"30" травня 2016 р.Справа № 916/1547/15-г
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкредит";
3-тя особа позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТИМУМ ФАКТОР";
до відповідача ОСОБА_1 „АНТОС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
3-тя особа відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР";
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності 0грн.
За зустрічним позовом ОСОБА_1 „АНТОС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Профкредит”
про визнання іпотечного договору припиненим.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за дорученням;
Від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за дорученням;
Від третіх осіб: не з'явилися;
Суть спору: ТОВ „Фінансова компанія „Профкредит” звернулось до господарського суду Одеської з позовом до ТОВ „АНТОС ЛТД” про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 10.07.2008 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 322, з договором про внесення змін від 07.10.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 876, договором про внесення змін від 23.04.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 452, договором про внесення змін від 09.07.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 822, договором про внесення змін від 27.12.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 1721, договором про внесення змін від 27.04.2011 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 706, договором про внесення змін від 26.05.2011 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 871, договором про внесення змін від 31.10.2011 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 2131, а саме: нежитлове приміщення підвалу № 629, загальна площа 44,7 кв.м., нежитлове приміщення підвалу № 506, загальна площа 25,3 кв.м., та нежитлове приміщення (автосалон), загальна площа 291,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, площа Катерининська,5 та належать на праві власності ТОВ „АНТОС ЛТД”, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ „Спецавтотехніка Центр” за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 13.06.2008 р. № 11360207000 в загальному розмірі 17772716,23 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 13495522,33 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 4277193,90 грн., шляхом набуття ТОВ „Фінансова компанія „Профкредит” права власності на вищезазначений предмет іпотеки за вартістю, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності та визнання за ТОВ „Фінансова компанія „Профкредит” право власності на нежитлове приміщення підвалу № 629, загальна площа 44,7 кв.м., нежитлове приміщення підвалу № 506, загальна площа 25,3 кв.м. та нежитлове приміщення (автосалон), загальна площа 291,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, площа Катерининська,5.
ТОВ „АНТОС ЛТД” було подано зустрічний позов до ТОВ „Фінансова компанія „Профкредит” про визнання припиненим іпотечного договору від 10.07.2008 р., укладеного з метою забезпечення кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії від 13.06.2008 р. № 11360207000.
Рішенням господарського суду одеської області від 15 червня 2015 року позов ТОВ „Фінансова компанія „Профкредит” задоволено повністю, у задоволені зустрічного позову ТОВ „АНТОС ЛТД” відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 вересня 2015 року - постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року та рішення господарського суду Одеської області скасовано, а справу №916/1547/15-г направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Вищий господарський суд України вказав, що в справі не встановлено чи після укладання договору відступлення права вимоги 24 вересня 2014 року між Банком та TOB “Оптимум фактор” та 07 квітня 2015 року між TOB “Оптимум Фактор” та TOB “Фінансова компанія “Профкредит” було внесено відповідні зміни до справи № 916/2044/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтотехніка Центр" (боржника за кредитним договором), а саме чи замінено кредитора у справі Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” на TOB “Оптимум фактор”, а згодом на TOB “Фінансова компанія “Профкредит”. Не з'ясовано чи у справі № 916/2044/13 відбулось задоволення вимог первісного кредитора (Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”), чи змінилась сума боргу. Не з'ясовувалось питання поновлення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтотехніка Центр" та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № НОМЕР_1 від 01.06.2015, з якого вбачається, що ТОВ “Спецавтотехніка Центр” - припинено з 27 травня 2015 року за судовим рішенням, у зв'язку з визнанням її банкрутом від 19 травня 2015 року № 916/2044/13.
Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2015 року за №1573 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та за результатами чого справу було передано на розгляд судді Гуляк Г.І.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року справу №916/1547/15-г прийнято до провадження та призначено до розгляду.
28.10.2015 року за вх.№26909 представник позивача наддав для залучення до матеріалів справи письмові докази, які на думку позивача є істотними, а саме копія звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлових приміщень розміщених за адресою: місто Одеса пл. Катерининська,б.5, вказані матеріали було залучено до справи.
