04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" травня 2016 р. Справа№ 927/163/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.
за участю представників
від позивача: Скумін М.Г. - дов. від 07.04.2016 року № 10-74/4402
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської Міської Кредитної Спілки „Народна воля" на рішення господарського суду Чернігівської області від 31.03.2016 року
у справі № 927/163/16 (суддя Книш Н.Ю.)
за позовом Чернігівської Міської Кредитної Спілки „Народна Воля" (м. Чернігів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мстислав" (м. Чернігів)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (м. Чернігів)
про стягнення 124 162 грн. 82 коп.
До господарського суду Чернігівської області звернулася Чернігівська Міська Кредитна Спілка „Народна Воля" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мстислав" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 124 162 грн. 82 коп.
Ухвалою від 24.02.2016 року господарський суд Чернігівської області залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.
Рішенням від 31.03.2016 року господарський суд Чернігівської області у позові відмовив повністю.
Не погоджуючись з зазначеним ЧМКС „Народна Воля" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 31.03.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп. (тіло кредиту) та 24 162 грн. 00 коп. (проценти).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року апеляційна скарга ЧМКС „Народна Воля" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 927/163/16 у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.
В судове засідання повноважні представники відповідача та третьої особи не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 31.05.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 19.05.2014 року Чернігівська Міська Кредитна Спілка „Народна Воля" (кредитодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) уклали кредитний договір № 6/1, відповідно до умов якого кредитодавець (позивач у справі) зобов'язується надати позичальнику (третій особі у справі) кредит у сумі 100 000 грн. 00 коп. на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.
Згідно п. 2.1 кредитного договору від 19.05.2014 року № 6/1 кредит надається строком на 12 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.
На виконання умов кредитного договору ЧМКС „Народна Воля" надала, а ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) отримав кредит в сумі 100 000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 19.05.2014 року № 439.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору від 19.05.2014 року № 6/1 зобов'язання позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується порукою (заставою та/або порукою та/або іншими видами забезпечення, не заборонені законодавством).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
19.05.2014 року на виконання п. 4.1 кредитного договору від 19.05.2014 року № 6/1 між ЧМКС „Народна Воля" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мстислав" (поручитель) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 6/1/1, відповідно до умов якого поручитель (відповідач у справі) поручається перед кредитором (позивачем у справі) боржника ОСОБА_3 за виконання ним свого обов'язку згідно кредитного договору від 19.05.2014 року № 6/1.
Відповідно до п. 2.1-2.2 договору поруки від 19.05.2014 року № 6/1/1 порукою забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, сума якого складає 100 000 грн., відсотків, пені, відшкодування збитків, якщо останні були нанесені кредитору.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.12.2015 року по спарві № 751/6896/15-ц за позовом ЧМКС „Народна Воля" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ „Торговий дім „Мстислав" було закрито провадження в частині стягнення заборгованості з ТОВ „Торговий дім „Мстислав". Згідно відмітки суду рішення набрало законної сили 06.01.2016 року.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.12.2015 року по справі № 751/6896/15-ц за позовом ЧМКС „Народна Воля" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 було задоволено позов та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЧМКС „Народна Воля" заборгованість за кредитним договором від 19.05.2014 року у сумі 124 590 грн. 13 коп., яка складається з кредиту - 100 000 грн., відсотків - 8 406 грн. 66 коп., пені - 16 183 грн. 47 коп. Згідно відмітки суду рішення набрало законної сили 12.01.2016 року.
В зв'язку з тим, що в межах цивільної юрисдикції з майнового поручителя ТОВ „Торговий дім „Мстислав" не було стягнуто заборгованості, то ЧМКС „Народна Воля" звернулася з даним позовом до господарського суду Чернігівської області та просило стягнути крім суми основного боргу у розмірі 100 000 грн. ще 24 162 грн. 82 коп. процентів за користування кредитом.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 559 ЦК України позивач звернувся до господарського суду з пропущенням шестимісячного строку для звернення стягнення з майнового поручителя. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк виконання основного зобов'язання настав 19.05.2015 року, відтак позивач мав звернутися з даним позовом до господарського суду до 20.11.2015 року, в той час як вбачається зі штампу господарського суду Чернігівської області про одержання позовної заяви він звернувся 22.02.2016 року.
Заперечення позивача про те, що він спочатку звернувся з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ „Торговий дім „Мстислав" до Новозаводського районного суду міста Чернігова в межах шестимісячного строку, а саме, 07.07.2015 року, господарський суд Чернігівської області відхилив з тих підстав, що чинним законодавством України не передбачено ані відновлення, ані переривання такого строку. Крім того місцевий господарський суд встановив, що позивач не пред'являв вимогу про сплату боргу саме ТОВ „Торговий дім „Мстислав".
