ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2016Справа №910/5596/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"
про стягнення 40 521,00 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Павліченко С.І. (дов. б/н від 27.01.2016 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07 червня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 40 521,00 грн., в тому числі 37 946,03 грн. основного боргу, 902,43 грн. 3 % річних, 1 672,54 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377042 від 01.10.2012 року на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, за останнім за період з 01.04.2015 року по 01.06.2015 року рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 37 946,03 грн. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5596/16 та призначено справу до розгляду на 26.04.2016 року.
25.04.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
26.04.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, клопотання про припинення провадження у справі та клопотання про об'єднання справ.
Судом відкладено розгляд поданого клопотання про припинення провадження у справі до наступного судового засідання.
Розглянувши в судовому засіданні 26.04.2016 року клопотання відповідача про об'єднання справ № 910/5578/16, № 910/5977/16, № 910/5978/16, № 910/5979/16, № 910/5980/16, № 910/5981/16, № 910/5982/16, № 910/5983/16, № 910/6690/16, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
У відповідності до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах.
Таке об'єднання можливе за наявності одночасно таких умов:
а)позовні вимоги мають бути однорідними;
б)позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.
Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:
а)являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);
б)мають ті самі (з одного договору) чи однакові (з різних, але однотипних договорів) підстави виникнення.
Вищий господарський суд України в пункті 19 інформаційного листа від 29.09.2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" на запитання, чи можливе об'єднання в одну справу кількох однорідних справ, розгляд яких здійснюється різними суддями одного господарського суду, надав таку відповідь. Передбачене частиною другою статті 58 ГПК об'єднання кількох однорідних справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу ставиться законом у залежність від того, чи здійснюється розгляд відповідних справ одним і тим же суддею господарського суду. Таке об'єднання відбувається на загальних підставах.
Виходячи зі змісту статті 21 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.
Окрім того, суд зазначає, що справи № 910/5578/16, № 910/5977/16, № 910/5978/16, № 910/5979/16,№ 910/5980/16, № 910/5981/16, № 910/5982/16, № 910/5983/16, № 910/6690/16 знаходяться в провадженні різних суддів, а тому чинним господарським процесуальним законодавством України не передбачено право судді самостійно об'єднати дані справи в одне провадження з урахуванням ще й того, що автоматизованою системою документообігу суду також не передбачено можливості такого об'єднання.
Крім того, суд звертає увагу, що об'єднання справ № 910/5578/16, № 910/5977/16, № 910/5978/16, № 910/5979/16, № 910/5980/16, № 910/5981/16, № 910/5982/16, № 910/5983/16, № 910/6690/16 за однорідними позовами Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" про стягнення заборгованості в одну справу № 910/5596/16 перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.05.2016 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.
13.05.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення.
У судовому засіданні 19.05.2016 року представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.
Розглянувши подане відповідачем 19.05.2016 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.
Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.05.2016 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 07.06.2016 року.
07.06.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові документи по справі.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив про відсутність предмету спору, оскільки на підставі заяви № 674 від 13.04.2016 року відповідач провів зарахування вимоги позивача за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377042 від 01.10.2012 року про сплату заборгованості у розмірі 37 946,03 грн. та вимоги відповідача до позивача про сплату заборгованості за Договором № 619/53-15 у розмірі 37 946,03 грн.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо зокрема відсутній предмет спору.
В матеріалах справи наявна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" № 980 від 06.06.2016 року, адресована позивачу, відповідно до якої відповідач відкликав свою заяву про зарахування однорідних вимог від 13.04.2016 року № 674.
Таким чином, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Представник позивача у судове засідання 07.06.2016 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 07.06.2016 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти позову.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
01.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377042 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов Договору.
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.
У відповідності до пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2 до цього Договору.
Згідно з пунктом 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-7 за адресою: вул. Горького,29 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями (пункт 10 Додатку № 2 до Договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2013 року (пункт 4.1. Договору).
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377042 від 01.10.2012 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.04.2015 року по 01.06.2015 року рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 37 946,03 грн. основного боргу.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 37 946,03 грн. основного боргу, 902,43 грн. 3 % річних, 1 672,54 грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відомостей обліку споживання теплової енергії та облікових карток відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього, за період з 01.04.2015 року по 01.06.2015 року, виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 37 946,03 грн. основного боргу.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 946,03 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 902,43 грн. 3 % річних та1 672,54 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позові вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 897,15 грн. 3 % річних та 1 660,01 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягають частковому задоволенню в розмірі 37 946,03 грн. основного боргу, 897,15 грн. 3 % річних, 1 660,01 грн. інфляційних втрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вулиця Берлінського, будинок 15, ідентифікаційний код 36844047) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 37 946 (тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 03 коп. основного боргу, 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 15 коп. 3 % річних, 1 660 (одну тисячу шістсот шістдесят) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 39 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.06.2016
Суддя С.В. Стасюк