КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/2509/16-а
Провадження № 2-а/552/84/16
09.06.2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
при секретарі Павленко Л.М.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Силка І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконним рішення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди посилаючись на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, досяг 50річного віку, тому відповідно має право на призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку на 10 років. Позивач звернувся до відповідача, проте рішенням від 26 січня 2016 року йому відмовлено у призначенні пенсії згідно ч.1 ст. 55 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» .
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та уточнили, просили визнати рішення від 26 січня 2016 року про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку незаконним та скасувати. Зобов'язати відповідача призначити позивачу з 26 жовтня 2015 року пенсію, стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі мінімальної заробітної плати , починаючи з 26.01.2016 року, щомісячно, оскільки своїм рішенням відповідач позбавив позивача засобів до існування.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідач діяв в межах закону, надала суду письмові заперечення та просила відмовити у задоволенні позову.
Суд заслухавши сторони , дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Станом на 03 жовтня 2016 року позивач досяг 50-річного віку.
26 жовтня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві ( правонаступник відповідач) з заявою про призначення пенсії відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Рішенням № 6 від 26 січня 2016 року позивачу відмовлено у призначенні такої пенсії в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували його безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як вбачається з рішення № 6 від 26.01.2016 року є відсутність первинних документів, що підтверджують перебування позивача на роботі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно ст.. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно ч. 3 ст. 65 вказаного Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно ст. 15 цього Закону довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Тому, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи згідно ст. 65 Закону за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Зазначені посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами.
Відповідно ст. 9 вищенаведеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а в ст. 10 зазначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 р. на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно п. 2 ст. 14 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеними до 2 категорії, є особи, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.86 р. - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.86 р. по 31.12.86 р. - не менше 5 календарних днів; у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 р. із зони відчуження (в т.ч. особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 50 від 25.08.92 р. «Про Порядок видачі посвідчень особам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а потім і п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 51 від 20.01.1997 р. «Про затвердженя Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катстрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.86 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.86 р. до 31.12.86 р. - не менше 5, а у 87 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору серія А; при цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.
Відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, згідно ч. 3 ст. 55 Закону призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно ст. 26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має загальний стаж роботи 15 років, досяг віку 50 років, що з урахуванням зменшення пенсійного віку, може надаватись пенсія. Отже, підстави для відмови в призначенні пенсії позивачу відсутні.
При цьому орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Відповідно абз. 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями. Основним документом, що визначає час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка ф. 122, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 122 від 09.03.88 р., що видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, у складі яких працівник безпосередньо виконував роботи з ліквідації аварії. У разі неможливості подання довідки за формою ф. 122 для призначення пенсії на пільгових умовах надаються інші (первині) документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.05 р., що підтверджують період роботи в зоні відчуження, зокрема, довідки військової установи або довідки архівної установи.
В п. 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.93р., встановлено, що підтвердження трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено, що факт приймання позивачем участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 27 грудня 1986 року по 01 лютого 1987 року підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, а не відображення в цих довідках посилання на первинні документи не може слугувати підставою для обмеження пенсійних прав позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави від 26.01.2016 року про відмову в призначенні пенсії незаконним, скасування рішення є такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 45 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Суду не надано заперечень щодо дня звернення позивача, а саме подачі заяви про призначення пенсії з 26 жовтня 2015 року, а тому з цієї дати підлягає призначенню позивачу пенсія.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі мінімальної заробітної плати , щомісячно , починаючи з 26 січня 2016 року, то в цій частині позивачем, відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених вимог, не зазначено чому розрахунок виходить саме з мінімального розміру заробітної плати , а не мінімального розміру пенсії, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд вважає за можливо віднести судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 71, 94, 159-163 КАС України,суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтава від 26 січня 2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку визнати незаконним та скасувати.
Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області вчинити дії щодо призначення пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26 жовтня 2015 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий Ж.В.Кузіна