ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6554/15-к
провадження № 1-кп/753/74/16
"07" червня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні 3-х малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілих: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілих: ОСОБА_12 ,
захисника: ОСОБА_13
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
ОСОБА_6 приблизно в травні 2014 року, перебуваючи в м. Києві, достовірно знаючи про відсутність у ОСОБА_14 засобів до існування, збігу тяжких сімейних обставин, скрутного матеріального становища, викликаних відсутністю роботи та постійного джерела доходів, наявності на утриманні малолітньої дитини, запропонував їй високооплачувану роботу у сфері надання сексуальних послуг в м. Михайлівка, Волгоградської області, Російської Федерації. Зустрівшись наступного дня з ОСОБА_14 . ОСОБА_6 , використовуючи її уразливий стан, шляхом запрошення та переконанням у вигідності такої пропозиції, розповідаючи про гарні умови праці, проживання, перспективи, втягнув її в заняття проституцією, організувавши її виїзд за межі України.
Крім того ОСОБА_6 , діючи повторно аналогічним способом, за аналогічних обставин, приблизно 23 грудня 2014 року, використовуючи уразливий стан ОСОБА_10 та 29 грудня 2014 року ОСОБА_11 через їхнє скрутне матеріальне становище, шляхом запрошення та переконанням у вигідності зайняття проституцією на території Російської Федерації, розповідаючи про гарні умови праці, проживання, перспективи, втягнув їх в заняття проституцією, організувавши виїзд останніх за межі України.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України не визнав та відмовився давати показання.
Потерпіла ОСОБА_11 у суді пояснила, що наприкінці листопада - грудня 2014 року від подруги ОСОБА_10 дізналася про ОСОБА_6 , який пропонує роботу у сфері надання сексуальних послуг в Російській Федерації. Зустрівшись з ним та ОСОБА_10 наприкінці грудня 2014 року, вислухавши умови роботи, в яких останній зазначав, що вона буде отримувати 50 % від заробітку, проживати в 2-х поверховому будинку, ОСОБА_11 погодилася на роботу. Проте, оскільки на початку січня 2015 року вона поїхати на роботу не змогла, то домовилися про дату 15 січня 2015 року. Пізніше дізналася, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 були затримані.
Також остання зазначила, що причиною надання згоди на роботу, було наявність у неї боргів. Крім того обвинувачений розповідав про забезпечення її безпеки та відсутність будь-якої шкоди. Будь якого фізичного тиску ОСОБА_6 на неї не чинив і ОСОБА_11 добровільно погоджувалася надавати сексуальні послуги в Російській Федерації. При цьому вказувала, що ініціатором зустрічі була вона.
Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що її подруга, коли виїжджала за кордон працювати, залишила координати ОСОБА_6 , який їй її і надав. Вона подзвонила обвинуваченому та домовилися про зустріч. При зустрічі з обвинуваченим та ОСОБА_11 вона з'ясувала умови роботи з приводу надання сексуальних послуг у Російській Федерації. При цьому ОСОБА_6 говорив, що ніяких проблем не буде, вона буде отримувати 50% від заробітку та зможе поїхати у будь-який час. Будь якого фізичного тиску до неї ОСОБА_6 не застосовував. У зв'язку з тим, що необхідно було виплачувати кредит та борги, а умови обвинуваченого були дуже заманливі, ОСОБА_10 погодилася. Так, 4 чи 5 січня 2015 року вона разом з іншою дівчиною та ОСОБА_6 на його машині поїхали до Російської Федерації, однак на пункті пропуску їх було затримано. При цьому потерпіла, також, стверджувала, що це саме вона розшукала ОСОБА_6 та була ініціатором їх зустрічі.
Потерпіла ОСОБА_14 допитана слідчим суддею під час досудового розслідування пояснила, що у 2014 році вона познайомилася з ОСОБА_6 , який працював на фірмі, де вона працювала в сфері надання ескорт послуг. Останній їй запропонував роботу по наданню сексуальних послуг у Російській Федерації, на яку вона погодилася, оскільки в її дитини були проблеми зі здоров'ям та необхідні були гроші. При цьому, ОСОБА_6 повідомляв про сприятливі умови праці, а також вказував, що вона зможе поїхати, якщо не сподобається. Вона подзвонила знайомій, яка сказала, що останній говорить правду. У подальшому, в травні місяці 2014 року, вони приїхали в місто Михайлівку, Волгоградська область, де вона займалася проституцією, а ОСОБА_6 знаходив клієнтів. На території Російської Федерації вона перебувала 1 місяць, а потім поїхала, оскільки ОСОБА_6 не бажав добровільно її відпускати. Також остання зазначила, що, коли вона повернулася до України, то її вивозили в ліс та погрожували, однак хто це був, вона не знаю, та до правоохоронних органів не зверталася.
