Справа № 2-111-2009 рік
06.04.2009 року Алуштинський міський суд Автономної
Республіки Крим в складі:
Головуючого : судді Хотянової В.В.
При секретарі Баєвої Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, про зобов*язання сторони повернути другій стороні 24/100 часток домоволодіння , про повернена сторін за договором дарування від 22.12.2004 року в первісний стан,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, про зобов*язання сторони повернути другій стороні 24/100 часток домоволодіння , про повернена сторін за договором дарування від 22.12.2004 року в первісний стан, посилаючись на вимоги ч.3 ст.203, ст..215 ЦК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в серпні 2007 року йому від родичів стало відомо про те, що 22.12.2004 року був нотаріально оформлений договір дарування, згідно якого відповідачці передано право власності на 24/100 частки житлового будинку № 11, розташованого по провулку Червонофлотському в м. Алушта, що раніше належали йому. Позивач вважає вказаний договір недійсним з тих підставах, що ні в грудні 2004 року ні зараз, у нього не було волевиявлення відносно укладання договору дарування і безвідплатної передачі свого права власності ОСОБА_2 В своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що з ОСОБА_2 він особисто не знайомий і не пам'ятає щоб з нею спілкувався. При цьому вказує, що від імені відповідачки до нього підходили інші особи, які домовлялися з ним щодо оренди належних йому житлової кімнати і підсобного приміщення.
Пізніше представник позивача ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги, а саме, вказала на те, що ОСОБА_1 можливо і укладав угоду у нотаріуса, але не договір дарування, а договір оренди і не з ОСОБА_2, в з ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_1 був введений ОСОБА_5 в оману відносно природи самої угоди, тому вважає що договір дарування від 22.12.04 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, під впливом обману та на підставі статті 230 Цивільного Кодексу України повинне бути визнано недійсним і сторони повернуті у первинне становище. Вказані позовні вимоги підтримала в судовому засіданні в повному обсязі, вказала, що ОСОБА_5 навмисно ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, говорив ОСОБА_1 про те, що вони оформляють договору оренди спірної частини домоволодіння, а не договір дарування, крім того ОСОБА_1 не мав намір продавати свою частину домоволодіння, у нього не було волевиявлення відносно укладання договору дарування і безвідплатної передачі свого права власності ОСОБА_2
Другий представник ОСОБА_1 - його дочка ОСОБА_6 надала на адресу суду письмові свідчення, з яких убачається, що в січні 2005 року вона приїхала в Алушту для прийняття у дарунок від своєї бабусі ОСОБА_7 36/100 часток цього ж домоволодіння і побачила, що у 24/100 частках, які раніше належали її батьку проводяться ремонтні та будівельні роботи, після чого звернулась до батька ОСОБА_1 за роз*ясненнями. Батько їй повідомив, що передав свою частину будинку в оренду ОСОБА_5 Після особистої зустрічі з ОСОБА_5 і його пояснень, дочка знову звернулась до батька і повідомила йому, що договір, який він уклав, не є договором оренди, а є договором дарування, однак батько їй не повірив. І лише в літку 2007 року, в один із своїх приїздів до Алушти, вона передала батьку письмову копію договору дарування від 22.12.2004 року, після чого він і звернувся до суду.
Представник відповідачки ОСОБА_5 проти заявлених позовних вимог заперечував, просив в їх задоволенні відмовити. При цьому пояснив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.12.04. був нотаріально укладений договір дарування, згідно умов якого, у власність відповідачки перейшли 24/100 частки домоволодіння № 11 по провулку Червонофлотському в м. Алушта з відповідною частиною господарських будов, і він був свідком цих подій, у зв'язку з чим заявив клопотання про допит його як свідка по підставах ст. 184 ЦПК України.
