Справа № 201/4316/16-ц
2/201/1608/2016
01 червня 2016 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пєронкова М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діють її батьки ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
Позивача звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є власником квартири, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 142/25. На даний час у зазначеній квартирі зареєстровані, але з 21 грудня 2014 року не проживають, ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 Тому позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратила право користування спірною квартирою та зніти їх ї реєстраційного обліку.
Позивач в судове засіданні не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представником позивача надано до суду заяви про розгляд справи без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують. Окрім того до суду надійшли письмові відзиви на позовну заяву, відповідно до яких останні надали пояснення, що більше року вони проживають та працюють в Ірландії.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником квартир № 142 в будинку 25 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 1999 року /а.с.6/.
Згідно довідки про склад сім'ї та місце реєстрації № 1341 від 18 січня 2016 року у зазначеній квартирі окрім власниці, зареєстровані: ОСОБА_2 - з 13 квітня 2011 року, та малолітня ОСОБА_3 з 28 листопада 2008 року /а.с.13/.
Згідно акту від 15 березня 2016 року відповідачі у квартирі АДРЕСА_1 108/3 в м. Дніпропетровську з 29 грудня 2014 року не проживають, їхні особисті речі відсутні /а.с.14/.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК Української РСР; ст. 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином відповідачі без поважних причин не проживають в квартирі, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 25/142, де право власності належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу.
Однак, що стосується позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Отже, вказана норма закону прямо вказує на те, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є прямим доказом для зняття особи з реєстрації місця проживання і не потребує інших додаткових рішень суду для скасування реєстрації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діють її батьки ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) такими, що втратили право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.О. Демидова