Справа № 200/1588/16-ц
Провадження №2/200/2036/16
«23» травня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Женеску Е.В.
при секретарі: Кравченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту, -
«29» січня 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ з позовом до Бабушкінського ВДВС ДМУЮ, про звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3 від 21.07.2014 року було накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону його відчуження. Про існування вказаної заборони позивач дізнався лише у січні 2016 року при спробі переоформлення частки свого майна, при зверненні до приватного нотаріуса. 01.10.2014 р. виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на все майно позивача було закінчено на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за належністю до іншого органу виконавчої служби. Позивач вважає, що вказана постанова порушує його право власності, тому просить суд скасувати вказану постанову та зняти арешт з майна.
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та треті особи у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду. Заяв про розгляд справи у їх відсутності та заперечень на позов суду не надано.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 158, ст. 224 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3 від 21.07.2014 року було накладено арешт майна боржника та оголошено заборону його відчуження.
Згідно постанови державного виконавця від 01.10.2014 р., якою накладено арешт на майно позивача, виконавче провадження закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
04.11.2014 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, переданого на виконання Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ за належністю для відрахувань із заробітної плати боржника за місцем його роботи.
09.02.2015 р. позивач сплатив аліменти у розмірі 22 658 гривень 00 коп., згідно квитанції, наданої до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, про що було складено акт державним виконавцем від 23.04.2015 р.
Відповідно до листа Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 20.01.2016 р. на 01.01.2016 р. заборгованість по аліментам відсутня, також існує переплата у розмірі 13 058 гривень 00 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Наявність безпідставно накладеного обтяження майна, належного позивачеві, порушує його права, що дає підстави для їх судового захисту.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Спосіб захисту, запропонований позивачем, передбачений ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є обґрунтованим.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо зняти арешту з майна, є такими, що засновані на законі та підлягають задоволенню.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57,60,88, 213-215,224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Звільнити з-під арешту майно, яке належить ОСОБА_1, на яке накладено арешт та заборону відчуження, відповідно постанови державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3 від 21.07.2014 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а якщо особи, які брали участь у справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Е.В. Женеску
.