Справа № 755/7564/16-ц
"07" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ластовки Н.Д.,
при секретарі - Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом в якому просить суд встановити факт родинних відносин між нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, як між донькою та батьком та визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва 18 вересня 2002 року. Інша ? частина цієї квартири належить позивачу на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва 18 вересня 2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та син спадкодавця - ОСОБА_2. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є позивач - ОСОБА_1. Враховуючи те, що спадкова квартира є місцем постійного проживання і реєстрації позивача, за умовами ч. 3 ст. 1268 ЦК України, позивач фактично прийняла спадщину, а з питанням про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася лише у 2016 році. Приватний нотаріус, до якого звернулася позивач з заявою про прийняття спадщини та оформлення відповідних правовстановлюючих документів, роз'яснила умови спадкування за правом представлення і запропонувала надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження її батька, ОСОБА_2. Відповідно до листа № 1399/02-121 від 16.03.2016 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, в актовому записі про народження батька позивача № 738 від 09.06.1954 року, зазначено прізвище - ОСОБА_2. Тоді, як в актовому записі № 9-в від 06.06.1981 року про народження ОСОБА_1 в графі відомості про батька вказано - ОСОБА_2. У зв'язку з розбіжністю у прізвищі батька позивача у свідоцтві про його народження та у свідоцтві про народження позивача, позивачу було відмовлено у видачі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2. У зв'язку з викладеним, у позивача виникла необхідність у встановленні факту родинних відносин позивача з її батьком. 23.03.2016 року позивач звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2016 року, позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що з заяви позивача про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Позивач в судове засідання не з'явилася, проте до суду надала заяву відповідно до якої просила суд провести розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила суд винести рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать відповідні документи в матеріалах справи.
Уповноважений представник третьої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві в судове засідання не з'явився, проте до суду надав заяву про розгляд справи у відсутність представника відділу.
На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи думку позивача, яка подала заяву про розгляд справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 23 листопада 2006 року, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №17300 (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва 18 вересня 2002 року. (а.с.12)
Інша ? частина цієї квартири належить позивачу - ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва 18 вересня 2002 року.(а.с.12)
15 березня 2016 року позивач звернулася до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами спадкової справи. Приватний нотаріус, до якого звернулася позивач з заявою про прийняття спадщини та оформлення відповідних правовстановлюючих документів, роз'яснила умови спадкування за правом представлення і запропонувала надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження батька позивача, ОСОБА_2.
Відповідно до листа № 1399/02-121 від 16.03.2016 року, наданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, позивачу було відмовлено у видачі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження батька позивача - ОСОБА_2 у зв'язку з розбіжністю у прізвищі батька позивача у свідоцтві про його народження та у свідоцтві про народження позивача.(а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві народилася ОСОБА_1, батьками якої були записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану зроблено актовий запис за № 9-в, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16 березня 2016 року року (а.с.9).
09 грудня 2004 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що було здійснено запис за №1802, після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище чоловіку - ОСОБА_5, дружині - ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_3 від 16 березня 2016 року (а.с.8).
Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 та свідоцтва про народження ОСОБА_1, в останніх існує розбіжність у літері «а» та «о» в записі прізвищ осіб, зокрема: в актовому записі про народження № 738 від 09.06.1954 року, складеного державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, зазначено прізвище батька позивача - ОСОБА_2, тоді як в актовому записі № 9-в від 06.06.1981 року про народження ОСОБА_1 в графі відомості про батька вказано - ОСОБА_2.
В той же час, згідно актового запису про смерть № 4578 від 20.03.2002 року, складеного відділом державної реєстрації смерті у м. Києві, прізвище гр. ОСОБА_2 значиться як ОСОБА_2, як і прізвище батька ОСОБА_1, що записано в графі відомості про батька згідно актового запису № 9-в від 06.06.1981 року про народження ОСОБА_1 (а.с.10).
Аналізуючи вищевикладені обставини, щодо написання прізвища ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, актовий запис за №4578, в різних документах, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є однією і тією ж особою, та відповідно є батьком позивача ОСОБА_1, дівоче прізвище «ОСОБА_1».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Як роз'яснено в Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як між донькою та батьком.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Частиною 1 статті 1223 Цивільного кодексу України, визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як встановлено судом, гр. ОСОБА_3 заповіту не склала.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2 ст.1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. (ст. 1297 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхній матері, батькові, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
За умовами ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Факт сумісного проживання ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на час відкриття спадщини підтверджується довідкою № 143 та довідкою № 856 від 14.03.2016 року, що видані Центром комунального сервісу № 97.
Як встановлено судом, позивач з урахуванням вимог, визначених ст. ст. 1268, 1270 Цивільного кодексу України, звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3.
Проте, надати необхідний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження батька позивача - ОСОБА_2 для оформлення відповідних правовстановлюючих документів, позивач не мала змоги, оскільки Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві їй було відмовлено у видачі необхідного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження батька - ОСОБА_2 з підстав неможливості встановлення родинних відносин між нею та ОСОБА_2, що було викликано розбіжностями у написанні прізвища ОСОБА_2.
Як роз'яснено в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року 24-753/0/4-13, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, позивач як спадкоємиця, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, після смерті - ОСОБА_3 отримала право на спадкування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, актовий запис про смерть №4578, як між донькою та батьком.
Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, актовий запис про смерть №17300, право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.