вартістю 1500 та 3000 грн., кавову машину «Нестле» вартістю 500 грн.,ДВД «Бравіс» вартістю 300 грн., соковижималку «Бравіс» вартістю 300 грн.,телевізор вартістю 6500 грн.,планшет, вартістю 3500 грн.,фотоапарат вартістю 4000 грн.
Залишити у користуванні ОСОБА_1 телевізор вартістю 6500 грн., планшет, вартістю 3500 грн.,фотоапарат вартістю 4000 грн., депозитний вклад № 26300455011227 в ПАТ «ОТП банк» в сумі 20000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки спільного сумісного майна на загальну суму 55200 грн. та 552 грн. витрат на сплату судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним та зустрічним позовами - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. Н. Борис