Свідок ОСОБА_15 , будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого і її чоловік періодично їздив до Росії на заробітки, при цьому брав попутчиків, щоб витрачати менше на бензин.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що їй її подруга запропонувала поїхати до Росії щоб працювати адміністратором у боулінг клубі, де вона і познайомилися з обвинуваченим. Дізнавшись, що він часто їздить в Україну, вона домовилася з ним, що буде періодично також з ним їздити, а потім повертатися знову. При цьому вона оплачувала вартість бензину. Пропозицій стосовно надання сексуальних послуг від нього не поступало. Останній раз, коли вона разом з обвинуваченим та іншою дівчиною ОСОБА_17 їхали до Росії, то їх затримали на кордоні. При цьому свідок вказувала, що силоміць її та іншу дівчину ніхто не утримував, вона могла виходити з машини в будь-який час, а обвинувачений ніякого тиску не чинив.
Свідок ОСОБА_18 в суді пояснив, що точної дати не пам'ятає, коли в 2015 році його було запрошено в якості понятого при проведенні обшуку в квартирі на другому поверсі. Особисто він стояв увесь час у коридорі та все бачив. Було вилучено ноутбук, сім-карти, інше не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_19 пояснив, що по дорученню слідчого приймав участь у затриманні на кордоні обвинуваченого, в машині у якого перебувало двоє дівчат ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . При цьому, обвинувачений опір не чинив, зауважень від нього не надходило та він повідомляв, що вивозить дівчат до Російської Федерації, де їх чекають, а потім повертається.
Свідок ОСОБА_20 , допитаний за клопотанням сторони захисту, пояснив, що до затримання ОСОБА_6 не знав. Також останній зазначив, що в них була оперативна інформація про те, що останній буде перетинати кордон з жінками. Після затримання обвинуваченого, він його особисто допитував та пред'являв підозру.
Також, судом були безпосередньо досліджені наступні письмові докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала винуватість ОСОБА_6 , а саме:
- рапорт о/у Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 від 29 грудня 2014 року про наявність у останнього інформації, що особа на ім'я ОСОБА_21 займається вербуванням молодих дівчат для вивозу їх до Російської Федерації з метою сексуальної експлуатації та рапорт з додатком до нього від 29 грудня 2014 року, в якому зазначено про встановлення факту перетину кордону ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 для зайняття проституцією в Російській Федерації;
- рапорт слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_27 від 30 березня 2015 року, відповідно до якого в ході проведення досудового розслідування було виявлено додатковий факт торгівлі людьми громадянином ОСОБА_6 ;
- протокол затримання ОСОБА_6 від 6 січня 2015 року, де зазначено час фактичного затримання 16 год. 45 хв. 5 січня 2015 року, а також те, що в присутності понятих у останнього нічого не виявлено;
- СД-диск з відеозаписом допиту потерпілої ОСОБА_14 в режимі відеоконференції;
- ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2014 року про надання дозволу на проведення обшуку транспортного засобу «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ;
- протокол обшуку від 5 січня 2015 року, відповідно до якого у присутності понятих було оглянуто транспортний засіб «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому було виявлено та вилучено навігатор, відеереєстратор, страховий поліс, довіреність, чохол водійського посвідчення з самим посвідченням на ім'я ОСОБА_6 , зошит з двома чеками, папка з документами, usb - накопичувач, сим - карти мобільних операторів Київстар та МТС, кредитний договір, гаманець, фотоапарат соні, паспорт на ім'я ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 7150 руб., зв'язка ключів;
- постанова про визнання речовими доказами від 4 лютого 2015 року, вилучених в ході обшуку транспортного засобу речей;
- акт приймання - передавання осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 ) та транспортного засобу (ЗАЗ Форза) від 5 січня 2014 року;
- ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2014 року про надання дозволу на обшук за місцем проживання ОСОБА_6 ;
