Справа № 392/2027/15-ц
Провадження № 2/392/137/16
07 червня 2016 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого - судді Березія Ю.А.,
при секретарі Кальній М.О.,
з участю представника позивача Чмихун М.П.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу за позовом
комунального підприємства «Мала Виска житлово-експлуатаційна дільниця» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,
Позивач комунальне підприємство «Мала Виска житлово-експлуатаційна дільниця» (надалі - КП «Мала Виска ЖЕД») звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1, має квартиру загальною площею 60 квадратних метрів та є споживачем комунальних послуг, що надає позивач. В порушення статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в період з 1 лютого 2015 року по 1 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_2 не оплатила надані жилово-комунальні послуги у виді витрат з утримання будинків, споруд і прибудинкової території, санітарно-технічного обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточного ремонту та вивезення побутових відходів, що стало наслідком заборгованості в сумі 984 гривні.
У судовому засіданні представник позивача підтримала пред'явлений позов, посилаючись на вищевикладені обставини.
Відповідач не визнала позов, посилаючись на те, що позивач не довів факт надання послуг, за які просить стягнути відповідну плату. Відповідач стверджує, що позивач за період з 1 лютого по 1 грудня 2015 року жодного разу не надавав їй будь-які послуги, які перелічені договором. Крім того, відповідач зазначила, що відповідно до підпункту 7 пункту 12 договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій від 1 квітня 2009 року споживач має право на зменшення розміру плати за перевищення строків проведення ремонтно-профілактичних робіт. Відповідач вказала, що будь-які роботи протягом 2015 року позивачем не проводились взагалі, тому вважає, що і плата за них не здійснювалася. Крім того, відповідач зазначила, що позивач не попереджав її про наявність заборгованості та не вручав письмове повідомлення із зазначенням суми боргу. Відповідач вказала, що відповідно до умов укладеного
договору плата за надання послуг складає 0,80 коп. за 1 квадратний метр; у позовній заяві не наведено розрахунок суми боргу у помісячному відношенні пропорційно розміру площі належної квартири і відповідну суму завищено, а відповідно до чинного цивільного законодавства України внесення змін до договору в односторонньому порядку не допускається; позивачем не врахована надана субсидія по оплаті за комунальні послуги з 1 листопада 2015 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується особовим рахунком та не оспорюється відповідачем.
Будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, перебуває на балансі КП «Мала Виска ЖЕД», яке є виконавцем житлово-комунальних послуг, що підтверджується додатком № 1 до рішення виконавчого комітету Маловисківської міської ради від 15 січня 2015 року № 3.
КП «Мала Виска ЖЕД» на підставі розділів І і ІІ Статуту та договору від 01 квітня 2009 року про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, а також рішення виконавчого комітету Маловисківської міської ради від 15 січня 2015 року № 3 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення, підприємців, організацій, установ незалежно від їх форм власності та переліку робіт на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, періодичності та строків надання цих послуг КП «Мала Виска ЖЕД», нарахувало щомісяця з 1 лютого 2015 року по 1 грудня 2015 року відповідачеві плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території з розрахунку 1,64 гривні за 1 квадратний метр загальної площі квартири в 60,0 квадратних метрів в сумі 98 гривень 40 копійок, однак відповідач не сплачувала кошти за вказані послуги, унаслідок чого у неї виникла заборгованість в сумі 984 гривні, що підтверджується копією договору від 1 квітня 2009 року, копією рішення виконавчого комітету від 15 квітня 2015 року № 3 з додатками, копією бухгалтерського рахунку НОМЕР_1 КП «Мала Виска ЖЕД» та довідки-розрахунку.
Докази звернення відповідача до КП «Мала Виска ЖЕД» в установленому законодавством порядку з претензіями щодо ненадання або надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про те, що відповідач ухилилась від виконання обов'язку споживача оплачувати послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нарахування яких відображено в бухгалтерському рахунку НОМЕР_1 КП «Мала Виска ЖЕД» та довідці-розрахунку.
Твердження відповідача про те, що позивач за період з 1 лютого 2915 року по 1 грудня 2015 року не надавав будь-яких послуг, які передбачені договором від 1 квітня 2015 року, суд вважає помилковим, оскільки по АДРЕСА_1 на балансі КП «Мала Виска ЖЕД» перебуває шість будинків, мешканцям яким виконавець безперервно надає комунальні послуги відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також - Переліку робіт № 1 на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затвердженого рішенням
виконавчого комітету Маловисківської міської ради № 3 від 15.01.2015 року; у порядку, передбаченому статтею 18 Закону України «Про комунальні послуги» відповідач не зверталась до позивача з претензіями щодо ненадання або надання неякісних житлово-комунальних послуг.
Тому, суд у підтвердження факту надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій приймає відомості, які мають місце в бухгалтерському рахунку НОМЕР_1 КП «Мала Виска ЖЕД» та довідці-розрахунку.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що позивач в односторонньому порядку вніс зміни в укладений договір від 1 квітня 2009 року в частині збільшення розміру плати за житлово-комунальні послуги, оскільки позивач довів належними і допустимими доказами факт надання інформації мешканцям будинку АДРЕСА_1 про зміну тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з грудня 2014 року, надавши копію письмового повідомлення, розміщеного в під'їздах будинку та оголошення у місцевій газеті «Маловисківські вісті» від 17.01.2015 року та 11.02.2015 року.
Зазначений механізм доведення суб'єктом господарювання, що надає житлово-комунальні послуги до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру, цін/тарифів, зміну цін/тарифів, відповідає вимогам Порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 року № 390 і не потребує внесення змін в укладені договори про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій між виконавцями і споживачами.
Крім того, за змістом пункту 4 договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій від 1 квітня 2009 року, укладеного між сторонами, розмір щомісячної плати за надані послуги визначені лише на момент укладення цього договору.
Даний порядок не суперечить статті 654 ЦК України, відповідно якій зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Зауваження відповідача про те, що позивач письмово не повідомив її про суму заборгованості - не звільняє споживача від виконання свого обов'язку щодо своєчасного і у повному обсязі не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим сплачувати плату за утримання, обслуговування будинку та прибудинкової території (пункти 6 та 12 укладеного договору від 01.04.2009 року).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмового договору або внесених змін у формі договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими, а питання оплати житлово-комунальних послуг, у т.ч. і щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.
Натомість, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
КП «Мала Виска ЖЕД» було заявлено позов про захист свого цивільного права.
Як вбачається з Преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).
Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.
Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу,
яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1, ухилилась від виконання цивільно-правового обов'язку споживача оплачувати послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тому порушене право позивача на отримання плати за надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором від 01.04.2009 року, підлягає судового захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2015 року по 01 грудня 2015 року.
Між тим, судом виявлено неправильність довідки-розрахунку заборгованості відповідача в частині визначення заборгованості по оплаті послуги з утримання будинку та прибудинкової території за листопад 2015 року, яка надана позивачем.
Так, відповідно до наданого розрахунку, відповідачеві у листопаді 2015 року нараховано за надані послуги кошти в сумі 98 гривень 40 копійок.
Між тим, як вбачається з повідомлення про надання субсидії № 110643, відповідачеві ОСОБА_2 з 1 листопада 2015 року по квітень 2016 року нарахована субсидія по оплаті послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 63 гривні 50 копійок.
Як вбачається з особового рахунку відповідача в КП «Мала Виска ЖЕД» призначена субсидія за листопад 2015 року позивачем не врахована.
Тому, належна до стягнення сума заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2015 року по 01 грудня 2015 року складає: (1,64 грн. х 60 кв. м.) х 10 місяців = 984 грн. - 63,5 грн (субсидії) = 920 гривень 50 копійок.
Розподіл судових витрат слід провести відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України, присудивши позивачеві судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 1, частиною 2 статті 3, частиною 1 статті 4, статтями 13,
18, 19, частиною 1 статті 20, пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української РСР, статтями 1, 4, 509, 526, 654, 901, 903 ЦК України, статтями 213 - 215 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Мала Виска житлово-експлуатаційна дільниця» - 920 гривень 50 копійок заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2015 року по 01 грудня 2015 року та 1139 гривень судового збору, всього - 2059 гривень 50 копійок.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання копії рішення.
Головуючий
суддя