308/15895/14-к
19.04.2016 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
В складі головуючого судді ОСОБА_1
При секретарі
ОСОБА_2 участю прокурора ОСОБА_3
захистника ОСОБА_4
предстанвика потерпілого ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород, обвинувальний акт відносно Громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнотисово, Виноградівського району, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, одруженого, раніше не судимого
за ч. 1 ст. 286 КК України ,-
10 травня 2014 року близько 18.20 год., ОСОБА_6 керуючи власним мікроавтобусом марки «Мерседес - спринтер», д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп"яніння, рухаючись по автодорозі Київ-Чоп біля автомобільного ринку с. Кінчеш Ужгородського району, у напрямку з с. Розівка Ужгородського району до м. Мукачево, не врахував дорожню обстановку, порушив вимоги п.13.1 «Правил дорожнього руху України», яким передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки Шевроле Авео д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду нього в попутному напрямку.
Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля Шевроле Авео, який знаходився на задньому сидінні з ліва - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку №287 судової автотехнічної експертизи від 03 грудня 2014 року з технічної точки зору причиною виникнення даної шляхово-транспортної пригоди стали дії водія автомобіля марки «Мерседес - спринтер», д/н НОМЕР_1 гр. ОСОБА_6 , який керуючи даним транспортним засобом не дотримав безпечної дистанції, що привело до зіткнення з автомобілем Шевроле Авео д/н НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1076 від 02.12.2014 року: на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_8 виявлено післяопераційний рубець в області лівого плеча, яка є наслідком надання кваліфікованої медичної допомоги.
Згідно даних медичної довідки заповненої на його ім'я у нього виявлено: «Закритий уламковий перелом нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням.»
Виникли вищевказані тілесні ушкодження, внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, або від ударяння об такі, якими могли бути виступаючі частини салону транспортного засобу, під час ДТП.
По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної довідки, вкладаються в час ДТП, яка відбувалась 10.05.2014 року і не суперечить обставинам справи.
Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині визнав , заперечив що під час вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп"яніння та не визнав суму коштів згідно цивільних позовів, та показав суду, що він 10.05.2014 року отримав замовлення на м. Чоп, виконавши яке повертався до м. Ужгород. Їхавши по трасі Київ Чоп поблизу повороту на с. Кінчеш не доїзджаючи до такого перед ним рухались 2 машини Жигуль і Дейво . В районі першої заправки Жигуль , повернув на право на Кінчеш , а Дейво рухалось далі. Рухаючись по трасі він включив поворотник на ліво, був пристебнутий та розмовляв по телефону, в цей момент зі сторони з"явилась машина , яка здавала в зад. Він хотів уникнути ДТП ,а тому вивернув ліворуч, однак всетаки стався удар в праву сторону крила в правий поворотник ОСОБА_9 яка їхала в зад, опинилась від удару в кюветі, він відразу побіг до водія , за рульом була жінка, на задньому сидінні сидів чоловік, який не був пристебнутий . Тоді на місце приїхали працівники ДАІ . Він хотів уникнути ДТП однак не мав такої можливості, в стані алкогольного сп"яніння не перебував , в той день випив 0,5 л. квасу . На наступний день він негайно повідомив свою страхову компанію про ДТП. З потерпілими він спілкувався , хотів відшкодувати шкоду за рахунок страхлвки, однак вони відмовились, називали суми коштів, які ніби то покривають їх збитки , однак таких коштів в нього немає. Він декілька разів спілкувались в присутності адвоката , потерпілі на зустріч не йдуть.
Разом з тим, суд ставиться критично до показів обвинуваченого, які також ним підтверджуються наданою довідкою, яка свідчить про відсутність стану алкогольного сп"яніння на час вчинення ним злочину, та не може поставити такі в основу вироку, оскільки приходить до висновку , що такі покази та докази дані обвинуваченим з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_8 та представник потерпілого в судовому засіданні вимоги позову підтримали. Просили суд при доведенні вини обвинуваченого стягнути на користь позивача суму коштів за завдану злочином шкоду .
Цивільний позивач ОСОБА_7 в судовому засіданні свій позов підтримала та просила суд такий задовільнити.
Не дивлячись на те, що обвинувачений свою вину в інкримінованому йому злочині визнав, однак заперечив щодо того що злочин вчинений в стані алкогольного сп"яніння, його причетність до вчинення злочинів та не правдивість показань підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що 10.05.2014 року вона їхала на день народження з своїми друзями в м. Мукачево. По трасі в с. Розірка вона побачила, що за нею рухається автобус білого кольору . Її швидкість була приблизно 50 км/час. Подивившись в зеркало заднього виду вона бачила, що білий грузовик її наздоганяє, вона опритомніла коли вже з"їхала в кювет . Після того вона почула що їй кричали чи все добре, до неї підійшов пасажир ОСОБА_11 . Задній пасажир ОСОБА_12 сказав що йому боляче, було викликано швидку та міліцію. Після цього вни поїхали здавати аналізи. На вулиці коли сталося ДТП була світла пора доби, під час ДТП вона по тел. не розмовляла . Пошкодження її т/з вона побачила коли вийшла з авто . З водієм грузового авто вона не спілкувалась , він вів себе не адекватно, кричав , вона відчувала різкий запах алкоголю, під час здачі аналізів вони також сиділи разом. Пасажири що були в її т/з спиртного не вживали. Після ДТП обвинувачений з ними зустрічався, ініціатором зустрічі виступала вона , домовлятись водій автобуса не намагався , він тільки запропонував свою суму яка далеко не покриває завдану ним шкоду. Окрім того після ДТП їй було надзвичайно важко, оскільки вона сама виховує дитину - інваліда , відсутність т/з порушила їх нормальну життєдіяльність .
Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що він знаходився в машині в якості пасажира на задньому сидінні з ліва. Він був пристебнутим руки були вільні. Водій Шевроле була пристебнута по тел. не розмовляла. Момент удару він не бачив , тільки відчув страшний удар , його відкинуло і він не знає як опинився під сідінням водія. Коли він зрозумів, що всі живі його просто відключило, він отямився вже тільки тоді коли його вже витягували, він відчув сильний біль. Сильний удар прийшовся в ліву сторону. Коли його витягнути з авто то він не відразу побачив водія автобуса , однак бачив особу, яка вела себе не адекватно , грубо та не коректно, в ході побаченого він зрозумів , що це водій білого спринтеру. Також ОСОБА_8 зазначив, що відчував запах алкоголю, водій білого автобуса рухався не твердою походкою, однак давати висновок про його стан сп"яніння він не вправі. Лікування отриманих в ДТП травм, а саме Закритий уламковий перелом нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням. він оплачував самостійно . Зустріч з водієм в нього після лікування була, однак така нічим не закінчилась , від водія автобуса ніяких дій не було .
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду показав, що 10.05.2014 року ОСОБА_14 16 год. йому зателефонував та сказав, що авто на якому вони їхали потрапило в ДТП, просив під"їхати та забрати їх. Він прибув на місце на протязі 15 хвилин, приїхали вони з ОСОБА_15 , підійшли до потерпілих, на місці вже були працівники ДАІ . Авто Шевроле Авео червоного кольору було в кюветі, , перед та зад авто були розбиті. З авто вони допомогли витягнути гр. ОСОБА_12 , оскільки він сам справитись не міг, його затисло. Також неподалік стояв білий автобус, він не зав хто є його водієм, однак бачив особу яка неадекватно себе вела, так він зрозумів що це водій який вчинив ДТП, на його думку він був встані алкогольного сп"яніння. Після того він дізнався зі слів знайомих, що ДТП вчинив гр. ОСОБА_16 .
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що в районі 4-5 години 10.05.2014 року йому перетелефонували знайомі, що торту на дні народження не буде, так як його знайомі потрапили в ДТП в р-ні с. Кінчеш . Він поїхав туди , приїхавши потерпілого виймали з машини . Авто шевроле ОСОБА_18 було в кюветі, поряд стояв білий автобус . На ОСОБА_18 було пошкоджено ліву сторону , потерпілого виймали через праву дверцю . На автобусі була пошкоджена права сторона. З водієм вони не спілкувались , однак бачили, що той поводився не адекватно не спокійно , від нього був сильний запах алкоголю , він це відчув оскільки вони разом були при проходженні обстеження.
Свідок ОСОБА_14 в сдовому засіданні показав, що він був пасаживом т/з Шевроле авео, сидів на задньому сидінні поза пасажирським кріслом, з переді на сидінні був торт. Їхавши біля с. Кінчеш він в заднє стікло побачив, що за ними їде білий спринтер , однак рухався він підозріло. Тоді він відчув удар , вони з"їхали в кювет. Тоді він вийшов з авто, підбіг до водія, переконався що з нею все гаразд, підійшов до ОСОБА_12 , який знаходився з заді на сидінні, він сказав що йому погано . було викликано швидку . Удар здійснив спринтер, в нього була розбита права сторона. Це все сталось в районі 5-6 години. До обвинуваченогов той момент він не підходив, однак побачив що водій веде себе неадекватно , внятно нічого відповісти він не міг , по зовнішньому вигляді він здавався нетверезим . На Шевроле була пошкоджена ліва сторона. ОСОБА_12 він відвідував і в лікарні і в дома його фізичний та моральний стан були важкими . ОСОБА_19 він близько не знав, однак зустрівшись після ДТП він довідався , що в неї важкий психологічний стан після ДТП, вона дуже передживала.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні суду показав, що в той день 10.05.2014 року в час коли сталося ДТП він заправлявся в ОСОБА_21 на заправці . Він вийшов з машини , хотів іти до операторів, бачив що по трасі їде машина по своїй полосі червона Шевроле , потім Вони з операторами почули сильний удар, побігли до машини, почали витягати потерпілих, підсудний був такий п"яний, що обмочився. Він був там до кінця та бачив все, міліція приїхала однак його вони нічого не питали. Підсудний був такий п"яний ,що він навіть не розумів, що сталося. Чоловік середнього зросту сидів ззаді, а здоровий такий чоловік сидів спереду. Водій автобусу не був у стані шоку , він був у стані алкогольного сп"яніння.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні суду показав, що стосовно ДТП йому відомо,що його знайомий попав в аварію, були постраждалі в цьому ДТП. Він також був свідком розмови між потерпілими та підсудним. Мета зустрічі була такою,що у обвинуваченого є страховка, яка буде покривати шкоду, а також вони говорили, що згідні взяти на себе оплату лікування. Ремонт автомобіля потерпілу не влаштовував ,вона хотіла, щоб викупити автомобіль. Він разом з ОСОБА_23 один раз зустрілися з потерпілими,а чи останній ще зустрічався з ними йому не відомо. Він був присутній тільки на одній події. Про ДТП про обставини йому розповідав ОСОБА_24 , він говорив, що він їхав , повертав на ліво , а потерпіла виїзджала і він вдарив її .
Об'єктивність показань свідків, представника потерпілих , стверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
-рапорт оперативного чергового Ужгородського РВ УМВС ОСОБА_25 від 10.05.2014 року (а.п.7) на 1 арк.,
-довідка з травмпункту №4480/403 відносно ОСОБА_8 (а.п.8) на 1 арк.,
-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.05.2014 року зі схемою та фото таблицею (а.п. 9-20) на 12 арк.,
-висновок результатів медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_7 від 10.05.2014 року (а.п. 21) на 1 арк.,
- висновок результатів медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_6 від 10.05.2014 року (а.п.22) на 1 арк.,
- копія посвідчення водія ОСОБА_7 (а.п. 25) на 1 арк.,
-копія свідоцтва про право власності на ТЗ належний ОСОБА_7 (а.п. 26) на 1 арк.,
-копія посвідчення водія ОСОБА_6 (а.п. 31) на 1 арк.,
-копія свідоцтва про право власності на ТЗ належний ОСОБА_6 (а.п. 32) на 1 арк.,
-поліс №АС/1892532 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників ТЗ, оформлений на ТЗ під керуванням ОСОБА_6 (а.п. 33) на 1 арк.,
-висновок експерта №22/140 від 25.06.2014 р. з фото таблицею (а.п. 44- 44-48) на 5 арк.,
-висновок експерта №22/139 від 25.06.2014 року з фото таблицею (а.п. 53-57) на 5 арк.,
-висновок експерта №22/322 від 20.06.2014 року з фото таблицею (а.п. 62-67) на 6 арк.,
- висновок експерта №23/321 від 20.06.2014 року з фото таблицею (а.п. 72-77) на 7 арк.,
-висновок експерта №287 від 03.12.2014 року з фото таблицею та схемою (а.п. 89-101) на 13 арк.,
-висновок експерта №1076 від 02.12.2014 р, (а.п. 111-114) на 4 арк.,
-дослідження аналізу крові №127від 12.05.2014 року (а.п. 131) на 1 арк.,
- постанова про визнання предмету речовим доказом на 1 арк. (а.п.39),
-розписки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про передачу їм на зберігання
речових доказів на 2 арк. (а.п. 86, 103),
-довідки про витрати на проведення експертиз на 4 арк. (а.п. 71, 61, 52,43)
Так, у відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримі-нального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встано-влюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Під час судового розгляду суд прийшов до висновку, що докази, на яких ґрунтується обвинувачення є належними, тобто саме вони мають здатність надавати інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, служити аргументами в процесі встановлення істини.
Сукупність досліджених та перевірених судом доказів вказує на те, що саме з вини обвинувачений вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Отже, встановивши обставини, які підлягали доказуванню в кримінальній справі і дослідивши всі зібрані докази в їх сукупності,які суд оцінює як достовірні та які встановлюють наявність або відсутність суспільно - небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення такої, суд прийшов до висновку, що заперечення ОСОБА_6 щодо вчинення ним злочину в стані алкогольного сп"яніння спростовується вищевказаними доказами, а його діяння що мають наведені кваліфікуючі ознаки , містять склад злочину передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Таким чином органом досудового розслідування вірно кваліфіковані дії ОСОБА_6 , який вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких при призначенні покарання, суди в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Разом з тим, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умов, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
При призначенні покарання обвинуваченій суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_23 є йлого щире каяття.
Обставина , що обтяжує покарання обвинуваченого суд враховує вчинення ним злочину в стані алкогольного сп"яніння.
У відповідності до п. 4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті'при призначенні покарання заст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Згідно п. 21 вищевказаної Постанови у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, суд вважає за можливе у даному випадку призначити ОСОБА_23 за видом та розміром покарання у виді обмеження волі та вважає що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, що передбачене санкціями ч. 1 ст. 286 КК України та ст. 75 ККУ, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим.
При визначенні розміру покарання також належить врахувати визнанні судом обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Окрім наведеного , встановлені вище обставини дають також підстави суду призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки враховуються наслідки дорожньо-транспортної пригоди, що призвели до тілесних ушкоджень людині, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з необережними діями водія ОСОБА_6 , який не повинен був ігнорувати Правила дорожнього руху та сідати за кермо, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім наведеного , що стосується Цивільного позову по кримінальному провадженні , що заявлений ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 217136,90 грн. та цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 509676,56 грн. , суд приходить донаступних висновків.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали підтверджуючі цивільні позови суд вважає , що позов ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 162 136,00 грн. та позов ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9676,56 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про цивільний позов ОСОБА_8 , в частині стягнення моральної шкоди в сумі 500 000 грн. 00 коп., та ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх
тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Як на спричинення обвинуваченим моральної шкоди, ОСОБА_7 посилається на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого, їй були спричинені душевні страждання пережиті нею у зв'язку із самим фактом ДТП та душевні страждання та хвилювання з приводу того, що вона втратила нормальні життєві зв"язки , які вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя , оскільки вона сама виховує дитину- інваліда .
За таких обставин, суд находить вимоги ОСОБА_7 яку вона оцінює в 50000,00 гривень необґрунтовано завищеними і, з врахуванням розумності, достатності та співмірності вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 до 20 000,00 гривень.
Що стосується стягнення моральної шкоди за позовом ОСОБА_8 , то вн обгрунтовуючи позов посилається на те, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження , пережив фізичний біль та значний стрес , отримав закритий уламковий перелом та тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні .Окрім наведеного потерпілий зазначив, що в результаті ДТП він постійно перебуває в стані стресу та психічного напруження, , в його житті виникли негативні вимушені зміни, погіршився його матеріальний стан у зв"язку з лікуванням, стрес також пережила його сім"я.
За таких обставин, суд находить вимоги потерпілого, яку він оцінює в 500 000,00 гривень необґрунтовано завищеними і, з врахуванням розумності, достатності та співмірності вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого до 100 000,00 гривень.
Речові докази - відсутні.
Витрати за проведення експертиз в сумі 2127,56 коп. стягнути з ОСОБА_6 .
Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
Засудив:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого
ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 /три/ роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від призначеного йому основного покарання у виді обмеження волі , якщо він протягом випробувального строку - 2 /два/ роки - не скоїть нового злочину.
На підставі п.п 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально -виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально -виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суму коштів за заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 9676,56 грн., та суму коштів в рахунок погашення заподіяної моральної шкоди в розмірі 100 000, 00 грн.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суму коштів за заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 162 136,00 грн., та суму коштів в рахунок погашення заподіяної моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Витрати за проведення експертиз в сумі 2 127,56 коп. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1