Згідно п. 4.1-4.2 договору поруки від 19.05.2014 року № 6/1/1 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно п. 3.11 договору поруки від 19.05.2014 року № 6/1/1 у разі порушення зобов'язання боржником, вимога до поручителя направляється за зазначеною у договорі поруки адресою. У разі відсутності поручителя за такою адресою, або неотримання поручителем вимоги за спливом часу вважається, що вимога вручена йому належним чином.
Позивачем до матеріалів справи подана вимога про сплату боргу від 26.05.2015 року вих. № 10/05, яка адресована ОСОБА_4 АДРЕСА_1, в якій повідомляється, що він виступив поручителем по кредитному договору від 19.05.2014 року № 6/1, що ОСОБА_3 своєчасно не сплатив кредит і заборгованість складає 105 299 грн. 80 коп. У вимозі позивач вимагає від ОСОБА_4 сплатити заборгованість по кредитному договору протягом 5 днів. На вимозі вчинена відмітка із проставлянням підпису та дати про її отримання ОСОБА_4 26.05.2015 року.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зі змісту поданої позивачем змісту вимоги про сплату боргу від 26.05.2015 року вих. № 10/05 вбачається, що вказана вимога адресована фізичній особі ОСОБА_4, а не поручителю по договору поруки від 19.05.2014 року № 6/1/1, яким є ТОВ „Торговий дім „Мстислав", адреса: м. Чернігів, проспект Миру, 53-а.
Зазначені обставини спростовують твердження позивача про направлення на адресу відповідача (поручителя по договору поруки від 19.05.2014 року № 6/1/1) вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (19.05.2014 року).
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.09.2014 № 6-53цс14 зазначено, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення „пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Позивачем та третьою особою було підписано додаток № 1 до крудитного договору від 19.05.2014 року № 6/1 „Графік розрахунків", в якому зазначено дати та суми платежів.
З графіку вбачається, що третя особа мала здійснити одноразове погашення основної заборгованості у розмірі 100 000 грн. 19.05.2015 року, та погашення процентів: 31.05.2014 року на суму 887 грн. 67 коп., 30.06.2014 року на суму 2 219 грн. 18 коп., 31.07.2014 року на суму 2 293 грн. 15 коп., 31.08.2014 року на суму 2 293 грн. 15 коп., 30.09.2014 року на суму 2 219 грн. 18 коп., 31.10.2014 року на суму 2 293 грн. 15 коп., 30.11.2014 року на суму 2 219 грн. 18 коп., 31.12.2014 року на суму 2 293 грн. 15 коп., 31.01.2015 року на суму 2 293 грн. 15 коп., 28.02.2015 року на суму 2 071 грн. 23 коп., 31.03.2015 року на суму 2 293 грн. 15 коп., 30.04.2015 року на суму 2 219 грн. 18 коп., 19.05.2015 року на суму 1 405 грн. 48 коп.
Таким чином, оскільки погашення основного зобов'язання за кредитним договором було визначено одноразово (19.05.2015 року), то строк звернення з вимогою до поручителя встановлювався протягом шести місяців з дня виникнення основного зобов'язання (до 19.11.2015 року) і порука вважалася б припиненою з 20.11.2015 року.
В рішенні Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.12.2015 року № 751/6896/15-ц встановлено, що позивач звернувся з позовом до майнового поручителя 07.07.2015 року.
Втім, 07.07.2015 року позивачем було пред'явлено до ТОВ „Торговий дім „Народна Воля" позов в порядку цивільної юрисдикції, а не господарської, що не допускало його розгляду (постанова ВСУ від 01.07.2015 року № 6-745цс15).
Пред'явлення позивачем позову в межах господарської юрисдикції відбулося 22.02.2016 року, тобто з пропущенням строку пред'явлення вимоги до поручителя (20.11.2015 року).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.09.2014 року у справі № 6-170цс13, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
Також треба зазначити, що звернення до суду після спливу передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач мав право звернутися із позовом в порядку господарського судочинства до поручителя (відповідача у справі) в межах шестимісячного терміну з наступного дня після настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 20.11.2015 року, а отже порука є припиненою на час звернення позивача - 22.02.2016 року (згідно штампу господарського суду Чернігівської області про одержання позовної заяви) з позовною вимогою до поручителя ТОВ „Торговий дім „Мстислав". Чинним законодавством України не передбачено ані відновлення, ані переривання такого строку.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Чернігівської Міської Кредитної Спілки „Народна Воля" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мстислав" є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню, оскільки порука припинилася через непред'явлення позивачем вимоги до поручителя в досудовому порядку взагалі, а в судовому порядку було пред'явлено позов поза межами юрисдикції, яка розповсюджується на поручителя.
Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Чернігівської Міської Кредитної Спілки „Народна воля" на рішення господарського суду Чернігівської області від 31.03.2016 року по справі № 927/163/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 31.03.2016 року по справі № 927/163/16 залишити без змін.
3. Справу № 927/163/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун