Справа № 200/14931/15-ц
Провадження № 2/200/3204/15
(заочне)
«11» березня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді - Женеску Е.В.
за участю секретаря: - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягненні страхового відшкодування -
17 липня 2015 р. позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягненні страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 квітня 2015 року близько 14.05 год., у м. Дніпропетровськ, на перехресті вул. ОСОБА_5 та пр. ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався в безпеці, не обрав безпечний інтервал, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, під керуванням позивача, який стояв праворуч. Як зазначає позивач він є власником автомобіля НОМЕР_2. ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_3, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, матеріальний збиток згідно з висновком № 2854 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 20.05.2015 рокустановить 25 771 грн. 96 коп. без урахування втрати товарної вартості автомобіля та 34 056 грн. 77 коп. з урахуванням втрати товарної вартості. Вартість складання висновку становить 900 грн. 00 коп. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом «ДАФ» д/н НОМЕР_3 була застрахована за полісом № АІ/0241989 у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», забезпечений транспортний засіб «ДАФ» д/н НОМЕР_3, страхувальник за полісом ОСОБА_4. З метою отримання страхового відшкодування, за пошкоджений у ДТП автомобіль НОМЕР_2, позивач звернувся до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» із повідомленням про ДТП від 03.04.2015 р. та заявою про страхове відшкодування від 03.04.2015 р., які були отримані 09.04.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Відповідач ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» не виконав свої зобов'язання, що до виплати страхового відшкодування, строки на виплату сплинули.
У зв'язку з викладеним, просив: стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку матеріальну шкоду, що є втратою товарної вартості автомобіля НОМЕР_2 у розмірі 8 284 грн. 81 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму у розмірі 900 грн. 00 коп., що є витратами за підготовку висновку № 2854 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 20.05.2015 р.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму у розмірі 169 грн. 16 коп., що є витратами пов'язаними з запрошенням на огляд пошкодженого автомобіля шляхом направлення телеграми; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп.; стягнути з ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» страхове відшкодування у розмірі 25 771 грн. 96 коп., пеню у розмірі 338 грн. 92 коп., витрати по копіюванню документів у розмірі 82 грн. 00 коп., витрати за направлення телеграми у розмірі 88 грн. 58 коп., поштові витрати у розмірі 70 грн. 90 коп.; стягнути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Є.В. пропорційно до задоволених позовних вимог витрати по правовій допомозі у розмірі 2 500 грн. 00 коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 432 грн. 06 коп.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його та його позивача відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2016 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП, яке відбулося 03 квітня 2015 року близько 14:05 год., у м. Дніпропетровську, на перехресті вул. ОСОБА_5 та пр. ОСОБА_6. Зі змісту постанови вбачається, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався в безпеці, не обрав безпечний інтервал, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який стояв праворуч (а.с.6).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок ДТП, автомобіль НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Згідно висновку № 2854 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 20 травня 2015 рокурозмір завданого збитку становить 25 771 грн. 96 коп. без урахування втрати товарної вартості автомобіля та 34 056 грн. 77 коп. з урахуванням втрати товарної вартості.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №2854 від 06 травня 2015 року ОСОБА_2 сплачено вартість складання висновку у розмірі 900 грн. 00 коп. (а.с.14).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована за полісом № АІ/0241989 у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», забезпечений транспортний засіб «ДАФ» д/н НОМЕР_3, страхувальник за полісом ОСОБА_4 (а.с.16).
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
03 квітня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.9-11).
Згідно ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідач ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» не виконала свої зобов'язання по виплаті страхового відшкодування, в передбачені законом строки.
Відповідно до ст. 32.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Таким чином, відповідач ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» повинен виплатити страхове відшкодування у розмірі 25 771 грн. 96 коп.
Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
У зв'язку із простроченням виплати страхового відшкодування, яке повинно було виплачено протягом 90 днів із дати подання заяви про страхове відшкодування, ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» повинна виплатити пеню.