- протокол обшуку від 5 січня 2015 року, де об'єктом огляду є квартира АДРЕСА_3 , в якій було виявлено та вилучено речі, які постановою від 4 лютого 2015 року було повернуто власнику, оскільки інформація, яка б підтверджувала або спростовувала причетність осіб до вчинення злочину відсутня;
- висновок експерта № 149 від 30 лютого 2015 року, відповідно до якого предмет схожий на телескопічну палицю вилучений в ході обшуку 5 січня 2015 року, не відноситься до холодної зброї;
- висновок експерта № 5384/15-35 від 30 березня 2015 року та додатком до нього, відповідно до якого слова та фрази, що зафіксовані у досліджуваних записах та позначені у додатку до цього висновку символами «Ч1» належать ОСОБА_6 ;
- протоколи за результатами проведення оперативно-технічного заходу по ОРС № 02-79/14 від 14 січня 2015 року та 26 грудня 2014 року, відповідно до якого встановлено фігуранта причетного до скоєння злочину, передбаченого ст. 149 КК України;
- додаток до протоколу № 47/6537, де ОСОБА_6 обговорює з особою на ім'я ОСОБА_28 умови праці;
- протокол огляду предмету та речей від 9 січня 2015 року з додатком до нього, відповідно до якого об'єктом огляду є речі, вилучені при обшуку автомобіля «ЗАЗ»;
- протокол огляду предмету та речей від 9 січня 2015 року, відповідно до якого об'єктом огляду є речі, вилучені при обшуку місця проживання ОСОБА_6 .
Під час досудового розслідування та судового засідання дії ОСОБА_6 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 149 КК України.
У подальшому прокурором було оголошено обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням та кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 1, 2 ст. 303 КК України, а не за ч. 2 ст. 149 КК України, яке підтримав представник потерпілих ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 .
Потерпіла ОСОБА_14 , яка перебуває на території АР Крим, у судові засідання не з'являлася, всі процесуальні можливості про повідомлення останньої судом були вичерпані, через що суд був позбавлений можливості з'ясувати її думку щодо зміненого обвинувачення, у зв'язку з чим розгляд даного кримінального провадження по епізоду, де остання визнана потерпілою, продовжувався за ч. 2 ст. 149 КК України для дотримання її прав.
ОСОБА_6 після зміни прокурором обвинувачення, визнав свою вину за ст. 303 КК України по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_10 , а відносно потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_14 - не визнав, проте давати будь-які пояснення в силу ст. 63 КУ знову відмовився.
Суд, вислухавши показання потерпілих, свідків, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи обвинуваченого та його захисника про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 303 КК України по епізоду щодо ОСОБА_11 та за ч. 2 ст. 149 КК України щодо потерпілої ОСОБА_14 , дійшов до висновку, що ОСОБА_6 відносно ОСОБА_14 вчинив втягнення в заняття проституцією з використанням її уразливого стану, та відносно ОСОБА_11 і ОСОБА_10 втягнення в заняття проституцією з використанням їх уразливого стану, вчиненого повторно, що передбачено ч.1,2 ст. 303 КК України, виходячи з наступного.
Так кримінальна відповідальність за ст. 149 КК України настає за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
При цьому, торгівля людьми полягає у здійсненні щодо потерпілого угоди купівлі-продажу, в якій потерпіла особа виступає як предмет цієї угоди (товар). Це угода, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичне незаконне володіння та розпорядження іншої особи (покупця), за певну грошову винагороду. Угода може бути укладена як письмово, так і в усній формі. При цьому продавець бере на себе зобов'язання передати людину покупцю, а покупець зобов'язується заплатити за це.
Під здійсненням іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, передбачається здійснення таких угод, як дарування, міна, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу, та будь-які інші дії, за якими особа передається для експлуатації.
Під вербуванням людини слід розуміти досягнення домовленості шляхом безпосереднього наймання, тобто запрошування і набору добровольців ніби то для участі у певній діяльності.
Однак, не можна вважати здійсненням незаконної угоди, об'єктом якої є людина, дії особи, яка зводить проститутку з клієнтом, оскільки таких випадках людина передається іншій особі фактично не у володіння, а лише у тимчасове користування.
