Справа № 369/2625/16-ц
Провадження № 2/369/1692/16
Іменем України
29.04.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Дуплій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариства «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, -
У березні 2016 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 18 лютого 2016 року сталось ДТП. Винним у даній пригоді було визнано відповідача ОСОБА_2 У результаті ДТП йому було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 102 199,21грн. У встановленому порядку він повідомив страхову компанію, яка має сплатити йому страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн. Решта шкоди в розмірі 52 199,21грн. має бути відшкодована відповідачем. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати заподіяну йому шкоду. Вказав, що через неправомірні дії відповідача він поніс додаткові витрати по оплаті за оренду іншого авто та витрачання коштів на бензин в загальному розмірі 29 720 грн. Крім того, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 9000 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 52 199,21 грн.; на відшкодування шкоди за оренду авто в розмірі 29 720 грн.; на відшкодування моральної шкоди 9000 грн.; судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
У судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що розмір матеріальної шкоди позивач визначав по фактично понесеним витратам за ремонт автомобіля, який в цілому складає 102 199,21 грн. Автомобіль в даний час відремонтований. Оскільки він має родину, то неможливість користування автомобілем створює значні складнощі. Зважаючи на що вимушений був укладати договір оренди автомобіля. Оскільки намагався зекономити, то домовився лише в такій формі щодо укладення договору оренду. Після ДТП на нього дійсно був накладений штраф за керування транспортним засобом без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Через неправомірні дії відповідача, неможливість користування своїм авто, поніс моральні страждання.
У судовому засіданні представник відповідача та відповідач проти позову заперечували в повному обсязі. Подали суду письмові заперечення проти позову. Суду пояснили, що відповідач не є винним в даному ДТП, яке трапилось взимку, була ожеледиця. Він вживав всіх заходів для уникнення дтп, але дорога була слизька. Постанову суду не оскаржував. Він фактично взяв на себе вину. Вказали також, що в дтп був винний і позивач, бо він керував автомобілем без полісу. Позивач відремонтував своє авто на самому дорогому сто. Він також має власне сто, вартість робіт на ньому було б в рази дешевше, але ремонтувати на ньому авто не пропонував позивачу. З поданими актами виконаних робіт та рахунками фактурами не погоджується, бо там все значно завищено. Витрати щодо оренди авто та відшкодування моральної шкоди вважає надуманими та безпідставними. Просив відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання представник ПАТ «Страхова компанія «Скайд» не з'явивсь. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 18 січня 2016 року об 09 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 на перехресті рівнозначних доріг на вул. Волошкова. 31 в с. Софіївська Борщагівка, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero, державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не надав переваги в русі автомобілю Volkswagen, держаний номерний знак НОМЕР_2, який наближався до перехрестя з правої сторони, допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, держаний номерний знак НОМЕР_2. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3, 12.1, 16.12 ПДР.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню.
Дана постанова не оскаржувалась.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
Посилання представника відповідача, що постанова суду не є доказом вини ОСОБА_2 в даному дтп, суд до уваги не бере. Так, при розгляді справи судом було встановлена подія, дії відповідача та порушення останнім правил дорожнього руху. Твердження представника ОСОБА_2, що була ожеледиця, яка по суті і є винною в дтп, є необґрунтованим, оскільки дана обставина впливає на вибір швидкості руху, що є обов'язком водія.
Крім того, з пояснень сторін встановлено, що на позивача ОСОБА_1 було також накладений штраф за керування транспортним засобом без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За твердженням представника відповідача це є доказом і вини позивача в даному дтп. Разом з тим, представник відповідача не надав належних та допустимих доказів причинно-наслідкового зв'язку між керуванням без полісу та настанням пригоди. Сам по собі факт порушення правил дорожнього руху не є доказом вини в дтп, оскільки відповідно до постанови суду від 25 січня 2016 року було встановлено, що безпосередньо дії ОСОБА_2 мали наслідком настання пригоди та зіткнення транспортних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля Volkswagen, держаний номерний знак НОМЕР_2, є ОСОБА_1.
Між ПАТ «СК «Скайд» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4987281 від 01 вересня 2015 року.
За цим договором забезпечений транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номерний знак НОМЕР_1.
ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «Скайд» із заявою про виплату страхового відшкодування. З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «СК «Скайд» на час ухвалення рішення не виплатило страхове відшкодування в межах суми полісу відповідно до страхового акту 142/16 від 08 квітня 2016 року.
Згідно звіту №1487/15 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen, держаний номерний знак НОМЕР_2, проведеного ФОП ОСОБА_3 вартість матеріального збитку складає 64 450,73 грн., вартість відновлювального ремонту складає 100 181,35 грн.
З пояснень сторін встановлено, що на час розгляду справи, автомобіль Volkswagen, держаний номерний знак НОМЕР_2, відремонтований на ТОВ «Порше Інтре Авто Україна», який є офіційним дилером Volkswagen. Згідно поданих суду актів виконаних робіт та рахунків фактури ТОВ «Порше Інтре Авто Україна» ОСОБА_1 було сплачено за ремонт автомобіля 102 199,21 грн.
Ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого .
Згідно ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У ст. 9.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн. на одного потерпілого.
Так відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків), тому економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
Саме до такого правового висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-49цс14 від 04 червня 2014 року.
Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.. 10 ЦПК України судом роз'яснено право сторін на призначення експертизи щодо спірних питань, пов'язаних з поясненнями сторін щодо об'єму виконаних відновлювальних робіт тим пошкодженням, які автомобіль позивача отримав в дтп. Відповідних клопотань сторонами не заявлено.
З врахування положення ст. 1192 ЦК України та наданих позивачем доказів, які підтверджують факт понесення ОСОБА_1 реальних матеріальних витрат в розмірі 102 199,21грн. на відновлення технічного стану пошкодженого автомобіля, а також виходячи з того що відновлення технічного стану автомобіля потребувало не тільки заміни пошкоджених частин на нові, а потребувало виконання технічних робіт по відновленню пошкоджених частин шляхом усунення перекосу, нанесення герметику, фарбування та полірування кузовних частин автомобіля, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і величина втрати товарної вартості КТЗ. Крім того, вартість відновлювального ремонту, вказано в звіті, проведеного страховою компанією, майже співпадає з фактично понесеними витратами по ремонту авто. Належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин представник відповідача суду не надав.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що ОСОБА_1 обрав найдорожчу СТО, на його б станції вартість відновлювального ремонту була б значно меншою. Так, з пояснень ОСОБА_2 встановлено, що останній не пропонував позивачу провести відновлювальні роботи на його СТО, не надав суду вартість робіт на його станції.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
За таких обставин, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen, держаний номерний знак НОМЕР_2, складає 102 199,21 грн., страхова компанія ПАТ «СК «Скайд» прийняла рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., тому до стягнення з ОСОБА_2 підлягає сума 52 199,21 грн..
В частині стягнення витрат на орендну автомобіля в розмірі 29 720 грн. суд відмовляє, оскільки дані витрати є добровільними, позивач самостійно приймав рішення про необхідність оренди іншого автомобіля, неможливість користування іншим транспортом, та не пов'язаними з дтп. У судовому засіданні позивач повинен довести також, що понесені ним витрати по оренді автомобіля є наслідком неправомірних дій відповідача, що стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його усталеного способу життя та понесення витрат. Тобто позивач не надав суду належних та допустимих доказів, причинно-наслідкового зв'язку між даними витратами на діями відповідача. Тому в цій частині суд відмовляє.
Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Також позивачем не надано суду доказів заподіяння моральної шкоди, тому в цій частині позовних вимог суд також відмовляє. Суд оцінює критично пояснення позивача, що через неправомірні дії відповідача він зазнав сильних душевних хвилювань, що вплинуло на його психологічний стан, зявлення чи загострення хвороб, тобто позивачем не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між дією та наслідком.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з ОСОБА_2 суд стягує витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме 521,88 грн.
Керуючись Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України „Про страхування", ст.ст. 993, 1187, 1188, 1194 ЦК України та ст.ст.88, 208, 213-215 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариства «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на відшкодування матеріальної шкоди 52 199,21 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто дев'яносто десять грн. 21 коп.) та судові витрати в розмірі 521,88 грн. (п'ятсот двадцять одна грн. 88 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич