номер провадження справи 17/34/14
06.06.2016 Справа № 908/1019/14
за позовною заявою: державного підприємства “Придніпровська залізниця”, 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108
до відповідача: управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3
про стягнення 863 816,38 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.04.16 № 697
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.06.16 № 01-18/267
ОСОБА_3, довіреність від 04.01.16 № 01-18/2
27.03.14 до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось державне підприємство “Придніпровська залізниця” (далі ДП “Придніпровська залізниця”) до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (надалі УСЗН Запорізької МР) про стягнення 863 816,38 грн.
27.03.14 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 27.03.14 судом порушено провадження у справі № 908/1019/14, якій присвоєно № провадження 17/34/14. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 23.04.14.
За заявою представників сторін розгляд справи 23.04.14 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Враховуючи клопотання представника УСЗН Запорізької МР про не розгляд заяви від 22.04.14 № 01-08/117 про зупинення провадження у справі, вказана заява судом не розглядалась.
В судовому засіданні 23.04.14 судом оголошено перерву до 12.05.14.
За заявою представника відповідача розгляд справи з 12.05.14 здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
В судових засіданнях 12.05.14, 26.05.14 судом оголошено перерви до 26.05.14 та 27.05.14 відповідно.
В судовому засіданні 27.05.14 представником позивача було заявлено клопотання від 27.05.14 про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 908/3247/13.
Відповідач розгляд вказаного клопотання надав на розсуд суду.
Ухвалою від 27.05.14 судом задоволено клопотання позивача про зупинення розгляду справи № 908/1019/14, провадження у справі № 908/1019/14 судом зупинено до розгляду по суті справи № 908/3247/13 та набранням рішенням по вказаній справі законної сили.
Ухвалою від 25.09.15 судом поновлено провадження у справі № 908/1019/14 з 26.10.15, судове засідання призначено на 26.10.15.
В судовому засіданні 26.10.15 представником надано заяву, проти якої не заперечив відповідач, про зупинення розгляду справи № 9081019/14 до винесення рішення (ухвали) Верховним Судом України у справі № 908/3247/13.
Ухвалою від 26.10.15 заяву представника позивача задоволено, судом зупинено провадження у справі 908/1019/14 до винесення процесуального рішення Верховним Судом України у справі № 908/3247/13.
Ухвалою від 24.05.16 судом поновлено провадження у справі № 908/1019/14 з 06.06.16, судове засідання призначено на 06.06.16.
У засіданні суду 06.06.16, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях, зазначав наступне. Господарські відносин між сторонами у цій справі виникли безпосередньо із Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» та ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт». Так, у листопаді-грудні 2013 р. позивачем було здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціях Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя-2, Запоріжжя-Ліве, ім. А.Алімова, Запорізька Січ, Передатна. У зв'язку з тим, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів, позивачем було направлено відповідачу облікові форми за недоотриманні кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян за листопад-грудень 2013 р., рахунки для сплати від 09.12.13 № 217, від 08.01.14 № 1. Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач рахунки так і не оплатив. З огляду на викладене, позивач керуючись ст.ст. 11, 509 ЦК України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, постановами Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», від 16.12.09 № 1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача збитки в розмірі 863 816,38 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав визначених у відзиві на позовну заяву та у письмовому запереченні, в яких зазначив, що компенсація за пільгові перевезення окремих категорій громадян може здійснюватись двома способами: відповідно до постанови КМУ від 29.01.03 № 117 на підставі розрахунків за формою « 2-пільга», тобто за списком пільговиків, або відповідно до постанови КМУ від 16.12.09 № 1359 на підставі облікових форм, тобто без складання пільговиків. Рішення про застосування одного із механізмів проведення розрахунків з перевізниками приймає виключно розпорядник бюджетних коштів. Незалежно від обраного механізму проведення розрахунків в обох випадках розрахунки здійснюються на підставі підтвердних документів, у т.ч. на підставі договору. Із змісту роз'яснень Міністерства фінансів України від 30.06.11 № 31-07310-10-24/16584 вбачається, що в даному випадку розрахунки здійснюються не з громадянами, а з підприємствами - надавачами послуг. Виходячи з цього, зазначена компенсація транспортним підприємствам повинна провадитись відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на зазначену мету в мірі надходження субвенції з державного бюджету. Відмова Залізниці укласти відповідний договір унеможливило здійснити Управлінням зазначених компенсаційних витрат оскільки відсутній документ, який встановлює факт виникнення бюджетного фінансового зобов'язання. Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» не визначається, яка саме сума розподіляється відповідачу на компенсаційні виплати позивачу. Крім того, наявність рішення Запорізької міської ради від 24.12.12 № 9 (зі змінами) не є підтвердженням виділення коштів на компенсаційні виплати. Вказаним рішенням затверджений лише певний обсяг видатків бюджету за тимчасовою класифікацією видатків на 2013 рік, а тому не є доказом фактичного надходження грошових коштів на рахунки Управління. У відповідача відсутня реальна можливість отримання позивачем компенсаційних виплат у повному обсязі, в тому числі за листопад-грудень 2013 р. Також, вказує про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими залізниці збитками оскільки Управління не вчиняло жодних протиправних дій, які завдали позивачу певних збитків. Будь-яка вина у завданні цих збитків відсутня. Відшкодування збитків є зобов'язанням держави та до компетенції відповідача не відноситься. Субвенція державного бюджету, розпорядником якої є Управління передбачається на погашення певної заборгованості перевізникам, а не відшкодування збитків в розумінні ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України. Жодних доказів, якими була б встановлена протиправність дій або бездіяльність Управління позивачем не надано. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Частиною 5 ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт” (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у т.ч. приміських, можуть передбачатись пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Згідно із положеннями статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України (далі БК України), видатки на державні програми соціального захисту населення, серед яких є компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, обласного значення та АР Крим за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.
Видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом передбачені Законом України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 (надалі Порядок № 256).
Відповідно до п. 2 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті АР Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, в період із листопада 2013 р. по грудень 2013 р. ДП “Придніпровська залізниця” було здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціях Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя-2, Запоріжжя-Ліве, ім. А.Алімова, Запорізька Січ, Передатна.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно з п. 3 Порядку № 256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та ін. самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з Положенням про управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 25.02.13 № 46, управління виступає головним розпорядником бюджетних коштів (п. 4), та до його функцій віднесено реалізацію заходів соціальної підтримки населення, здійснення координаційних функцій та моніторинг у сфері надання пільг, в т.ч. за пільговий проїзд окремими категоріями громадян, та здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування відповідно до законодавства України.
Таким чином, з огляду на вищевикладені приписи, управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, яке є відповідачем у цій справі, є розпорядником бюджетних коштів.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначається Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.09 № 1359 (надалі Порядок № 1359).
Так, зокрема, пунктом 2 Порядку № 1359 передбачено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.
За змістом п.п. 3-5 Порядку № 1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
Відповідно до п. 9 даного Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.
Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
У пункті 10 цього Порядку зазначено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).
Матеріали справи свідчать, що позивачем на підставі місячної станційної звітності залізниці складено облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів за листопад 2013 р. та грудень 2013 р. Загальна сума недоотриманих коштів, згідно наданих облікових форм, становить 863 816,38 грн.
Вбачається, що зазначені вище облікові форми разом з рахунками на оплату від 09.12.13 № 217, від 08.01.14 № 1 були направлені позивачем на адресу відповідача супровідними листами від 09.12.13 № ДН-304/1319-Л та від 08.01.14 № ДН-304/31-Л.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 863 816,38 грн., які понесенні останнім внаслідок перевезення окремих категорій в приміському залізничному сполученні за пільговими тарифами.
Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Приписами п. 4 Порядку № 256 встановлено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів АР Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету АР Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя.
Передбачені підпунктом “б” пункту 4 ч. 1 ст. 89 БК України видатки належать до бюджетних зобов'язань, які у п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначені як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Розпорядники бюджетних коштів, згідно з приписами ч. 1 ст. 48 БК України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (ч. 3 ст. 48 БК України).
За приписами ч. 1 ст. 49 БК України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань (ч. 2 ст. 49 Бюджетного кодексу України).
Судом встановлено, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” обласному бюджету Запорізької області затверджено субвенцію на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот), на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та ін. самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у сумі 87 229,40 грн., про що зазначено в додатку №7 “Міжбюджетні трансферти (додаткові дотації та субвенції) з Державного бюджету України місцевим бюджетам на 2013 рік”. При цьому, як вбачається, міському бюджету м. Запоріжжя вищезазначених субвенцій Законом України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” не передбачено.
Матеріали справи свідчать, що 24.12.12 Запорізькою міською радою прийнято рішення за № 9 “Про бюджет міста на 2013 рік”, яким затверджено розподіл видатків бюджету на 2013 рік за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів та до графи «Видатки загального фонду» віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті в сумі 2 936 756 грн., а після внесення змін рішеннями Запорізької міської ради від 29.11.13 № 22 та від 20.12.13 № 14 в сумах - 3 756 756 грн. та 2 312 457 грн. відповідно.
Разом з тим, докази затвердження в Державному бюджеті України субвенцій міському бюджету м. Запоріжжя, фінансування видатків місцевого бюджету м. Запоріжжя за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на 2013 р. в межах обсягів, затверджених в бюджеті міста Запоріжжя на 2013 р. в матеріалах цієї справи відсутні. Крім того, відсутні докази фактичного перерахування з Державного бюджету до бюджету м. Запоріжжя та надходження на рахунки управління соціального захисту населення Запорізької міської ради сум субвенцій на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті.
Враховуючи викладене, суд вважає не доведеними твердження позивача щодо виділення коштів міському бюджету м. Запоріжжя з посиланням на рішення Запорізької міської ради № 9 від 24.12.12 (зі змінами від 30.10.13) оскільки вказане рішення свідчить лише про затвердження певного обсягу видатків міста на 2013 рік за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів, та не підтверджує фактичного надходження грошових коштів на рахунки відповідача.
Закладення відповідної суми у місцевому бюджеті на відповідний звітний період за відсутності фактичного фінансування Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради та надходження коштів на рахунок відповідача не є достатньою підставою для виплати позивачу компенсації за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.
За приписами ст.7 Закону України “Про залізничний транспорт”, відносини залізниць з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
В матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження існування між сторонами договірних відносин щодо компенсації відповідачем витрат, понесених ДП “Придніпровська залізниця” від перевезення пільгових категорій громадян за спірний період.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).
Частиною 2 ст. 224 ГК України унормовано, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.
Враховуючи вищевикладені обставини справи суд дійшов висновку, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявність повного складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме: протиправності дій відповідача та його вини, а також порушення управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради перед позивачем господарського зобов'язання. А тому, як наслідок, суд не вбачає підстав для задоволення позову за наявними в матеріалах справи доказами.
У зв'язку з чим, у задоволені позовних вимог державного підприємства “Придніпровська залізниця” про стягнення 863 816,38 грн. збитків судом відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 17 276,33 грн. покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись 21, 43, 45,22,33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 10.06.16.
Суддя В.Л. Корсун