У судовому засіданні судом перевірено розрахунок зазначеного ОСОБА_2 у позовній заяві щодо розміру пені, встановлено відповідність його нормам чинного законодавства України, та який не спростований відповідачем, а отже сума пені складає 338 грн. 92 коп., яка нараховується за період із з 10.07.2015 року по 17.07.2015 року, що становить 8 днів та розраховується таким чином: 25771,96 : 365 х 8 х 30% х 2 (а.с.3)
Крім того, позивачем було понесено витрати за надіслання телеграми у розмірі 88 грн. 58 коп., витрати за копіюванню документів для надання в ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» у розмірі 82 грн. 00 коп. та поштові витрати у розмірі 70 грн. 90 коп., що підтверджується наявних товарних та фіскальних чеків (а.с.14).
Отже, загальний розмір матеріальної шкоди, який повинен бути відшкодований відповідачем ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» становить 26 352 грн. 36 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків з відповідача ОСОБА_3, то суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно пункту 6 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Згідно з ч. 3,4 ст. 1187 ЦК на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом
Згідно пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. встановлено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст. ст. 130, 132-134 КЗпП України).
Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року водій ОСОБА_3 є працівником в ПП «Кузьменко», тобто у ОСОБА_4
Таким чином, підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 збитків не встановлено.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, перевіривши відповідність позову ОСОБА_2 діючому законодавству України, суд дійшов висновку стосовно обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 розміру втрати товарної вартості автомобіля НОМЕР_2 8 284 грн. 81 коп., витрат за послуги експерта у розмірі 900 грн. 00 коп., витрат за надіслання телеграми у розмірі 169 грн. 16 коп.
Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, ОСОБА_2 посилається на те, що в порушення її законних прав, внаслідок ушкодження її майна, вона зазнає фізичних та душевних страждань, які оцінює у 5000 гривень.
За подібних обставин, та керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є співмірним та адекватним, а тому приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_2 також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належить й витрати на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 432, 07 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.410465914.1 від 16 липня 2015 р., а також 2500 грн. витрати на правову допомогу ОСОБА_2, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №30/06/15-25 від «30» червня 2015 р., виданої ПП ОСОБА_7 на підставі договору від 30/06/2015-25 (а.с.1,29).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, судом враховується наступне.
Ст. 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до пунктів 47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зазначається, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Так, вказані витрати не можуть перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. При цьому вказані 40 відсотків є максимальною сумою за годинну оплату послуг.
Разом з тим склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору про надання юридичних послуг від 30 червня 2015 р. позивачці ОСОБА_2 надано правову допомогу (послуги правової допомоги) щодо захисту інтересів останньої, що пов'язано з розглядом цивільної справи про стягнення матеріальної та моральної шкоди за пошкоджений транспортний засіб «Hyundai Accent» д/н НОМЕР_4, по події, що сталася 03 квітня 2015 р. в м. Дніпропетровську, отже витрачено час на попереднє опрацювання матеріалів і законодавчої бази, яка регулює спірні правовідносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів, що також є складовою роботи правника під час представництва інтересів у суді, а тому мають бути відшкодовані витрати на отримання правової допомоги, які згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру складають 2500 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_2 при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 432 грн. 07 коп., що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до змісту п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що прийнята за наслідками аналізу законодавства щодо стягнення судових витрат, - солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином, зважаючи на вказане, суд вважає за необхідним стягнення судового збору в рівних частинах з кожного із відповідачів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 84, 88, 169, 179, 197, 212-215, 218, 224 -228 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягненні страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5) страхове відшкодування у розмірі 25 771 грн. 96 коп., пеню у розмірі 338 грн. 92 коп., витрати по копіюванню документів у розмірі 82 грн. 00 коп., витрати за направлення телеграми у розмірі 88 грн. 58 коп., поштові витрати у розмірі 70 грн. 90 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1 250 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 216 грн. 03 коп., а всього 27 818 грн. 39 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_6) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5) матеріальну шкоду, що є втратою товарної вартості автомобіля НОМЕР_2 у розмірі 8 284 грн. 81 коп., витрати за послуги експерта у розмірі 900 грн. 00 коп., витрати за надіслання телеграми у розмірі 169 грн. 16 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1 250 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 216 грн. 03 коп., а всього 15 820 грн. 00 коп.
В решті заявлених позовних вимогах - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Е.В. Женеску