11-кп/775/258/2016(м)
222/144/16-к
Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 11-кп/775/258/2016(м)
Доповідач: ОСОБА_2 222/144/16к
іменем У к р а ї н и
09 червня 2016 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
за участю захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційну скаргу прокурора на вирок Володарського районного суду Донецької області від 15 березня 2016 року за кримінальним провадженням № 42014080370000179 внесеного до ЄРДР 31.12.2014 р. яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Тимошівка Михайлівського району Запорізької області, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, не працюючий, військовослужбовець призваний на військову службу 28.04.2014 року під час мобілізації, старший солдат, водій військової частини польової пошти НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. У порядку, передбаченому ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в ці органи, -
Вироком Володарського районного суду Донецької області від 15 березня 2016 р. ОСОБА_8 визнаний винним за ст. 407 ч.3 КК України за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.
ОСОБА_8 21.04.2014 року, відповідно до Указу Виконуючого обов'язки Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21.04.2014 року наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 солдата ОСОБА_8 призначено на посаду старшого механіка-водія багатовісних дизельних автомобілів МАЗ-543 роти охорони військової частини польова пошта НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Солдат ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.ст. 3-6, 11, 16, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути зразком витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, не допускати самому та стримувати інших від негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків доповідати своєму безпосередньому начальникові, за дозволом на звільнення з розташування військової частини звертатися до свого безпосереднього начальника, а виїзд військовослужбовців за межі гарнізону здійснюється лише з дозволу командира військової частини.
06.09.2014 року під час перевірки особового складу було виявлено відсутність на місці несення служби, а саме блокпосту № НОМЕР_2 , розташованого у районі населеного пункту АДРЕСА_2 солдата ОСОБА_8 . Проте, діючи на порушення вищезазначених статутних вимог, солдат ОСОБА_8 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби 06.09.2014 року самовільно, без поважних причин залишив місце несення служби - блокпост № НОМЕР_2 , розташований в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та ухилявся від проходження служби до 15.01.2016 року.
В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, посилаючись на не відповідність призначеного обвинуваченому покарання в наслідок м'якості, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 62 КК України замінити призначене ОСОБА_8 покарання на тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд в не достатній мірі врахував рівень суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
На думку прокурора, при призначенні покарання суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке він вчинив під час дії в країні особливого періоду, обставини його вчинення, за яких обвинувачений, будучі військовослужбовцем, ухилився від виконання конституційного обов'язку громадянина України по захисту суверенітету держави у складі Збройних Сил України у складний для країни час, що підвищує рівень суспільної небезпечності ОСОБА_8 .
Зазначає, що в порушення вимог ст. 370 КПК України, рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з застосуванням ст. 75 КК України, судом у вироку належним чином не мотивоване. На думку прокурора, суд безпідставно визнав у якості обставини пом'якшуючої покарання обвинуваченого, щиросердне каяття у вчиненому, вважає, що за характером вчиненого кримінального правопорушення цієї обставини недостатньо для застосування до обвинуваченого покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_8 який під час апеляційного провадження визнавав свою вину, заперечував проти апеляційної скарги прокурора, вважав вирок суду законним та обґрунтованим, захисника, який просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення кримінального покарання, між інших обставин враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, данні про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Приймаючи рішення в межах апеляційних вимог прокурора, колегія суддів погоджується з його апеляційними твердженнями, про те, що покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 за ст. 407 ч.3 КК України з застосуванням ст. 75,76 КК України не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості, обставинам його вчинення, суспільно-небезпечним наслідкам у виді розладу військової дисципліни у військових частинах Збройних сил України.
На думку колегії суддів, покарання з випробуванням, призначене військовослужбовцю за відмову від несення обов'язків військової служби за ст. 407 ч.3 КК України не відповідає загальним засадам кримінального покарання, зокрема його меті, визначеної в ст. 50 КК України, за якою складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася в державі.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, родину, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, на час апеляційного перегляду кримінального провадження ОСОБА_8 не демобілізований, тобто являється військовослужбовцем ЗС України.
Зважуючи на наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає доцільним застосувати до ОСОБА_8 покарання в виді тримання в дисциплінарному батальйоні з застосуванням положень ст. 62 КК України у мінімальних межах, визначених санкцією ст. 407 ч.3 КК України, що буде достатнім для його виправлення, перевиховання та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Оскільки за наслідками апеляційного провадження, колегія суддів прийшла до висновку про неправильне звільнення обвинуваченого від відбуття покарання, обвинуваченому слід відбувати покарання в виді тримання в дисциплінарному батальйоні, його положення погіршується, то згідно ст. 420 КПК України, колегія суддів постановляє вирок.
Керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Володарського районного суду Донецької області від 15 березня 2016 року постановлений щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання за ст. 407 ч.3 КК в виді двох років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 62 КК України замінити ОСОБА_8 покарання на тримання в дисциплінарному батальйоні строком на два роки.
Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що тримається під вартою протягом цього строку з дня отримання копії вироку.
Судді: