Справа № 310/3348/16-ц
2/310/2052/16
Іменем України
09 червня 2016 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Петягіна В.В., при секретарі Уставицькій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Бердянського виконавчого комітету, про надання дозволу на тимчасові поїздки (тимчасовий виїзд) малолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька,
18.05.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Бердянського виконавчого комітету, у якій просила: Дати дозвіл на тимчасові поїздки на період у два роки починаючи з 01 липня 2016 року до 01 липня 2018 року, моєї малолітньої доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_2, по території України в тому числі міста Донецьк та Торез Донецької області (на поїздки із зони та (або) в зону проведення антитерористичної операції), але не обмежуючись, з правом перетину будь - яких пропускних пунктів, постів, кордонів, та до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, та за кордон до Російської Федерації.
Посилалася на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 4 квітня 2008 року по 3 квітня 2012 року. Шлюб розірвано на підставі Рішення Торезького міського суду Донецької області від 3 квітня 2012 року справа № 549/1738/2012. Від шлюбу вони мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з нею, перебуває на її утриманні. Вона належним чином піклуеться про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. З огляду на цю обставину, вона має намір у цьому році, разом з донькою, відвідати своїх рідних в тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, Російській Федерації, оздоровити дитину та відпочити. На її думку така подорож матиме неабияке значення для духовного та фізичного розвитку дитини, до того ж. вона матиме можливість оздоровити дитину у морській кліматичній зоні, що є надзвичайно сприятливою для дітей такого віку. Також донька зможе побачити рідних, за якими дуже сумує. Наші рідні залишилися й на території тимчасово непідконтрольній Україні у зоні проведення АТО (міста Донецьк та Торез Донецької області), яких теж хочемо навістити.
Отримати від батька дозвіл на тимчасові поїздки нашої малолітньої дитини по території України та за кордон не маю можливості. Оскільки вона не мае ніяких відомостей про місцезнаходження колишнього чоловіка та не мае зв'язку з ним. Дитину він не відвідує. Раніше він давав мені нотаріально засвідчену заяву згоду на тимчасовий виїзд нашої малолітньої дитини за кордон, однак строк її дії закінчився.
В позовної заяві ОСОБА_1 зазначила, що прошу Суд взяти до уваги той факт, що виховую та доглядаю за своєю малолітнєю донькою, і приїхати в інше місто не маю можливості. Тому справу прошу розглядати у моїй відсутності. Позовні вимоги підтримую та прошу задовільніші повністю
Судом задоволено клопотання позивача, справа розглянута за її відсутністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, через розміщення оголошення на сайті суда. Причини неявки суду не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не надав.
Представник органу опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради за довіреністю ОСОБА_4 просила позов задовольнити. Справу розглянути за її відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження, рішенням Торезького міського суду від 03.04.2012 року доведено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, сторони по справі. (а.с.6,7,9).
Відповідач ОСОБА_2 мешкає в Донецької області, м. Торез, мікрорайон-2 буд.38 кв.86 (а.с.8).
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», постановою КМУ від 04.06.2015 року №367 затверджений «Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї».
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 із змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16 річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18 річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно ст. 3 Порядоку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 року №367 встановлено, що в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57
Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Відповідно до ст. ст. 10 ч. 3, 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Проте, позивачем ОСОБА_1 не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували відмову батька дитини, яким є відповідач ОСОБА_2 у цій справі, надати згоду у встановленому законом порядку на виїзд дитини за кордон, рівно як і не наведено обставин, які б унеможливлювали оформити виїзд дитини за кордон через встановлену законом процедуру, що свідчить про те, що правові підстави для надання судом першої інстанції дозволу на виїзд дитини за кордон відсутні.
Більш того, ОСОБА_1 надана суду заява ОСОБА_2 про його згоду на виїзд дочки ОСОБА_5 разом з позивачем в 2014 році до Російської Федерації. Тобто ОСОБА_2 згодний на виїзд дочки ОСОБА_5 разом з позивачем за кордон (а.с.8).
Також позивачем ОСОБА_3А, не надано доказів, що відповідач ОСОБА_2О, змінив місто мешкання, щ унеможливлює отримання його згоди на виїзд дитини за кордон України, або на її тимчасово окуповану територію.
Позивачем ОСОБА_1. не було надано суду також жодного конкретного доказу, на який час вона має намір вивезти дочку ОСОБА_5 до Автономної республіки Крим, або до Російської Федерації.
Не було надано жодного доказу на обґрунтування позову про находження на території Автономної республіки Крим або Російської Федерації родичів ОСОБА_1
Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні неодноразові виїзди дитини за кордон, або на територію Автономної республіки Крим на протязі двох років та без згоди одного із батьків, суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст.ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав і обов'язків батьків відносно виховання дитини.
Першим заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) був виданий наказ від 12.06.2015 р. № 415 ог "Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей"
Відповідно до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, надається дозвіл фізичній особі - рішення відповідного підрозділу з питань режиму та економічної діяльності на територіях прилеглих до смуги безпеки через лінію зіткнення про перетин фізичними особами лінії зіткнення в рамках діючих контрольних пунктів в'їзду-виїзду, на підставі якого дані про особу вносяться до електронного реєстру.
Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного допустимого доказу, що вона зверталася до компетентного органу про надання їй та її доньці ОСОБА_3 дозволу про перетин через лінію зіткнення Донецької області, а тому не доведено, що їй дійсно через відмову відповідача ОСОБА_2 на поїздку дочки до м. Донецьку та м. Торезу Донецької області відмовлено в наданні зазначеного дозволу.
Окрім цього позивачем ОСОБА_1 взагалі не надано жодного доказу, що її дочка ОСОБА_5 проживає разом з нею, та за якою адресою.
За даних обставинах позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10,11,15,60,61, 212-215 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Бердянського виконавчого комітету, про надання дозволу на тимчасові поїздки (тимчасовий виїзд) малолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.
СуддяОСОБА_6