18.05.2016 Справа № 756/1299/16-ц
Унікальний номер 756/1299/16-Ц
Справа № 2/756/2301/16
Іменем України
18 травня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Богдан О.О.
з участю секретаря Мірошниченко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління у м. Києві про зобов»язання вчинити дії,
у січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_2
На підставі заяви позивача про одержання свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито провадження у спадковій справі щодо успадкування за померлим ОСОБА_2 та розпочато процедури щодо встановлення наявного спадкового майна та спадкоємців.
На підставі даних спадкової справи №476-2013, порушеної двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою, спадкодавець не залишив за своє життя жодного заповіту.
Позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_2, він є єдиним його спадкоємцем першої черги.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1.
Постановою двадцять першої Київської державної нотаріальної контори від 31 липня 2014 року № 2667/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частці на кв. АДРЕСА_1
Підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на майно за спадкодавцем стала та обставина, що 03 березня 2014 року громадянкою ОСОБА_3 в реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано право власності на ? частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що до 03.03.2014 року належало спадкодавцю.
Позивач зазначив, що час його вступу у спадщину є 02 березня 2014 року, а тому вчинення державної реєстрації прав за ОСОБА_3 03 березня 2014 року не має правового наслідку у формі відмови у виданні свідоцтва на право власності на майно за спадкоємцем.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд зобов»язати двадцять першу Київську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за померлим ОСОБА_2, а саме на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити та зобов»язати двадцять першу Київську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за померлим ОСОБА_2, а саме на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити
Представник Головного територіального управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з»явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи надав суду заперечення щодо заявлених вимог ОСОБА_1 та просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, встановив обставини викладені нижче.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 30 серпня 2013 року, актовий запис 14349 (а.с. 8).
На підставі заяви ОСОБА_1 про одержання свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито провадження у спадковій справі та розпочато процедури щодо встановлення наявного спадкового майна та спадкоємців.
На підставі даних спадкової справи №476-2013 спадкодавець не залишив за своє життя жодного заповіту.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, ОСОБА_2 на час відкриття спадщини на праві спільної часткової власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1.
Постановою двадцять першої Київської державної нотаріальної контори від 31 липня 2014 року № 2667/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частці на АДРЕСА_1. (а.с. 10).
Підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на майно за спадкодавцем стала та обставина, що 03 березня 2014 року громадянкою ОСОБА_3 в реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано право власності на ? частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що до 03.03.2014 року належало спадкодавцю.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого фондом державного майна Мінського району м. Києва від 11 травня 1994 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях.
Відповідно до договору дарування на ? частини квартири від 15 квітня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 подарував своїй дружині ОСОБА_3 належну йому ? частину квартири АДРЕСА_1. (а.с. 14-15).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до вимог ч.4 с. 203 ЦК України правочин вчиняється у формі, встановленій законом.
Вимогами ч.2 ст. 719 та ч.1 ст. 182 ЦК України встановлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а виникнення , припинення та перехід права власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.
За ч.3 ст. 640 ЦК України договір дарування частки квартири є укладеним з дня його нотаріального посвідчення, але даний правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації за вимогами ч.1 ст. 210 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що договір дарування спірної частини квартири, що укладений 15.04.2008 року є вчиненим з моменту його державної реєстрації 03.03.2014 року, тобто вже після смерті ОСОБА_2
Разом з тим, оскільки державна реєстрація була проведена і ніким не оспорена, нотаріус прийшов до висновку про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії : видають свідоцтва про право на спадщину.
Ст.16 ЦК України, яка встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, не передбачає такого способу, як зобов»язання державного органу вчинити певну дію, а тому позивач має право звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав в порядку позовного провадження про визнання права власності в порядку спадкування, залучивши до розгляду справи як учасників процесу всіх заінтересованих у розгляді осіб.
На підставі викладеного вище суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог і відмовляє в його задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 719, 640, 182, 203, 210, 1218, 1223, 1261, 1269, 1296 Цивільного кодексу України, ст.1, ст. 34 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4,6,8, 10, 11, 16, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління у м. Києві про зобов»язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Богдан О.О.