Крім того представник позивача надав відзив на зустрічну позовну заяву за вх.№ГСОО26910/15 від 28.10.2015 року, який залучено до матеріалів справи.
30.10.2015 року представник відповідача /позивач за зустрічним/ звернувся до суду з клопотанням за вх.№ГСОО2-5971/15 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
02.11.2015 року від ТОВ „ОПТИМУМ ФАКТОР" надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представників третьої особи ТОВ „ОПТИМУМ ФАКТОР" та зазначив, що вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню повністю, а зустрічний позов задоволенню не підлягає та просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 2 листопада 2015 року у справі № 916/1547/15-г призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2016 року провадження по справі поновлено з 11 травня 2016 року та призначено до розгляду 11 травня 2016 року.
15.04.2016 року на адресу суду надійшов висновок №6744/898/24 судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами справи „916/1547/15-г .
11.05.2016 року представник позивача надав до матеріалів справи копію звіту про технічне обстеження нерухомого майна, який залучено до матеріалів справи.
Представник позивача 11.05.2016 року надав клопотання про залучення до матеріалів справи письмові докази, які судом залучено до матеріалів справи.
11.05.2016 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві на позов.
Також представник відповідача 11.05.2016 року надав письмові пояснення до висновку, які залучено до матеріалів справи.
30.05.2016 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням за вх.№13389/16 про призначення справи до колегіального розгляду, вказане клопотання судом розглянуто та у задоволені відмовлено.
30.05.2016 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням №13385/16 про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено.
Ухвали господарського суду Одеської області, надіслані на адресу ТОВ „Спецавтотехніка Центр”, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду з відміткою поштової установи про відсутність підприємства.
З урахуванням викладеного та того, що на господарський суд обов'язок з розшуку учасників процесу не покладено, ТОВ „Спецавтотехніка Центр” вважається належним чином повідомленим про час і місце проведення судових засідань.
Представники позивача /відповідачі за зустрічним позовом/ в судове засідання з'явилися, позов підтримують та просять задовольнити повністю, у задоволені зустрічного відмовити повністю.
Представники відповідача /позивачі за зустрічним позовом/ у судове засідання з'явилися, вимоги позивача не визнають та просять суд у задоволенні позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 30 травня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
13 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником прав і обов'язків якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ТОВ «Спецавтотехніка Центр» був укладений Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11360207000 (зі змінами та доповненнями до нього), відповідно до умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних у цьому Договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 18000000,00 грн., у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.
За змістом п.6.1 додаткової угоди від 16.05.2011 р. № 12 до Договору за використання кредитних коштів за Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14,5% річних за траншами, отриманими в українській гривні, якщо після підписання цієї додаткової угоди не буде встановлена інша процентна ставка згідно умов Договору. В подальшому шляхом підписання додаткової угоди від 03.11.2011 р. № 14 контрагенти узгодили, що за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у півтора рази більше, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення (п.1 додаткової угоди від 03.11.2011 р. № 14).
Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 13 до Кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11360207000 від 13 червня 2008 року, укладеної сторонами 31 жовтня 2011 року, сторони домовились що з 31 жовтня 2011 року зменшено ліміт, встановлений умовами Договору, і встановлено його у розмірі 13795522,36 грн. За п. 2.2. Додаткової угоди № 13 сторони домовились що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю кредит у повному обсязі не пізніше 26 жовтня 2012 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту.
Пунктом 5 додаткової угоди від 31.10.2011 р. № 13 до Договору п.2.1 останнього викладено у наступній редакції: „У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором Банком приймається: іпотека нежитлових приміщень (автосалон, приміщення підвалу № 629, приміщення підвалу № 506), що належать на праві власності ТОВ „АНТОС ЛТД” та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,5, загальною ринковою вартістю 14008704,00 грн...”.
Забезпечуючи виконання зобов'язань за Договором, 10.07.2008 р. ТОВ „АНТОС ЛТД” (Іпотекодавець) та Банк (Іпотекодержатель) уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір (зі змінами та доповненнями до нього) (далі Іпотечний договір), відповідно до умов якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення підвалу № 629 загальною площею 44,7 кв.м., нежитлове приміщення підвалу № 506 загальною площею 25,3 кв.м. та нежитлове приміщення (автосалон) загальною площею 291,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, площа Катерининська,5, яке належить ТОВ „АНТОС ЛТД”.
