печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31007/15-ц
Категорія 48
16 травня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Гладун Х.А.
при секретарі - Кулаковій І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
позивач звернувся до суду із вищезазначеним позов, мотивуючи його тим, що з 26.01.1965 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Подружнє життя з відповідачем не склалось через несумісність характерів і поглядів, у зв'язку з чим, між сторонами виникали сварки та суперечки. Протягом сімейного життя сторони так і не дійшли спільного порозуміння у вирішенні проблемних питань і мали кардинально різні погляди на шлюб, сім'ю, життя. Шлюбні відносини між сторонами почали руйнуватися багато років тому назад. Між сторонами зникли почуття поваги та любові, відносини зіпсувалися остаточно і бажання продовжувати спільне сімейне життя позивач не має. На даний час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено. Зазначає, що оскільки сім'я носить лише формальний характер, подальше спільне проживання, примирення та збереження шлюбу є неможливим.
В судовому засіданні представники позивача підтримали поданий позов в повному обсязі та просили його задовольнити.
До початку розгляду справи по суті Відповідач залишив зал судового засідання без пояснення причини.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 26 січня 1965 року Палацом одруження м. Києва між громадянами ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано шлюб, про що в Книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний актовий запис № 670
Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Судом встановлено, що сторони тривалий час проживають окремо, подальше спільне проживання не вбачається можливим та суперечить інтересам кожного з подружжя.
При цьому, судом враховано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що за час окремого проживання ним вчинялися заходи задля примирення та відновлення нормальних сімейних відносин. Доводи позовної заяви в належний спосіб відповідачем не спростовані.
Частинами 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За таких обставин, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу і його рішення є виваженим і остаточним, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін, що має істотне значення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 21, 24, 56, 105, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 174, 212-215 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений та зареєстрований 26 січня 1965 року Палацом одруження м. Києва між громадянами ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 670) - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Х.А. Гладун