Посередницькі послуги у працевлаштуванні особи, сутенерство, також, не утворюють ознак аналізованого складу злочину, так як оплаті в таких випадках підлягає не передача особи, а лише послуги по сприянню (створенню умов) майбутній діяльності особи.
Між тим, будучи допитаними у судовому засіданні, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказували, що ініціаторами зустрічі з ОСОБА_6 були саме вони, оскільки їм необхідні були гроші, а в Україні їх заробити не виявлялося за можливе. Саме вони шукали та перші йому телефонували і домовлялися про зустріч для обговорення умов праці щодо роботи у сфері надання сексуальних послуг. ОСОБА_6 ж, знаючи про уразливий стан потерпілих, які внаслідок збігу об'єктивних тяжких обставин та сімейних обставин, що істотно обмежують їх у можливості вільного вибору, розповідав їм про гарні умови, вигідність та великий заробіток у Російській Федерації, тим самим втягував їх у зайняття проституцією. При цьому, останні достовірно знали, що будуть надавати послуги сексуального характеру. Крім того, потерпілі зазначали, що ОСОБА_6 ніякого фізичного на них тиску не чинив, не обмежував свободу руху та пересування, коли вони прямували до кордону.
Свідок ОСОБА_16 , яка при затриманні перебувала разом з потерпілою ОСОБА_10 , в суді також підтвердила, що неодноразово вже перетинала кордон з ОСОБА_6 , який ніякого фізичного та психологічного тиску на неї не чинив, ні до чого не примушував.
Що стосується показань потерпілої ОСОБА_14 , яка була допитана слідчим суддею під час досудового розслідування, то суд уважає за необхідне визнати цей доказ недопустимим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймає під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Статтею 225 КПК України передбачено, що допит потерпілого чи свідка слідчим суддею здійснюється з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
Між тим, при перегляді допиту потерпілої ОСОБА_14 було встановлено, що слідчий суддя у порушення вимог ст. 344, ч. 2 ст. 325 КПК України не привів останню до присяги та не роз'яснив право відводу складу суду та секретаря, а у подальшому і прокурору ОСОБА_7 , який запізнився.
Допитати вказану потерпілу безпосередньо в судовому засіданні не виявилося за можливе, у зв'язку з тим, що остання не з'являлася до суду.
Між тим, суд приходить до висновку, що таке порушення та визнання допиту потерпілої ОСОБА_14 недопустимим доказом не перешкоджає суду винести у справі обвинувальний вирок на підставі викладених у вироку інших допустимих та належних доказів.
Що стосується показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , то вони лише підтверджують факт наявності інформації про незаконність дій ОСОБА_6 щодо потерпілих, але не підтверджують факт вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України відносно останніх.
Це саме стосується й протоколів огляду предмету та речей від 9 січня 2015 року.
Стосовно висновку експерта № 5384/15-35 від 30 березня 2015 року та додатку до нього, відповідно до якого слова та фрази, що зафіксовані у досліджуваних записах та позначені у додатку до цього висновку символами «Ч1» належать ОСОБА_6 , протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу по ОРС № 02-79/14 від 14 січня 2015 року та 26 грудня 2014 року, відповідно до якого встановлено фігуранта причетного до скоєння злочину, передбаченого ст. 149 КК України і додатку до протоколу № 47/6537, де ОСОБА_6 обговорює з особою на ім'я ОСОБА_28 умови праці, то вони також не підтверджують причетність останнього до торгівлі людьми або іншої незаконного угоди щодо людини.
Щодо висновку експерта № 149 від 30 лютого 2015 року, то на думку суду він є неналежним доказом, оскільки не відноситься до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.
Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_6 мав домовленість з іншою особою в Російській Федерації на торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування чи переміщення, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
В той же час, об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 303 КК України, охоплюються дії по втягненню особи в заняття проституцією, її примушування до заняття проституцією або забезпечення заняття проституцією іншою особою, що й вбачається в діях обвинуваченого.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення особи не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи та з конституційного положення про те, що всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, суд уважає, що в матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_6 мав умисел та вчиняв торгівлю людьми або здійснював інші незаконні угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербував, переміщував з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 втягував потерпілих в заняття проституцією з використанням їх уразливого стану, а тому дії останнього необхідно кваліфікувати по епізоду, де потерпілою є ОСОБА_14 , за ч. 1 ст. 303 КК України як втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану, а по епізодам щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - за ч. 2 ст. 303 КК України як втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану, вчинене повторно.
Що стосується доводів захисника та обвинуваченого в судових дебатах про його непричетність по епізодам щодо потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , то суд уважає їх такими, що не відповідають дійсності і спрямовані на уникнення останнім кримінальної відповідальності, оскільки вони були спростовані показаннями потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які в судовому засіданні пояснили, що останній, використовуючи їх уразливий стан, повідомляв їм сприятливі та вигідні умови праці, що останні, розуміючи вигідність такого, погоджувалась на надання послуг сексуального характеру в Російській Федерації.
Суд урахував, що показання потерпілих були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких істотних суперечностей, які б давали підстави для сумнівів. Останніми було достатньо детально описані обставини по справі. Підстав обмовляти обвинуваченого у потерпілих не має, оскільки вони раніше не мали ніяких конфліктних ситуацій з ОСОБА_6 та взагалі його не знали.
Крім того, такі показання потерпілих узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які підтвердили факт наявності інформації про незаконність дій ОСОБА_6 щодо останніх, їх рапортами про втягнення потерпілих в заняття проституцією на території Російської Федерації, протоколом обшуку від 5 січня 2015 року, відповідно до якого у присутності понятих було оглянуто транспортний засіб «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому було виявлено та вилучено навігатор, відеереєстратор, страховий поліс, довіреність, чохол водійського посвідчення з самим посвідченням на ім'я ОСОБА_6 , зошит з двома чеками, папка з документами, usb - накопичувач, сим - карти мобільних операторів Київстар та МТС, кредитний договір, гаманець, фотоапарат соні, паспорт на ім'я ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 7150 руб., зв'язка ключів, які постановою від 4 лютого 2015 року визнано речовими доказами; актом приймання - передавання осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 ) та транспортного засобу (ЗАЗ Форза) від 5 січня 2014 року; ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2014 року про надання дозволу на обшук за місцем проживання ОСОБА_6 ; ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2014 року про надання дозволу на проведення обшуку транспортного засобу «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ; протоколом за результатами проведення оперативно-технічного заходу по ОРС № 02-79/14 від 14 січня 2015 року та 26 грудня 2014 року, відповідно до якого встановлено фігуранта причетного до скоєння злочину, передбаченого ст. 149 КК України; протоколом огляду предмету та речей від 9 січня 2015 року з додатком до нього, відповідно до якого об'єктом огляду є речі, вилучені при обшуку автомобіля «ЗАЗ»; протоколом огляду предмету та речей від 9 січня 2015 року, відповідно до якого об'єктом огляду є речі, вилучені при обшуку місця проживання ОСОБА_6 .
При цьому показання потерпілих, свідків та інші доказами, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд, ураховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, те, що вони, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, відсутність обставини, що пом'якшують покарання, уважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1, 2 ст. 303 КК України.
Разом з тим, ураховуючи обставини справи, те, що до затримання ОСОБА_6 працював, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відсутність претензій з боку потерпілих, думку представника потерпілих, які питання щодо міри покарання залишили на розсуд суду, відсутність обставин, що обтяжують покарання, що у сукупності з даними про особу обвинуваченого свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості вчинених ним злочинів і про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.
При цьому, суд, також, виходить з того, що вчинення обвинуваченим тяжкого злочину за вимогами ст. 75 КК України не є перешкодою для застосування щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Цивільні позови по справі відсутні.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 303 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі:
-за ч. 1 ст. 303 КК України - 3 роки;
-за ч. 2 ст. 303 КК України - 4 роки 5 місяців.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначити покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі п.п. 2-4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - скасувати, звільнивши останнього з під варти в залі суду негайно.
Речові докази по справі, а саме: СД - диск із відеозаписом допиту потерпілої ОСОБА_14 , зошит з двома чеками, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження; транспортний засіб «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон Самсунг SM-N900 з флеш картою на 16 гб та сім-картою мобільного оператору ТОВ «Астеліт», довіреність на право керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_6 , металевий предмет, схожий на телескопічну палицю - залишити у власності ОСОБА_6 ; клаптики паперу - знищити.
Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати: за проведення трасологічної експертиз по справі на загальну суму 1104 грн. 84 коп., за проведення експертизи відеозвукозапису - 2310 грн. 00 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Судді:
__________ ____________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3