Як вбачається з наданих Банком виписки за Договором та детальної довідки станом на 24.09.2014 р., Позичальник неналежним чином виконує умови Договору в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 17772716,23 грн., з яких 13495522,33 грн. - борг за кредитом та 4277193,90 грн. - борг за відсотками.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку» кредитор у зобов'язанні, у тому числі за іпотечним договором, може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за належно посвідченим правочином (відступлення права вимоги).
24.09.2014 р. між Банком та TOB „Оптимум фактор” укладено договір про відступлення права вимоги № 62/FAA по Договору, відповідно до умов якого Банк в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену даним Договором, в повному обсязі відступив, а TOB „Оптимум Фактор” набуло в повному обсязі право грошових вимог Банку за Договором, укладеним між Банком та TOB „Спецавтотехніка Центр”, з усіма змінами та доповненнями до нього.
25 вересня 2014 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Оптимум Фактор» був укладений Договір відступлення прав по іпотечному договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 19 квітня 2010 року, та зареєстрований в реєстрі за № 422, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало та відступило, а ТОВ «Оптимум Фактор» набуло права належні ПАТ «УкрСиббанк» по вищезгаданому іпотечному договору від 19 квітня 2010 року. За договором ТОВ «Оптимум Фактор» одержало право замість ПАТ «УкрСиббанк» в разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань визначених Кредитним договором одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника у порядку визначеному договором іпотеки та чинним законодавством України.
7 квітня 2015 року між ТОВ «Оптимум Фактор» та ТОВ «ФК «Профкредит» укладено Договір про відступлення права вимоги № 07-04/15.34 по кредитному Договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11360207000 від 13 червня 2008 року, відповідно до якого ТОВ «Оптимум Фактор» в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, в повному обсязі відступило, а ТОВ «ФК «Профкредит» набуло у повному обсязі право грошової вимоги Кредитора за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11360207000 від 13 червня 2008 року, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Спецавтотехніка Центр», код ЄДРПОУ 20932817, що перейшли до ТОВ «Оптимум Фактор» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 62/FAA від 24 вересня 2014 року.
Того ж дня між TOB „Оптимум Фактор” та TOB „Фінансова компанія „Профкредит” укладено нотаріально посвідчений договір відступлення прав по Іпотечному договору.
Додатковими угодами № 1 від 21 грудня 2015 року, укладеними між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Оптимум Фактор», а також між ТОВ «Оптимум Фактор» та ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит», передбачене вищезазначеним Договором відступлення права вимоги, перехід зобов'язання боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначено у загальній сумі 17772716,23 грн., яка складається з боргу по кредиту, за станом на 24.09.2014р., у сумі 13495522,33 грн. та боргу по процентам (і неустойці (штраф,пеня)), станом на 24.09.2014р., у сумі 4277193,90 грн. За довідкою-розрахунком, виконаною ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість боржника, за кредитним договором, станом на 24.09.2014р., становила 17772716,23 грн., і складалась з боргу по кредиту у сумі 13495522,33 грн. та боргу по процентам у сумі 4277193,90 грн.
Постановою судді господарського суду Одеської області від 18 грудня 2013 року по справі №916/2044/13 боржника ТОВ «Спецавтотехніка Центр» визнано банкрутом і стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2013 року за заявою ПАТ «УкрСиббанк» затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого увійшов і ПАТ «УкрСиббанк» з такими вимогами: основний борг - 14921083,51грн. (вимоги 4-ої черги), неустойка (пеня, штраф) 1151184,93 грн. (вимоги 6-ої черги), окремо внесені вимоги кредиторів забезпечених заставою, зокрема вимоги ПАТ «УкрСиббанк», у сумі 1718290,00 грн., всього загальна сума вимог банку 17790558,44 грн.
08 травня 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит» подало до господарського суду по справі №916/2044/13 про банкрутство ТОВ «Спецавтотехніка Центр» заяву про заміну кредитора, яка за відповідно до пояснень, нананих представником позивача в судовому засіданні 11.05.2016 року, до цього часу не розглянута, і заміна кредитора не здійснена, та відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів не внесені. Ніякого задоволення вимог кредитора в рамках справи про банкрутство не відбулось. Разом з тим договори про відступлення прав вимоги по кредитному договору та про відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит» є чинними, у судовому порядку недійсними не визнані, а тому суд виходить з того, що відступлення прав вимоги за вищевказаними договорами відбулося.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі ст.ст. 572 ч.1, 575, 584ч.1 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави); іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом; у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналогічне положення міститься в пункті 4.2 Іпотечного договору.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
В обґрунтування позову позивач посилається на п. 4.1 Іпотечного договору, а саме на те, що у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекою за Іпотечним Договором забезпечено зобов'язання ТОВ «Спецавтотехніка Центр» щодо повернення кредиту, отриманого на підставі кредитного договору від 13.06.2008 року. Позивач в позовній заяві не вказує, яке саме зобов'язання по кредитному договору від 13.06.2008 року порушив Іпотекодавець (ТОВ «АНТОС ЛТД»), який не є стороною кредитного договору. В судовому засіданні 11.05.2016 року представник позивача заявив, що він не може пояснити, яке саме зобов'язання по кредитному договору від 13.06.2008 року порушив Іпотекодавець, а також відмовився відповідати на питання стосовно наявності інших підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, з числа передбачених пунктом 4.1 Іпотечного договору.
Відповідно до п.4.3 Іпотечного договору, на який також посилається позивач, право визначення підстав та способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить Іпотекодержателю. На думку суду це право визначення підстав та способу звернення стягнення на предмет іпотеки обмежено як умовами Іпотечного договору, так і діючим законодавством України.
Відповідно до розділу 5 договору іпотеки (пункти п.5.1.-5.3.) передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя у порядку встановленому законом України «Про іпотеку» (п.5.2.1); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.5.2.2.). Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами у будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.5.3).
Таким чином, відповідно до умов Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки можливо лише при наявності двох умов: по-перше, в порядку позасудового врегулювання і, по-друге, на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Можливість звернення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в судовому порядку договором іпотеки не передбачена. Відповідач в запереченнях на позов та в судовому засіданні категорично заперечував проти звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та наполягав на тому, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя в такий спосіб ніколи не укладався, згоду на позасудовий спосіб врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідач не надавав.
За таких обставин, з урахуванням положень розділу 5 Іпотечного договору та норм ч.3 ст.36 та ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», які передбачають можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки лише на підставі окремого договору, або відповідного застереження і Іпотечному договорі, та з урахуванням відсутності такого договору або застереження в Іпотечному договорі та відсутності згоди Іпотекодавця на позасудове врегулювання у такий спосіб, суд вважає, що правові підстави для задоволення первісного позову ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відсутні, а тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.
Саме таку правову позицію відносно можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки лише в разі позасудового врегулювання висловив Верховний Суд України в Постанові від 30 березня 2016 року по справі № 6-1851цс15.
Відповідно до ч.3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Відповідно до статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2015 р. по справі № 916/2044/13 про банкрутство ТОВ „Спецавтотехніка Центр”, якою припинено юридичну особу боржника, списано його безнадійну кредиторську заборгованість та визнано вимоги, не задоволені за відсутністю майна, погашеними то як основне зобов'язання за Кредитним договором, так і похідне від нього зобов'язання за Іпотечним договором не припинились. В матеріалах справи наявний витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що ТОВ „Спецавтотехніка Центр” включено до реєстру. Таким чином підстав, з яких було заявлено зустрічний позов на час ухвалення рішення по справі не існує, тому в задоволенні зустрічного позову господарський суд відмовляє.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з викладеного, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкредит" задоволенню не підлягає.
Зустрічний позов ОСОБА_1 „АНТОС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з урахуванням викладеного задоволенню не підлягає.
За правилами ст. 44, ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати, понесені сторонами, покладаються на сторони.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 03 червня 2016 р.
Суддя Г.І. Гуляк