Справа № 569/2431/15-а
06 червня 2016 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в особi суддi Крижової О.Г.,
при секретарі Гриценюк М.А.,
представник позивача ОСОБА_2,
представник відповідача Воробюк О.В.,
представник третьої особи ОСОБА_7,
pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про визнання протиправної постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про визнання протиправної постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 161-Ф по справі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2014 року, винесену заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (далі - інспекція ДАБК у Рівненській області) - начальником територіального управління № 2 Ніколайчуком О.В., про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень.
Представник Управління ДАБК у Рівненській області в судовому засіданні позов не визнав і просить суд в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю. В запереченні позовних вимог посилається на те, що позивач правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-42 КУпАП, оскільки факт вчинення нею вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відповідними належними доказами.
Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, додатково пояснив, що оскаржувана постанова винесена інспекцією ДАБК за їхньою скаргою через порушення на їх думку ОСОБА_5 вимог законодавства у сфері містобудування та самовільно (без затвердженої проектної документації) збудовано добудову до торгового павільйону на АДРЕСА_1, чим порушено права його довірителя, оскільки така добудова виходить на межі його земельної ділянки.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що 24 квітня 2014 року заступник начальника інспекції ДАБК у Рівненській області - начальник територіального управління № 2 Ніколайчук О.В., розглянувши акт перевірки від 17.04.2014 року, протокол про адміністративне правопорушення від 17.04.2014 року та припис про усунення виявлених порушень від 17.04.2014 року №165, виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 161-Ф, якою притягнув позивача ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-44 КУпАП, та наклав на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень.
Вказану постанову суд визнає протиправною, а тому вона підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.188-42 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно ст.11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилається на те, що в плані технічного паспорту торговельного павільйону в комплексі із зупинкою навіс був зафіксований. При покритті метало профілем фундамент не застосовувався, а відтак облаштування навісу не може вважитися нерухомим майном, а тому отримання відповідного дозволу в ДАБК Рівненської області не потрібно.
Відповідно до ч.2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Що ж стосується вимог припису про набуття права на виконання будівельних робіт у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», то вказані вимоги вона не змогла та не може виконати об'єктивно, тобто з причин, які від неї не залежать.
Вказує на те, що для набуття права на виконання будівельних робіт у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», їй необхідно подати до інспекції ДАБК у Рівненській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, передумовою отримання якої є отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та розроблення проектної документації, для чого, в свою чергу, вимагається отримання документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, який вона не може отримати через тяганину в Рівненській міській раді. При відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку проектанти відмовляються розробляти проектну документацію.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надані суду відповідні письмові докази (позовні заяви, судові рішення).
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.
Згідно п.2 «Порядку виконання будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорії складності; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.
Як передбачено «Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженогонаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 912/19650, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (п.2.2.). В той же час, для будівництва об'єктів, передбачених частиною четвертою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження можуть надаватися без документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою (п.2.3.).
Аналіз зазначених положень нормативних актів у сфері містобудівної діяльності, на думку суду, свідчить про категоричність вимоги щодо необхідності наявності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, як для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, так і для отримання декларації про початок виконання будівельних робіт і, відповідно, для виникнення права на виконання будівельних робіт.
Суд звертає увагу на те, що затверджені згаданими нормативними актами форми (бланки) містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок виконання будівельних робіт містять обов'язкові графи, які стосуються документа, що підтверджує право власності чи право користування особи земельною ділянкою.
Положення ж щодо можливості проведення реконструкції, реставрації або капітального ремонту об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а відтак, можливості отримання вищеназваних документів (містобудівних умов та обмежень, декларації), не є категоричним, про що свідчить вживання термінів «може», «можуть».
За таких обставин, суд приймає до уваги і враховує при вирішенні спору посилання позивача на відмову проектантів у розробленні проектної документації за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, і, як наслідок, на неможливість позивача набути право на виконання будівельних робіт.
Викладене свідчить про відсутність вини позивача як у формі умислу, так і у формі необережності, при невиконанні вимог п.2 припису інспекції ДАБК у Рівненській області, що, відповідно, свідчить і про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП.
Суд визнає, що особа не може нести відповідальності за дії чи бездіяльність, які безпосередньо пов'язані з необхідністю вчинення дій іншими особами та за умови, коли інші особи таких дій не вчиняють.
В складеній щодо позивача постанові про адміністративне правопорушення вказано, що позивачем не набуто право на виконання будівельних робіт у відповідності до вимог ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чим порушено абз.3 п.14 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.
З таким висновком суд погодитися не може.
Абзацом 3 п.14 згаданого Порядку встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно підпункту 3 п.11 цього ж Порядку до повноважень посадових осіб інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю належить право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Враховуючи викладене, суд визнає, що викладена у приписі вимога про зупинення виконання будівельних робіт з реконструкції квартири у зв'язку з проведенням таких робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є правомірною.
Натомість вимога про набуття права на виконання будівельних робіт викликає у суду сумніви у її правомірності з точки зору настання відповідальності за її невиконання.
Як встановлено та гарантовано статтею 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Вказане свідчить про те, що реалізація прав людини безумовно залежить від її волі. Сама по собі наявність права, для його реалізації особою, вимагає наявності бажання та можливості особи його реалізувати. Відсутність бажання чи можливості особи реалізувати своє право апріорі не може бути підставою для притягнення особи до будь-якої відповідальності за ненабуття чи невикористання свого права.
Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у притягненні позивача ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень.
На підставі ч.1 ст.188-42, п.1 ст.247, ст.283, ст.284, ст.288 ст.289, ст.293 КУпАП, керуючись ст.ст.11,17,18,71,94,160,161,162,163,186 КАС України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 161-Ф по справі про адміністративне правопорушення, винесену заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.
Суддя Рівненського міського суду О.Г. Крижова