Справа № 305/659/15-ц
Іменем України
06 червня 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1
суддів - Боднар О.В., Мацунич М.В.
при секретарі - Кухта М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» на рішення Рахівського районного суду від 2 липня 2015 року по справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.08.13р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір № 338278800590865 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки. Згідно розділу І зазначеного договору банк оформлює власнику рахунку платіжну картку міжнародної платіжної системі MASTERCARD WORLD та відкриває поточний рахунок № 26252518700476 в гривні та здійснює його обслуговування. У відповідності до додаткової угоди № 338278800590865 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки від 15.08.13р. гр. ОСОБА_2 було надано грошові кошти в сумі 15000 грн. шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на строк з 15.08.13р. по 14.08.15р. із сплатою 32% річних за користування кредитними коштами на споживчі цілі. У відповідності до п.5 Кредитного договору моментом надання банком кредитної лінії є здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів, передбачених тарифами, за умови відсутності на рахунку власних коштів власника рахунку. У відповідності до виписки по рахунку № 26252518700476 позичальника за період з 01.08.13р. по 12.03.15р., датами здійснення операції за допомогою картки є 16.08.13р.; 18.08.13р.; 20.08.13р.; 21.08.13 р.; 22.08.13р.; 26.08.13р.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії, що підтверджується випискою по рахунку позичальника за період з 01.08.13р. по 12.03.15р., однак позичальником з 1.03.14р. порушуються зобов'язання шляхом несплати більше, ніж 2 платежів, що йшли підряд. Тому станом 12.03.2015р. її заборгованість становить 34356,29 грн., яка складається з : 14871,62 грн. - заборгованість за кредитом; 6122,92 грн. - за процентами за користуванням кредиту; 700 грн.- неустойка за прострочення сплати кредиту; 8500 грн. - неустойка за прострочення сплати процентів; 2983,89 грн. сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту; 857,88 грн. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам; 243,24 грн. - 3% річних (заборгованість по кредиту); 76,74 грн. - 3% річних (заборгованість по несплаченим процентам). Позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове погашення заборгованості № 352 від 29.12.14р. , яка була залишена без відповіді і без задоволення. Тому просив стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 34356, 29 грн.
Рішенням суду позов задоволено частково: стягнуто з відповідачки 30514, 52 грн.
Позивач не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 2983 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення кредитних коштів та суми 857,88 грн. інфляційних витрат за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами і постановити в цій частині нове,яким позов задовольнити повністю .
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не явились, про час та місце розгляду справи не повідомили і тому суд розглянув справу у їх відсутності та без фіксації судового процесу відповідно до ст.197, ч.2 ст.305 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження того, що позивачем подано розрахунок інфляційних втрат станом на 12.03.15 р., а індекси інфляції є загальновідомі.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Тому судом апеляційної інстанції перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, тобто в частині незадоволення вимог про стягнення інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Проте, зазначеним вимогам постановлене у справі судове рішення не відповідає.
Незадовольняючи вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом.
Однак це твердження не відповідає вимогам законодавства, яким врегульовано поняття доказів.
Так, відповідно до:
- ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів
-ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
-ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
В підтвердження зазначених вимог позивачем надано розрахунок заборгованості по всім видам платежів, які належать до сплати по укладеному між сторонами кредитному договору, а також інфляційних нарахувань та 3% річних, які встановлені ст.625 ЦК України./а.с.19-21/. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що заперечень відповідачки з приводу стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних не надходило. Тому з врахування зазначеного та вимог вказаних вище норм процесуального права підстав визнавати зазначені документальні підтвердження неналежним доказом не було.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до роз'яснення,які зазначені в п.18 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» задовольнити.
Рішення Рахівського районного суду від 02.07.2015 р. по даній справі змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» 2983,89 грн. індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту, 857,88 грн. індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 243,24 грн. як 3% річних по заборгованості по кредиту та 76,74 грн. як 3% річних по заборгованості по несплаченим процентам.
В решті зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в сумі 171,78 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: