Справа № 200/16580/15-ц
Провадження №2/200/3462/2015
(заочне)
11 лютого 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю: секретаря Кравченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
12 серпня 2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 26 у другому корпусі 12 будинку ж/м Тополь-3 у м. Дніпропетровську. В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі договору довічного утримання від 16.04.2015 року, він став власником квартири № 26 у другому корпусі 12 будинку ж/м Тополь-3 у м. Дніпропетровську. З відповідачем, позивач у родинних відносинах не перебуває, домовленості щодо користування квартирою між ними не існує, у квартирі відповідач не проживає, проте в добровільному порядку місце реєстрації на адресу, за якою фактично проживає не змінює, чим порушують його конституційні права з володіння майном.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2016 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлене наступне.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.04.2015 року, встановлено, що 16 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, за яким позивач став власником квартири (а.с.6).
Як вбачається з довідки КП « Жилсервіс-2» від 07.12.2015 року за адресою: ж/м Тполь-3АДРЕСА_1, зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.17).
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 48 Закону України “Про власність”).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, перевіривши відповідність позову ОСОБА_1 діючому законодавству України, суд дійшов висновку про необхідність задоволенню вимог позивача, оскільки було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири №26 за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м. Тополя-3, в будинку №12, корп. 2, але позбавлений можливості у повній мірі використовувати своє право власності у зв'язку з тим, що за адресою зазначеного нерухомого майна зареєстровано ОСОБА_4
Згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові виграти, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені ним при звернені до суду судовий збір в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 217, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 321, 405 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 26 у другому корпусі будинку №12 ж/м Тополь-3 у м. Дніпропетровську.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування квартирою, шляхом зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,з реєстраційного обліку за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Е.В. Женеску