Третя особа - приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, пояснила, що вона добре пам'ятає обставини оформлення даного договору дарування. Підтвердила, що позивач був присутній у момент здійснення правочину особисто, пред'явив свій цивільний паспорт і ідентифікаційний номер, а так само і всі документи, що встановлюють його право на 24/100 часток будинку. ОСОБА_1 був ознайомлений з текстом договору дарування на російській мові, власноруч його підписав і розписався в журналі нотаріальних дій. ОСОБА_1 так само була видана нотаріально завірена копія договору дарування, яка замінює оригінал, в отриманні якої він так само розписався в реєстраційному журналі. До цього нотаріус з'ясувала дійсні наміри ОСОБА_1 щодо укладення безвідплатного договору, повідомила сторони про юридичні наслідки здійснюваного правочину і при безпосередньому спілкуванні перевірила дієздатність дарувальника. На запитання представника позивача відносно можливого не усвідомлення ОСОБА_1 дійсної природи угоди, заявила, що ОСОБА_1 був тверезий, у нормальному стані, та був нею повністю проінформований відносно правових наслідків вчиняємих ним дій і укладаючи договір дарування, виявляв намір укласти саме договір дарування, а не якийсь інший правочин. При цьому, в кабінеті у нотаріуса знаходились тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і під час укладання договору дарування, ніхто не мав можливості впливати на їх волю.
Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, третьої особи та свідків, з'ясувавши обставини справи і дослідивши відповідні докази, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає по наступних підставах.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 22 грудня 2004 року був укладений договір дарування (а.с. 6), згідно якого, у власність відповідачки перейшли 24/100 частки домоволодіння № 11 по провулку Червонофлотському в м. Алушта, що складаються з літ. «А» житлова № 1-2 - 16,1 кв.м.; в літ. «а» кімната № 1-6 - 8,4 кв.м.; сарай - «В», тамбур - «в». Цей договір, відповідно до вимог чинного законодавства України, був нотаріально засвідчений.
Вказаний договір дарування був підписаний ОСОБА_1 і ОСОБА_2 22.12.04. у присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 Особи сторін були встановлені по паспортах, їх дієздатність, а так само приналежність ОСОБА_1 відчужуваних 24/100 часток будинку № 11 з відповідною частиною надвірних будов перевірені безпосередньо нотаріусом, про що вказано в договорі. Також, на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_1 було надано заяву (а.с. 64), в якій він повідомив про те, що належні йому 24/100 частки будинку були придбані ним раніше за договором дарування і не є сумісним майном подружжя. При цьому нотаріус в службовій відмітці на самій заяві підтвердила факт перевірки і встановлення особи ОСОБА_1 по паспорту, дані про який є в реєстрі, котрий потім повернула, а так само справжність його підпису.
Дублікат договору дарування від 18.02.1987 року, посвідчений 10 листопада 2004 року державним нотаріусом нотаріального архіву ОСОБА_8 (а.с. 37 на звороті), також був отриманий особисто позивачем за місяць до укладання договору. При цьому, особу ОСОБА_1 також було встановлено, дієздатність та правоздатність перевірено. Копія заяви про замовлення на реєстрацію отриманого ОСОБА_1 в державному архіві дублікату договору дарування та витягу (а.с. 46), а також його підпис в журналі БТІ про отримання (а.с. 47, 48) також є безперечними доказами послідовних дій і наміру позивача зробити відчуження належних йому 24/100 часток будинку.
Доказами особистої присутності і укладання договору дарування саме власником 24/100 часток будинку ОСОБА_1 є так само надані особисто ним оригінали і збережені в архіві приватного нотаріуса копія ідентифікаційного номеру (а.с. 73 на звороті), оригінал документу, що встановлює право, - дублікат договору дарування від 10 листопада 2004 року, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с. 66), оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5856240 від 15.12.04., реєстраційний № 9058978, номер запису: 135 в книзі: Д1 (а.с. 65), довідка з Центру державного земельного кадастру про те, що договір оренди або державний акт на присадибну ділянку не реєструвалися (а.с. 71), а так само довідка про склад сім'ї з ЖЕДу про відсутність зареєстрованих на даній житловій площі (а.с. 70), пред'явлені нотаріусом до суду.
Ніяких достеменних даних про те, що вказані документи могли бути замовлені та отримані іншими особами у відповідних організаціях без відома ОСОБА_1, або могли знаходитися у віданні сторонніх, до суду позивачем або його представниками не надано, зазначені документи надавались ОСОБА_1 для посвідчення договору дарування, а не оренди.
Відповідно до статей 10, 60 Цивільного Процесуального Кодексу України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.. 230 ЦК України правочин, здійснений під впливом обману є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману.
В судовому засіданні не встановлено, що правочин , договір дарування вчинено під впливом обману, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_5 навмисно цілеспрямовано не вводили позивача в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину, ніхто із них не бажав укладати з ОСОБА_1 договір дарування нерухомого майна.
Виходячи із вимог ст..230 ЦПК України , саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману , і сам факт обману, але ні позивач, ні його представник не довели в суді , що договір дарування ОСОБА_1 вчинив під впливом обману зі сторони відповідачів.
Представник відповідачки ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні як свідок, пояснив, що він є сусідом сім'ї ОСОБА_1. У жовтні 2004 року, до нього звернувся ОСОБА_1, який скаржився на неприязні відносини зі своєю матір'ю ОСОБА_9, яка постійно провокує його на конфлікти, а потім викликає міліцію і загрожує посадити у в'язницю, при цьому вимагає, щоб він повернув їй назад 24/100 часток будинку, які вона у 1987 році йому подарувала, інакше не залишить його у спокої. При цьому, ОСОБА_1 просив знайти йому порядну людину, на користь якої він міг би подарувати належну йому частину будинку № 11 по пров. Червонофлотському в м.Алушті, щоб мати залишила його у спокої. ОСОБА_5 запропонував йому у якості такої особи самотню жінку ОСОБА_2 - відповідачку по справі. ОСОБА_1 погодився, але при цьому повідомив, що у нього немає правовстановлюючого документу, оскільки матір подарувала йому 24/100 частки будинку за дорученням, коли він знаходився у в'язниці і відповідно, оригінал договору знаходиться у неї, на що свідок порадив йому звернутися в СимБРтТІ і отримати дублікат. ОСОБА_1 особисто поїхав в м. Сімферополь і в Державному нотаріальному архіві отримав дублікат договору дарування від 18.02.1987 року. Потім здав його в Алуштинське БТІ на реєстрацію, а також одночасно замовив і потім особисто отримав витяг для подальшого оформлення договору дарування у нотаріуса. Після цього ОСОБА_1 самостійно відніс всі документи до приватного нотаріуса ОСОБА_3 Наступного дня, 23.12.04., за наполяганням ОСОБА_2, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_1 видати їй розписку про те, що правочин, здійснений напередодні, був безвідплатний, щоб родичі ОСОБА_1 - співвласники будинку не звинуватили її в тому, що вона приховує інший вид правочину. Оскільки у ОСОБА_1 не було окулярів, то він попросив свою дружину ОСОБА_10 написати таку розписку, а потім вони разом підійшли до начальника ЖЕД-1, у присутності якого ОСОБА_1 розписався, а той, у свою чергу, по паспорту перевірив його особу, про що зробив відповідний запис на самій розписці і поставив печатку.
Надалі свідок ОСОБА_5 від імені та за дорученням ОСОБА_2 наглядав за її частиною будинку, робив там капітальний ремонт і перепланування, проводив раніше відсутні в будинку газ, опалювання, воду, каналізацію, електрику.
Свідок ОСОБА_11, викликаний судом за клопотанням представника позивача, у судовому засіданні пояснив, що позивач був у нього під наглядом і по службі він неодноразово притягав ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за насильство у сім*ї та розпиття спиртних напоїв у громадських місцях. При особистому спілкуванні, ОСОБА_1 скаржився на матір та неприязні з нею стосунки, виявляв намір переїхати для постійного мешкання в інше місто. Свідок пояснив, що раніше ОСОБА_1 мешкав в частині будинку яка належала його матері ОСОБА_9, а потім дочці ОСОБА_6, однак звідти його було виселено. Після цього позивач став мешкати разом з дружиною у господарській будівлі на присадибній ділянці, де і скоїв її вбивство. Свідок також повідомив, що з ОСОБА_2 особисто не знайомий і свідком укладання договору дарування не був.
Заява представника позивача про те, що ОСОБА_1 не був присутній в момент укладання правочину і відповідно підпис на договорі дарування був зроблений іншою особою, - нічим не підтверджені. Позовні вимоги, відносно того, що договір ОСОБА_1 можливо все ж таки і укладався, але під впливом обману і не договір дарування, а договір оренди, так само нічим не підтверджені.
Виходячи з даних позовної заяви, та пояснень ОСОБА_1 і його представника, з ОСОБА_2 ОСОБА_1 ніколи не був знайомий, тому вона не могла вчинити будь яких дій, які б могли ввести ОСОБА_1 в оману. Що ж до заяви про можливу причетність до обману ОСОБА_5, то як встановлено судом з пояснень нотаріуса, у момент здійснення правочину, в кабінеті у нотаріуса він не був присутній, а сам нотаріус у відповідності до вимог Закону, повністю проінформувала позивача про природу вчиняємих ним дій та про їх юридичні наслідки.
Твердження позивача, відображене в позовній заяві (а.с. 3) та зафіксоване в протоколі судового засідання (а.с. 27) про те, що замість договору дарування він укладав з ОСОБА_5 договір оренди житлової кімнати і приміщень, не знайшли свого підтвердження. Так само, рішенням Алуштинського міського суду від 20.11.07. у цивільній справі № 2-64/07 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, що вступив в законну силу 21.07.08., були встановлені певні обставини, що мають значення для розгляду даної справи, а саме: у лютому 2005 року на присадибній ділянці будинку № 11 по провулку Червонофлотському в м. Алушта навпроти 24/100 часток будинку, ОСОБА_2 побудувала кам'яний паркан з металевою хвірткою, провела до своєї частини будинку газ, каналізацію, воду, на підставі рішення Алуштинського виконкому здійснила реконструкцію однієї з житлових кімнат в передпокій, санвузол та кухню.
Найближчі родичі позивача: мати ОСОБА_9, яка мешкає в цьому ж будинку і теперішній власник 36/100 часток - дочка ОСОБА_6, пред'явивши у 2005 році позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, так само знали про перехід прав власності на 24/100 частки будинку від позивача до ОСОБА_2, про що вказали в своєму позові (а.с. 40), і у них не було ніяких підстав більш ніж два роки приховувати цю обставину від ОСОБА_1
Надана суду розписка ОСОБА_1 від 23.12.04. (а.с.39), засвідчена начальником КП «ЖЕД-1», так само, повністю підтверджує обставини і умови укладання 22.12.04. договору дарування саме ОСОБА_1, а не іншою особою, як той намагався представити суду, а також підтверджує повне розуміння позивачем юридичної природи укладеного ним напередодні договору дарування.
Керуючись ст..ст.203, 230, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 22.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, згідно якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар 24 /100 частки будинку № 11, із відповідною часткою надвірних будівель, розташованого на провулку Червонофлотському в місті Алушта АР Крим - недійсним , про зобов*язання сторони повернути другій стороні 24/100 часток домоволодіння, про повернення сторін за договором дарування від 22.12.2004 року в первісний стан - відмовити.
Скасувати арешт на 24/100 частки будинку № 11, розташованого на провулку Червонофлотському в місті Алушта АР Крим, що належить ОСОБА_2, що мешкає в м.Алушта, вул..Туристів, 2-а, на підставі договору дарування від 22.12.2004 року, даруватель ОСОБА_1, що мешкає в м.Алушта, пр..Червонофлотський, 11, накладений ухвалою Алуштинського міського суду від 16 листопада 2007 року за номером 2-2386 - 2007 р.
Копію рішення в частині скасування заходів забезпечення позову, направити в державну нотаріальну контору, ВДВС м.Алушти - для виконання, сторонам - для відома.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Алуштинській міський суд, шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього впродовж 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України
Суддя