Справа № 211/580/15-ц
Провадження № 2/211/119/16
10 червня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Форманчук К.М.
у відсутність сторін, розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Дзержинського, Інгулецького, Центрально-Міського районів м. Кривого Рогу та Криворізького району, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області про визнання права власності на автомобіль , суд, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказавши, що 04 січня 2014 року він уклав з ОСОБА_2 договір про наміри. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язувалась укласти з ним договір купівлі-продажу автомобіля ВМW 523і легковий-седан-В. Дата укладення вказаного договору купівлі-продажу - протягом квітня 2014 р., але не пізніше 01 травня 2014 р.
В момент підписання договору наміру ОСОБА_2 прийняла від нього авансовий платіж в розмірі 4 000,00 доларів США, що був частиною основного платежу та повинен був бути направлений на погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед банківськими установами. В момент підписання договору найму ОСОБА_2 передала йому на зберігання вказаний автомобіль.
Однак станом на 20.01.2015 р. йому стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 25 липня 2014 року продали вказаний автомобіль ОСОБА_3 за 3000,00 доларів США. Вказаний правочин був оформлений шляхом написання продавцями розписки про отримання грошових коштів та купівлю-продаж автомобіля.
Тому позивач просить визнати за ним право власності на автомобіль ВМW 523і легковий-седан-В. рік випуску 1996.
В судове засідання позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, її представник ОСОБА_5 ,ОСОБА_3, ОСОБА_4, представники Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Дзержинського, Інгулецького, Центрально-Міського районів м. Кривого Рогу та Криворізького району, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської областів судове засідання не з'явилися, про дату слухання були повідомлені своєчасно та належним чином. Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
У відповідності до ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що 04 січня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали між собою договір про наміри, відповідно до п. 11 якого ОСОБА_2 зобов'язалась укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу рухомого майна - автомобіля ВМW 523і легковий-седан-В згідно умов вказаного договору. Дата укладення зазначеного договору купівлі-продажу рухомого майна - автомобіля ВМW 523і легковий-седан-В - на протязі квітня місяця 2014 року. Але не пізніше 01 травня 2014 року (л.с. 8 - копія договору).
Згідно п. 2.1.4 договору, в момент його підписання ОСОБА_2 як продавець зобов'язувалась прийняти від ОСОБА_1 як покупця авансовий платіж в розмірі 4 000,00 доларів США (31 972,00 грв. згідно курсу НБУ на 04.01.2014 р. 7.972 (дол.), що є 100% вартості рухомого майна та буде направлений продавцем на погашення своїх кредитних зобов'язань.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України)
Між сторонами укладено договір наміру, який не передбачений цивільним законодавством як підстава для набуття права власності на майно.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певній термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважаться попереднім договором.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої - третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Cтаття 236 ЦК України встановлює, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВМW 523і легковий-седан-В належить на праві власності ОСОБА_2
Згідно з Правилами дорожнього руху України власником транспортного засобу є фізична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, згідно з п.2 якого він є обов'язковим для всіх .
Так, пунктом 6 Порядку передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Даний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є вичерпним.
Суд вважає, що у з урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо відплатного відчуження та придбання автомобіля, і на виконання цієї домовленості ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 авансовий платіж у розмірі 4 000 доларів США, а ОСОБА_2 у свою чергу передала ОСОБА_1 у володіння та управління належний їй автомобіль, і вони домовилися до укласти договір купівлі-продажу, переконливо свідчить про те, що вони уклали попередній договір, а не договір про наміри, як про це помилково зазначає ОСОБА_1, оскільки за договором (протоколом) про наміри сторони виявляють лише свої наміри укласти договір та приймають конкретні підготовчі зобов'язання на певний строк.
Матеріалами справи встановлено, що цей попередній договір не було нотаріально посвідчено. Тому за правилами ч. 1 ст. 220 ЦК України він є нікчемним правочином.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В зв"язку з відмовою у задоволенні позову суд вважає за необхідне у відповідності до ст.. 154 ч 6 ЦПК України скасувати ухвалу від 13 05 2015 року про забезпечення позову та зняти арешт з автомобілів.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Дзержинського, Інгулецького, Центрально-Міського районів м. Кривого Рогу та Криворізького району, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області про визнання права власності на автомобіль - відмовити повністю.
скасувати ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 05 2015 року про забезпечення позову та зняти арешт з :
автомобіля марки BMW 523і легковий - седан -В, колір синій, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 1996 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію САА 934013, зареєстроване Криворізьким ВРЕР УДАІ МВС України в Дніпропетровській області 07.09.2010 року на підставі особистої заяви ОСОБА_2, що належить ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, б-р Кірова, 18/25 та знаходиться у ОСОБА_1 ;
з автомобіля марки BMW 523і легковий - седан -В, колір синій, державний номер НОМЕР_1, номер кузова WBADD41040ВТ38773, 1996 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію АЕС 235860, зареєстроване Криворізьким ВРЕР УДАІ МВС України в Дніпропетровській області 26.11.2008 року на підставі біржової угоди, що належить ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, б-р Кірова, 18/25 та знаходиться у ОСОБА_3 ( вул.22- Жовтня, буд.16, м. Марганець Дніпропетровської області, 53406).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_6