07.06.2016 року Справа № 904/727/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання: Петровська А.В.,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 106-01 від 11.01.2015 р.,
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № ББУ/ПУ292/ВП/15 від 18.12.2015р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 р. у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Енерго-Металургійна компанія», м.Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 974 441,88 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 р. у даній справі (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська Енерго-Металургійна компанія” 974 441,88 грн. основного боргу, 14 616,63 коп. судового збору.
Згадане рішення обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14-16/547-КП від 19.09.2014 р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що у зв'язку з відсутністю на видаткових накладних дати отримання продукції, позивач не довів належними та допустимими доказами дату поставки продукції по договору, а тому у відповідача відсутнє порушення зобов'язання по оплаті за продукцію.
На думку скаржника, позивач не довів факт поставки продукції по договору, оскільки не надав суду доказів передачі відповідачу в повному обсязі документів, передбачених п.4.3. договору, зокрема, доказів надання відповідачу рахунків на оплату продукції.
Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянуто справу за його відсутністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпровська Енерго-Металургійна компанія” (постачальник) та публічним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля” (покупець) укладено договір № 14-16/547-КП, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.1 договору), а покупець, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов цього договору.
Продукція вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем за фактичною кількістю продукції згідно даних, вказаних у залізничних (автомобільних) накладних, видаткових накладних, пакувальних листах (п.2.5. договору).
Згідно п. 4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до договору.
За п.4.3.,4.4. договору на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю товаросупроводжувальні документи, зокрема: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості. Датою поставки вважається дата вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах.
Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати продукції, що поставляється.
В специфікаціях до договору від 05.02.2015 р. та від 09.02.2015 р. сторони узгодили перелік товару, який поставляється та умови здійснення поставки.
Додатковою угодою від 04.03.2015 р. сторони внесли зміни до п.5.3. договору та узгодили, що розрахунки за продукцію, що поставляється, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 Договору, якщо інший більший строк відстрочки оплати не узгоджений у відповідній Специфікації. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Відповідно до Специфікації від 05.02.2015 р. сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції.
На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 974 441, 88 грн., що підтверджується видатковими накладними № 161 від 19.02.2015 р., №175 від 23.02.2015 р., № 199 від 27.02.2015 р., № 238 від 11.03.2015 р., № 240 від 11.03.2015р., № 243 від 11.03.2015 р., № 244 від 11.03.2015 р., № 257 від 16.03.2015 р., № 329 від 24.03.2015 р., № 330 від 24.03.2015 р., № 364 від 07.04.2015 р., № 289 від 07.04.2015 р., №361 від 07.04.2015 р.
Згадані видаткові накладні підписані сторонами без заперечень та зауважень з боку відповідача.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, що і стало причиною спору у даній справі.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує таке.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом вих.№4385-06 від 03.06.2015 р. позивач просив відповідача терміново перерахувати суму заборгованості в розмірі 1147573,56 грн.
Згаданий лист був отриманий відповідачем 05.06.2015 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та залишений останнім без відповіді та задоволення.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 974 441,88 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність доказів надання йому рахунків на оплату продукції, оскільки вказана обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.
Так, метою виставлення рахунку на оплату є зазначення вартості поставленого товару та відповідного розрахункового рахунку, за яким покупець має оплатити товар.
Вартість товару та реквізити для розрахунків зазначені у видаткових накладних, а тому не виставлення позивачем рахунку на оплату не перешкоджало відповідачу оплатити вартість всього отриманого товару в межах встановленого договором строку.
Щодо доводів скаржника про порушення його права на захист у зв'язку з відмовою господарським судом у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в установленому порядку (п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. №18).
З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу про прийняття позовної заяви у даній справі до провадження із зазначенням часу та дати її розгляду відповідачем отримано 17.02.2016 р.
Чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у останнього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -
У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 р. у справі №904/727/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді І.М.Науменко
ОСОБА_3