22-ц/775/491/2016(м)
263/9592/15-ц
Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л.Г. Категорія 45
Суддя-доповідач ОСОБА_1
07 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді - Сороки Г.П.,
суддів - Биліни Т.І., Принцевської В.П.,
секретар - Гаркуша О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2016 року,
13.08.2015 року позивач - Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс» (далі ЖКП «Жилкомплекс») звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який в подальшому уточнив та змінив, в остаточній редакції позовної заяви просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, а саме: за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2010 року по 31.01.2016 року в сумі 13117,76 гривень, та 3% річних у розмірі 2395,70 гривень, інфляційні витрати за період з 01.01.2010 року по 31.12.2015 року в розмірі 13552,77 гривень, всього - 29066,23 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачі тривалий час не сплачують надані житлові послуги з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території, у добровільному порядку суму боргу не погасили.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2016 року позов ЖКП «Жилкомплекс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЖКП «Жилкомплекс» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 11.03.2011 року по 31.01.2016 року в сумі 10497,17грн. та судовий збір у розмірі 87,70грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на необґрунтованість рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд неправильно не прийняв до уваги факт відсутності договірних відносин та зобов'язань, що виключає виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті послуг перед позивачем. Суд не перевірив, чи є позивач особою, яка має право звернутися до суду з цим позовом, не встановив статус позивача як власника, виконавця, виробника послуг, та що позивач є балансоутримувачем будинку. Без уваги суд залишив доводи відповідачів, що будинок обслуговується неналежним чином та перебуває в аварійному стані.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій просила рішення скасувати та в позові відмовити. Відповідач ОСОБА_2 ніяких заяв до суду не подала, згідно пояснень її представників перебуває за межами України.
Позивач ЖКП «Жилколмплекс» свого представника в судове засідання не направив, посилаючись у письмовій заяві на звільнення юриста, просив відкласти розгляд справи або розглянути справу у відсутності його представника.
З огляду на наведене, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, враховуючи думку осіб, що прибули у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та представника ЖКП «Жилкомплекс».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та по довіреності від імені ОСОБА_2, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов ЖКП «Жилкомплекс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1838 від 15.12.2009 року є власником квартири АДРЕСА_1, і як власник квартири, розташованої у багатоквартирному будинку згідно закону зобов'язана оплачувати послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які надає позивач. Але відповідач за період з 01.01.2010 року по 31.01.2016 року не вносила плату за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території. Тому, з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив представник ОСОБА_2, враховуючи те, що раніше позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2010 року по 01.01.2014 року, наказ був виданий 11.03.2014 року та був скасований ухвалою суду від 11.03.2015 року, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в межах строку позовної давності за період з 11.03.2011 року по 31.01.2016 року у розмірі 10497,17грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовив у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Позивач з рішенням суду погодився та не оскаржив рішення в частині відмови в задоволенні позову. Як вбачається зі справи в частині відмови в задоволенні позову рішення суду також не оскаржено відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 фактично оскаржує рішення суду в частині задоволення позову та стягнення заборгованості, а в частині відмови в задоволенні позову ніяких доводів в апеляційній скарзі не навів. Тому, переглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження колегія суддів не перевіряє рішення суду в частині відмови в задоволенні позову.
З висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Згідно ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно вимог ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно вимог ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежилих приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного жилого або нежилого приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх власників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких пав.
Відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок, квартиру, зобов'язані забезпечувати його утримання, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є, у тому числі, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо), послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992р. (в редакції постанови КМУ №5 від 14.01.2009р.), власник та наймач (орендатор) квартири - зобов'язаний, у тому числі: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуг» виробник, виконавець має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг.
За положеннями ч. 1 ст. 32 зазначеного закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи та не оспорювалось відповідачами, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1838 від 15.12.2009 року належить на праві приватної власності квартира №48, розташована в будинку №121 по пр.Металургів в м. Маріуполі (а.с.115).
Згідно з особовим рахунком № 30/4448 (а.с.59), у належній ОСОБА_2Б квартирі 05.01.2010 року зареєстровано троє осіб: ОСОБА_3 1970р.н. (син власниці), ОСОБА_4 1970р.н. (невістка власниці), ОСОБА_7 1998р.н. (онука власниці).
Власниця вказаної квартири за період з 01.01.2010 року по 31.01.2016 року не вносила плату за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, які надавав позивач.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.03.2015 року було скасовано судовий наказ № 2-н/263/160/2014 від 11.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2010 року по 01.01.2014 року в сумі 8833,88 гривень.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2010 року по 31.01.2016 року складає 13117,76 грн.
З огляду на наведене, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої в багатоквартирному жилому будинку, і як власник вона зобов'язана нести витрати з послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, які надає ЖКП «Жилкомплекс», суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що у неї на підставі закону виникли зобов'язання по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а оскільки ОСОБА_2 послуги не оплачувала і у неї утворилась заборгованість, цю заборгованість вона зобов'язана погасити в межах строку позовної давності, про застосування якої просив представник відповідача, у сумі 10497,17грн.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують та не свідчать про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування чи порушення норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив чи є ЖКП «Жилкомплекс» особою, що надавала відповідачу послуги та належним позивачем, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать питання, зокрема, питання щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього закону та в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації тощо.
Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) згідно зі ст.13 вказаного Закону відносяться до житлово-комунальних послуг.
Зі справи вбачається, що ЖКП «Жилкомплекс» було створено згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 17.05.2002 року №45, яким також було вирішено про передачу з 01.06.2002 року в оперативне управління ЖКП «Жилкомплекс» основних засобів та активів житлово-експлуатаційних дільниць №2,3,5 ЖКП по ремонту та експлуатації житлового фонду Жовтневого району (а.с.11).
ЖКП «Жилкомплекс» є комунальним підприємством, зареєстровано у встановленому порядку як юридична особа 29.05.2002 року, що підтверджується наданими апеляційному суду копіями Статуту ЖКП «Жилкомплекс», свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.184-189).
Відповідно до розділу другого Статуту (нова редакція), затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 30.09.2008 року №5/24-4350, підприємство створено
з метою забезпечення експлуатації житлового фонду, проведення поточного ремонту житлового фонду і збереження житлового фонду міської ради, що знаходиться у його веденні, в справному стані.
Предметом діяльності ЖКП «Жилкомплекс» є, зокрема, експлуатація та управління житловим фондом, вбудованими нежитловими приміщеннями міської ради; реконструкція, поточний ремонт і утримання житлового фонду і вбудованих нежилих приміщень, об'єктів соціально-культурного і побутового призначення; надання експлуатаційних, ремонтно-будівельних, санітарно-технічних та інших видів послуг; монтаж систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря, димовентиляції і пожежегасіння; проведення ремонтних робіт водопровідних і каналізаційних систем; проведення періодичного огляду, прочищення і ремонту димових і вентиляційних каналів; надання експлуатаційних, ремонтно-будівельних та інших платних послуг населенню; виконання і надання послуг з профілактичної дезінфекції, дезінсекції і дератизації в житлових будинках та гуртожитках, що знаходяться у власності міської ради тощо.
Згідно п.7.2 Статуту підприємство надає послуги, реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними тарифами або на договірній основі.
Як вбачається зі справи, належна відповідачу ОСОБА_2 квартира №48 розташована у багатоквартирному дев'ятиповерховому житловому будинку №121 по пр.Металургів в м.Маріуполі. Даний будинок перебуває у комунальній власності та знаходиться на балансі ЖКП «Жилкомплекс», що підтверджується копією особового рахунку №4448 та листом департаменту міського майна Маріупольської міської ради від 10.03.2016 року №06-4/431 (а.с.59,120).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 не оспорювали, що вказаний багатоквартирний будинок перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, також пояснили, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у даному будинку не створено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанії вірно дійшов до висновку, що позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачу ОСОБА_2, як власнику квартири, тому остання зобов'язана погасити заборгованість з оплати наданих послуг. Та обставина, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі не зареєстрована та не проживає правового значення для вирішення справи не має, оскільки це не звільняє її від обов'язку по несенню витрат на утримання будинку та прибудинкової території за відсутності домовленості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо іншого порядку несення цих витрат. Крім того, особовий рахунок як споживача послуг з утримання будинку та прибудинкової території ЖКП «Жилкомплекс» відкритий на ОСОБА_2 як власника квартири.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно залишив без уваги доводи відповідачів, що будинок обслуговується неналежним чином, перебуває в аварійному стані, є безпідставними, оскільки на підтвердження цих доводів жодних доказів, в тому числі і актів, складених у відповідності з положеннями ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суді.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 в апеляційному суді пояснили, що скарг з приводу не надання послуг чи надання послуг неналежної якості не подавали та актів про ненадання послуг чи надання послуг неналежної якості не складалися.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що оплата за послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачу нараховувалась згідно встановлених Маріупольською міською радою у визначеному порядку тарифів, позивач періодично проводив перерахунок щомісячної плати з урахуванням не наданих послуг, зменшуючи суму до сплати за обслуговування будинку та прибудинкової території (а.с.5-10,13-14,57-58,92-93).
Жодних доказів, які б спростовували правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості та свідчили б про ненадання інших послуг, ніж ті, на суму яких позивач зменшив плату, чи надання неякісних послуг, що давали б підстави для зменшення розміру нарахованих до сплати сум, відповідачі не надали ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно не прийняв до уваги факт відсутності між ОСОБА_2 та ЖКП «Жилкомплекс» договірних відносин щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території і це виключає виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не звільняє власника квартири, розташованої в багатоквартирному жилому будинку, який одночасно є співвласником жилого будинку, відповідно до вимог ст.ст.322,382 ЦК України, ст.151 ЖК України, п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», від обов'язку по несенню витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
Посилання на те, що суд залишив без уваги звернення ОСОБА_2 до ЖКП «Жилкомплекс» в березні 2010 року з вимогою про надання проекту договору про надання послуг на обслуговування квартири, будинку та прибудинкової території, але позивач такий проект не надав для укладання договору про надання послуг, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки цей лист (а.с.68) не має правового значення для вирішення позову ЖКП «Жилкомплекс» про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а, як вбачається зі справи відповідачі зустрічний позов щодо неправомірності дій позивача щодо не надання проекту договору про надання послуг не подавали. Тому, розглядаючи справу відповідно до ст.11 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог у суду першої інстанції не було підстав для наведення правових висновків щодо цих дій позивача.
Ніяких нових обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, не наведено та доказів не надано.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2016 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Сорока Г.П.
Судді : Биліна Т.І.
ОСОБА_8