Справа № 369/1874/16-ц
Провадження № 2/369/1457/16
Іменем України
10.05.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Дуплій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Фастівська станція екстреної медичної допомоги», комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в обласній лікарні м.Боярка передчасно померла його дружина ОСОБА_3. Напередодні 04 квітня її стан здоровя погіршився: вона відчувала слабкість та мала дуже низький тиск, високий пульс. Тому він викликав швидку допомогу. Фельдшер ОСОБА_2 оглянула хвору, виміряла тиск і температуру тіла. Потім запевнила, що тиск в нормі, а температура підвищена, зробила ін'єкцію, призначила ліки та запевнила, що підстав для хвилювання немає, а його тонометр, який він до цього виміряв тиск, є несправним. Через годину дружині стало гірше, тому він повторно виклав швидку. Знов приїхала ОСОБА_2, яка більш детально розпитала про хвороби дружина та констатувала, що біль у м'язах це неврологія. При цьому вона не провела необхідних дій для виключення передінфарктного стану. Він наполягав на госпіталізації, але його дружина, зважаючи на діагноз лікаря, відмовилась їхати до лікарні та підписала відмову. Зранку через погіршення стану ОСОБА_3 він відвіз її до лікарні, де їй було зроблено кардіограму та встановлено діагноз -гострий інфаркт. Невдовзі дружина померла.
Вказав, що фельдшер ОСОБА_2, як працівник комунального закладу ЦРЛ Києво-Святошинського району, при виконанні нею трудових обов'язків, грубо порушила та вимоги чинного законодавства та нормативи надання медичної (екстренної) допомоги, що полягає в неповному та неналежному проведенні діагностики і лікування, що мало наслідком смерть дружини. Через неправомірні дії працівника йому було заподіяно матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на поховання, виготовлення пам'ятнику в розмірі 29 822,03 грн. та моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.
Просив суд стягнути з комунального закладу ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 29 822,03 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
При розгляді справи ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив, в тому числі щодо належності відповідача. Вказав також, що ОСОБА_2 була фельдшером Боярської підстанції швидкої медичної допомоги №1, яка виконувала свої трудові обов'язки. Карета швидкої допомоги була не укомплектована ЕКГ апаратом, що є обов'язком закладу, тому відповідальність має нести адміністрація лікувального закладу. Діями та бездіяльністю лікувального закладу, його працівниками, йому було заподіяно матеріальної та моральної шкоди, тому вони мають нести солідарну відповідальність. Зважаючи, що шкода заподіяна за місцем проживання померлої, тому справа підсудна Києво-Святошинському районному суду.
Просив суд стягнути з філії Комунального закладу Київської обласної ради Київській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Фастівська станція екстреної медичної допомоги» та Комунального закладу Київської обласної ради Київській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф солідарно моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 29 822,03 грн.; судові витрати також солідарно стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що солідарно мають відповідати двоє відповідачів, оскільки філія не є юридично особою. Для встановлення вини фельдшера ОСОБА_2 вони звернулись до комісії, надавши їм необхідну медичну документацію, яка підтвердила неповноту проведених дій. Він також провів повірку свого тонометру, яким напередодні зафіксував низький тиск у його дружини та покази якого ОСОБА_2 вважала неправильними. Дійсно його дружина підписала відмову від госпіталізації, на той час він не міг наполягати на цьому, бо поважав свою дружину, не міг на неї підвищити голосу, але фельдшер мала правильно встановити діагноз. Вважає, що остання має понести відповідальність, бо фактично вона його ввела в оману, тому бажає її покарати. Просив суд задоволити позов в повному обсязі.
У судове засідання представники відповідачів філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Фастівська станція екстреної медичної допомоги», комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та ОСОБА_2 не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судовому засіданні судом відповідно до ст.. 10 ЦПК України роз'яснено права та обов'язки сторін щодо подачі доказів, розгляду судом відповідних клопотань про забезпечення доказів у разі складнощів в їх отриманні, право на призначення експертизи у разі необхідності застосування спеціальних знань, на допит спеціалістів, які за заявою позивача скалили висновок, у якості експертів чи пояснення спеціалістів.
Відповідних клопотань позивачем та його представником не заявлено та вважали можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних документів. Також вказали, що допитувати членів цієї комісії у якості експертів чи призначати експертизу не є необхідним, оскільки висновок містить вичерпну відповідь.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 січня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києв-Святошинського району Київської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, серія НОМЕР_1.
З довідки про причину смерті №137, виданою 07 квітня 2014 року вбачається, що причиною смерті вказано гострий інфаркт передньої стінки серця.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до талону станції швидкої медичної допомоги Києво-Святошинського району, підстанція №1: 04 квітня 2014 року о 19 год. 30 хв. було викликано швидку допомогу до ОСОБА_3, о 22 год. 20 хв. - повторний виклик.
За ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають обставини, визнані сторонами.
Так, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що після повторного виклику ОСОБА_3 відмовилась від госпіталізації, про що підписала відповідну відмову.
З висновку за результатами клініко-експертної оцінки встановлено, що помилка фельдшера ОСОБА_2 в тому, що на повторний виклик виїхала без кардіографа, у зв'язку з чим не зробила ЕКГ, не провела диференційну діагностику між остерохаондрозом та ГКС, не оцінила скарги на гостру біль, таким чином не діагностувала ГКС. Якби пацієнтка ОСОБА_3 не відмовилась від госпіталізації 04 квітня 2014 року, результат перебігу хвороби міг би бути іншим.
Даний висновок суд оцінює критично як підтвердження, що саме через помилку фельдшера сталась смерть ОСОБА_3, оскільки він містить висновок про можливість іншого перебігу хвороби у разі не відмови померлої від госпіталізації. Пояснення ОСОБА_1, що саме через встановлений неправильний діагноз вона відмовилась, не є належними та допустимим щодо перебігу хвороби та її результату. Клопотань про проведення експертизи суду не заявлено.
Подане свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №39-02/1689, виданого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метеорології, сертифікації та захисту прав споживача» від 03 листопада 2014 року - як доказ правильності роботи тонометру позивача, оскільки вимірювання тиску проводилось 04 квітня, а тонометр перевірений лише 03 листопада.
З довідки Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Київської області №202 від 23 березня 2016 року встановлено, що фельдшер ОСОБА_2 у трудових відносинах з ЦРЛ за період з 01 січня 2014 року не перебувала та не перебувала на час видачі довідки.
При розгляді справи позивач не надав суду доказів, що станом на 04 квітня 2014 року ОСОБА_2 працювала саме в філії Комунальному закладі Київської обласної ради Київській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Фастівська станція екстреної медичної допомоги».
У постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При розгляді справи позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що саме через помилку фельдшера, яка б була єдиною та достатньою підставою вважати, що настала смерть його дружини, тобто що та між помилкою і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, є вина зазначеної особи, тому у задоволенні позову суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Фастівська станція екстреної медичної допомоги», комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич