4
Справа № 2-285/09
20 травня 2009 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.
при секретарі Карпенко В.Ю.
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.
Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_4
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
КЖЕП № 50 про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення
порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_3
Юрійовича, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа:
КЖЕП № 50, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб
Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання
особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про
вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку
користування квартирою, яку у травні 2009 року уточнила, посилаючись на те, що
в квартиру АДРЕСА_1 вона та
члени її сім'ї - чоловік, мати та її чоловік були вселені на підставі ордеру
від 10.07.1987 року. 27.08.1987 року народився ОСОБА_3,
02.01.1990 року народилася ОСОБА_4, які проживали та були
зареєстровані у спірній квартирі. З 1990 року чоловік позивачки у спірній
квартирі не проживає. Мати чоловік та діти позивачки - відповідачі по справі
вигнали позивачку із спірної квартири, змінили замки, чим позбавили позивачку
можливості проживати у квартирі, де залишилися її речі та документи. Просила
вселити її у квартиру АДРЕСА_1,
визначити порядок користування квартирою, виділивши їй житлову кімнату площею
12,8 кв. м., відповідачам - житлові кімнати площею 18,3 кв. м. та 17,2 кв. м.,
залишивши у загальному користуванні кухню, ванну, туалет та коридор, зобов'
язати відповідачів та третю особу не чинити їй перешкоди у користуванні
квартирою № 359 будинку № 4 по пров. Вільний у м. Дніпропетровську, а саме
надати ключі від вхідних дверей спірної квартири, надати можливість позивачці
користуватися приміщеннями загального користування, стягнути з відповідачів на
її користь судові витрати.
Відповідачі пред'явили зустрічний позов про визнання ОСОБА_2
такою, що втратила право користування квартирою, у якому посилаються на те, що
10.07.1987 року згідно із ордером ОСОБА_2 була надана квартира № 359
будинку № 4 по пров. Вільний у м. Дніпропетровську. В даній квартирі з моменту
народження проживали ОСОБА_3, ОСОБА_4 У 1993 році померла мати
ОСОБА_2 - ОСОБА_8, яка була основним квартиронаймачем. Того ж року
ОСОБА_2 пішла з квартири. почала зловживати спиртними напоями. Рішенням
Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2005 року ОСОБА_9
Б. та ОСОБА_2 були позбавлені батьківських прав відносно їх дітей.
ОСОБА_2 з 1993 року спірною квартирою не користувалася, не приймала участі
в утримання житла, оплаті комунальних послуг. Просили визнати ОСОБА_2
ОСОБА_10 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за
адресою: АДРЕСА_2 та скасувати реєстрацію
ОСОБА_2 за цією адресою.
Позивачка по первісному позову свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі
і просила задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просила
відмовити. Суду пояснила, що у 1993 році вона разом із малолітньою дочкою
Христоною добровільно виїхала із квартири та стала проживати із співмешканцем
по вул. Короленка, 3 у м. Дніпропетровську. ОСОБА_3 з того часу став
проживати із свекрухою - ОСОБА_7. У спірній квартирі
залишився проживати вітчим. Після його смерті у квартирі ніхто не жив. З 1997
року вона почала здавати квартиру квартирантам та отримувати від них оплату за
проживання. Комунальні послуги за квартири не сплачувала. На той момент вона
зловживала алкоголем і ОСОБА_4 пішла жити до свекрухи. У 2008 році прийшли
документи із суду і вона дізналася, що діти хочуть виписати її з квартири і
саме тому звернулася із позовом до суду про вселення. Ключі від квартири були у
неї до 2004 року. Потім вона до квартири не приходила, а наприкінці 2007 року
прийшла, але не змогла потрапити до квартири, бо там жили квартиранти. Хто
оплачував комунальні послуги за квартиру - не знає. З 2004 року всі комунальні
послуги та заборгованість по ним сплачує свекруха - ОСОБА_7.
Представник позивачки у первісному позові у судовому засіданні просив
задовольнити позовну заяву а відмовити у задоволенні зустрічного позову. Суду
пояснив, що позивачка дійсно тривалий час зловживала алкоголем. Тепер стала на
шлях виправлення та має намір проживати у спірній квартирі. Іншого житла вона
не має.
Відповідач по первісному позову ОСОБА_3 позовні вимоги не
визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Зустрічні позовні вимоги просив
задовольнити посилаючись на те, що його мати - ОСОБА_2
добровільно виїхала із квартири АДРЕСА_3 у м.
Дніпропетровську, коли йому було 5 років. Його вона відвезла до бабусі, з якою
він проживає і дотепер. Бабуся була призначена опікуном над ним. Батька та
матір було позбавлено батьківських прав. Мати ніколи про нього не піклувалася.
З 2005 року почав піклуватися та матеріально допомагати батько. Бабуся з 2004
року здавала квартиру квартирантам, щоб мати гроші на життя та оплачувала
комунальні послуги та заборгованість по ним. У спірній квартирі він хоче
проживати разом із сестрою.
Відповідачка по первісному позову ОСОБА_4 позовні вимоги не
визнала, зустрічні позовні вимоги просила задовольнити. Суду пояснила, що її
мати - ОСОБА_2 разом із нею виїхала добровільно із спірної квартири у 1993
році та стала проживати із співмешканцем. Мати весь час жила з різними
чоловіками, била її, відправляла за горілкою. Відповідачка часто взагалі не
відвідувала школу. Вона проживала разом із матір'ю до 2002 року, а потім пішла
жити до бабусі. У спірній квартирі жила подруга матері, яка оплачувала їй за
своє проживання. У 2004 році подруга виїхала з квартири і бабуся зробила там
ремонт, почала сплачувати за комунальні послуги та погашати заборгованість. На
сьогодні має намір проживати у спірній квартирі.
Третя особа ОСОБА_9 у судове засідання з'явився. Суду пояснив,
що він є колишнім чоловіком ОСОБА_2. Він пішов із сім'ї коли
сину було 3 роки. У спірній квартирі останній раз був у 1992 році, коли ще там
жила ОСОБА_2 Син з 5 років проживав з його матір'ю. Вважає, що ОСОБА_2
Л. втратила право проживання у спірній квартирі.
Третя особа ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилася.
Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання з'явилася. Суду пояснила,
що ОСОБА_3 проживає нею з 5-ти річного віку, ОСОБА_4 з 2002
року. Де проживає ОСОБА_2 вона не знає. У 2005 році, коли
розглядався позов про позбавлення її батьківських прав, її ніде не змогли
знайти. Дітьми вона ніколи не цікавилася, їх вихованням не займалася. У спірній
квартирі проживали квартиранти, яким здавала квартиру ОСОБА_2 У 2004 році
вони зробили у квартирі ремонт, змінили замки і почали здавати квартиру в
оренду, бо потрібні були кошти на утримання дітей. З 2004 року вона почала з
допомогою сина ОСОБА_9 вносити квартиру плату та погашати заборгованість.
ОСОБА_12 до неї ніколи з приводу вселення або надання їй
ключів від квартири не зверталася. Тому вважає, що вона втратила право
користування цією квартирою і спірна квартира повинна залишитися у користуванні
ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Представник третьої особи КЖЕП № 50 у судове засідання не з'явився. У
матеріалах справи є лист, з якого вбачається, що КЖЕП № 50 просить розглядати
справу без участі представника.
Представник третьої особи відділу громадянства, імміграції та реєстрації
фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області у
судове засідання не з'явився. В матеріалах справи є лист третьої особи щодо
розгляду справи без участі представника.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, думку адвоката, вивчивши
матеріали справи, вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, а
у задоволенні первісного позову слід відмовити.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_8 згідно ордеру
№ 585 серії 01 від 10 липня 1987 року було надано квартиру № 359 будинку № 4 по
пров. Вільний у м. Дніпропетровську на склад сім'ї з 4 чоловік: вона, чоловік -
ОСОБА_13 та дочка - ОСОБА_2 та зять - ОСОБА_2
ОСОБА_5. Квартира складається з трьох житлових кімнат площею 17,2 кв.
м., 18,3 кв. м., 12,8 кв. м., кухні - 9,8 кв. м., туалету - 1,1 кв. м., ванни
- 2,0 кв. м., комори - 0,4 кв. м. Згідно довідки КЖЕП № 50 № 4535 від
04.12.2007 року у квартирі АДРЕСА_3 у м.
Дніпропетровську зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_9
ОСОБА_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9
було розірвано за рішенням суду 04.08.1992 року. Згідно Свідоцтва про смерть
(а. с. 25) ОСОБА_8 померла 06.01.1993 року. У судовому засіданні знайшов
підтвердження факт не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі з
1993 року, що не заперечували сторони та свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17 Як підтвердила сама ОСОБА_2, вона із спірної квартири
виїхала у 1993 році добровільно разом із малолітніми дітьми та почала проживати
у співмешканця за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка буд. № 3. Сина -
ОСОБА_3 вона віддала на виховання до свекрухи - ОСОБА_7, а
дочка - ОСОБА_4 проживала разом із нею до 2002 року. Після смерті
вітчима - ОСОБА_13, вона здавала спірну квартиру своїй подрузі та
отримувала від неї плату за проживання. Комунальні послуги вона не сплачувала,
оскільки на той час зловживала алкогольними напоями. У квартиру прийшла
наприкінці 2007 року та у січні 2008 року разом із подругами ОСОБА_18 та
ОСОБА_16, які підтвердили це, давши свої показання у судовому засіданні як
свідки. Як пояснила ОСОБА_2 у судовому засіданні, вона почала приходити на
спірну квартиру тільки після того, як дізналася, що діти звернулися з позовом
до суду про визнання її такою, що втратила право користування квартирою.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2005
року, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_9 були позбавлені батьківських
прав відносно їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
було встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: м. Дніпропетровськ,
АДРЕСА_4, але фактично проживає за адресою: м. Дніпропетровськ,
вул. Короленко 8а. Свідок ОСОБА_19 суду показала, ОСОБА_2 у
2004-2005 році за місцем реєстрації не проживала.
Рішенням виконкому Ленінської районної ради № 721 від 17.09.2004 року (а. с.
26) ОСОБА_20 була призначена піклувальником над неповнолітніми
ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Рішенням виконкому Індустріальної
районної у місті Дніпропетровську ради № 680 від 26.11.2004 року за
неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було закріплено житло за адресою:
АДРЕСА_2 та призначено опікуном над житлом
ОСОБА_7 (а. с. 24). Починаючи з кінця 2003 року до теперішнього
часу ОСОБА_7 сплачує комунальні послуги по спірній квартирі та
заборгованість по комунальним послугам, що підтверджується копіями наданих суду
квитанцій.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів
його сім'ї за ними зберігається приміщення протягом шести місяців.
Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_2 добровільно
виїхала із спірної квартири у 1993 році і з того часу у квартирі не проживала,
її речей у квартирі немає. Комунальні послуги не сплачувала, інших витрат по
квартирі не несла. Тому суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги
ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо визнання ОСОБА_4
ОСОБА_10 такою, що втратила право користування спірною квартирою
обґрунтовані та підлягають задоволенню. а позовні вимоги ОСОБА_2
ОСОБА_10 щодо вселення у спірну квартиру задоволенню не підлягають.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що
виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України” від
12.04.1985 року № 2, ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 11, 15, 60, 212, 213,
214, 215 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4
задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим
приміщенням квартирою № 359 у будинку № 4 по пров. Вільний у м.
Дніпропетровську.
Скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: м. Дніпропетровськ,
АДРЕСА_4.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської
області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі у
10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і
подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання
заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі
10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя
ОСОБА_21