Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про визнання поважними причин пропуску строку
для звернення до адміністративного суду
04 квітня 2016 р. Справа №805/5216/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
при секретарі судового засідання Проніні Д.С.
за участю в режимі відеоконференції
позивача - ОСОБА_1 - особисто,
представника позивача - ОСОБА_2 - на підставі договору,
представника відповідача 1 - Юрасової О.В. - на підставі довіреності,
представника відповідача 2 - Юрасової О.В. - на підставі довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення несплаченої суми за час перебування на лікарняному, стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та витрат на відрядження, -
встановив:
28 грудня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУМВС в області) про скасування наказу та поновлення на службі в органах внутрішніх справ (а.с. 3-5).
Позивач неодноразово доповнював свої вимоги шляхом подання відповідних заяв від 26 січня 2016 року, від 15 березня 2016 року, від 27 березня 2016 року та від 30 березня 2016 року (а.с. 43, 145-146, 190-191, 201, 208). В остаточній редакції позовних вимог просив:
1. скасувати п. 1 наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149;
2. визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с;
3. визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с;
4. поновити його на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України;
5. стягнути з відповідача компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з органів внутрішніх справ;
6. стягнути з відповідача несплачену суму за час перебування на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року;
7. стягнути з відповідача недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік;
8. стягнути з відповідача несплачену суму компенсації за час перебування у відрядженні.
Ухвалою від 10 лютого 2016 року до участі у справі у якості відповідача залучене Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або Маріупольське МУ) (а.с. 35-36).
18 лютого 2016 року ОСОБА_1 надав клопотання про поновлення строку для звернення до суду, мотивоване тим, що він оскаржив своє звільнення з позасудовому порядку, подавши скаргу до ГУМВС в області 15 жовтня 2015 року. Відповідь на своє звернення позивач отримав орієнтовно 28 листопада 2015 року.
В період з 27 жовтня 2015 року по 21 листопада 2015 року позивач перебував на лікарняному, а тому вважав, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин (а.с. 44).
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
05 жовтня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 2149 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками зведеного загону ГУМВС України в Донецькій області у місті Мар'їнка та покарання винних».
П. 1 цього наказу вирішено звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 153, 154 «е» Статуту ППС, п. 2.2., 4.1. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції, могло призвести до тяжких наслідків, а також нетактовній та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС в області, невизнанні пріоритету державних та службових інтересів над особистими (а.с. 96-98).
На підставі наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149, 12 жовтня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 307о/с «По особовому складу».
Цим наказом відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітан міліції ОСОБА_1, оперуповноважений СКР Приморського РВ Маріупольського МУ, звільнений з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 12 жовтня 2015 року без встановлення премії у жовтні 2015 року (а.с. 100).
З 12 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчить листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 001029, виданий 26 жовтня 2015 року лікарнею з поліклінікою ГУМВС в області. 27 жовтня 2015 року мав стати до роботи.
27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків, про що свідчить підпис його безпосереднього керівника Тарасова А.В., зроблений на листі звільнення від виконання службових обов'язків (а.с. 101).
27 жовтня 2015 року начальником ВКЗ Маріупольського МУ підполковником міліції Шабановою О.О. у присутності заступника начальника ВКЗ Маріупольського МУ підполковника міліції Турка В.І. та начальника СЮЗ Маріупольського МУ майора міліції Юрасової О.В. складений акт № 18 про те, що 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 запропоновано отримати дублікат трудової книжки, оскільки у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та з метою збереження особистих документів працівників ОВС керівництвом ГУМВС в області прийнято рішення щодо евакуації особових справ за межі Донецької області. У працівників Маріупольського МУ доступ до архіву міста дислокації особових справ відсутній, тому видача оригінала трудової книжки на момент звільнення була неможливою. ОСОБА_1 відмовився отримувати дублікат трудової книжки, пояснив, що йому потрібен лише оригінал. ОСОБА_1 повідомив, що буде чекати на оригінал трудової книжки (а.с. 157).
Копію наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149 позивач отримав під особистий підпис 27 жовтня 2015 року, про що свідчить складена ним розписка (а.с. 99).
На підставі листа Маріупольського МУ від 28 жовтня 2015 року № 10591 ГУМВС в області виданий наказ від 03 листопада 2015 року № 334о/с «По особовому складу».
Цим наказом внесені зміни до наказу ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с у частині дати звільнення ОСОБА_1, вирішено вважати його звільненим з 27 жовтня 2015 року (а.с. 102).
До трудової книжки позивача серії АА № 118672 внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ 27 жовтня 2015 року на підставі наказу ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с (а.с. 150, 205).
На підтвердження факту перебування на лікарняному позивачем надані копії довідок № 588 та № 579.
З копії довідки № 579, яка видана 28 жовтня 2015 року комунальним закладом «Маріупольська міська лікарня № 2», слідує, що з 28 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року, з 31 жовтня 2015 року по 04 листопада 2015 року, з 05 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року, з 14 листопада 2015 року по 20 листопада 2015 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, до роботи мав стати 21 листопада 2015 року (а.с. 46, 148).
В подальшому, 11 листопада 2015 року, комунальним закладом «Маріупольська міська лікарня № 2» видана довідка № 588, згідно з якою з 27 жовтня 2015 року до 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні та продовжує хворіти (а.с. 45, 147).
Судом також встановлено, що 15 жовтня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до ГУМВС в області із заявою, в якій зазначив, що порушень службової дисципліни не вчиняв, просив врахувати, що несення ним служби документально не було оформлено; при заступанні на службу він не був ознайомлений із затвердженим графіком несення служби, керівництво не проводило ніяких інструктажів, йому не були доведені завдання, що стояли перед ним та ОСОБА_8 Просив врахувати його тривалий стаж роботи оперативним працівником, активну участь в антитерористичній операції, добровільну згоду на відрядження, високі показники в роботі, а тому у разі виявлення за результатами службового розслідування його провини просив не застосовувати до нього крайній захід дисциплінарного стягнення (а.с. 47). В судовому засіданні позивач пояснив, що до свого звернення додав копії рапортів із показниками його службової діяльності.
За результатами розгляду звернення позивача листом від 06 листопада 2015 року № 10/ц-356 УКЗ ГУМВС в області повідомило останнього, що за його зверненням проведена службова перевірка, однак факти, викладені у зверненні не підтвердилися (а.с. 48, 105).
27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського МУ із заявою, в якій просив видати йому копію висновку службового розслідування та наказу про його проведення (а.с. 176).
Листом від 04 листопада 2015 року № Ц-417 Маріупольське МУ повідомило, що для ознайомлення з матеріалами службового розслідування йому необхідно звернутися до ВІОС УКЗ ГУМВС в області (а.с. 177).
19 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області про надання йому витягів з наказів ГУМВС в області про його звільнення.
Разом з листом від 04 січня 2016 року № Ц-81 Маріупольський ВП ГУНП в Донецькій області надіслав позивачу копії наказів ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 304о/с та від 03 листопада 2015 року № 334о/с (а.с. 49, 175, 202).
01 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області із заявою, в якій просив припинити порушення його трудових прав внаслідок невидачі трудової книжки та військового квитка (а.с. 149).
Трудову книжку, військовий квиток та припис до військкомату ОСОБА_1 отримав під особистий підпис 02 березня 2016 року, про що освідчить складена ним розписка (а.с. 206).
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з органів внутрішніх справ, тобто з публічної служби, отже строк звернення до суду становить один місяць.
За загальним правилом, яке міститься у ст. 99 КАС України, початок перебігу строку для звернення до суду законодавець пов'язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають були передбачені законом.
Позивач оспорює своє звільнення з органів внутрішніх справа, вважаючи його незаконним.
Позовна заява ОСОБА_1 датована 19 грудня 2015 року (а.с. 3-5) і того ж дня надіслана на адресу суду (а.с. 18).
Ухвалою від 30 грудня 2015 року позовна заява залишена без руху із наданням позивачу строку для усунення її недоліків (а.с. 19).
Копія ухвали від 30 грудня 2015 року отримана позивачем 09 січня 2016 року (а.с. 25).
12 січня 2016 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач надіслав на адресу суду копії документів, доданих до позовної заяви, для відповідача (а.с. 20-21).
Недоліки позовної заяви усунені позивачем у строк, встановлений судом, а тому відповідно до ч. 2 ст. 108 КАС України вона вважається поданою у день її первинного подання, тобто 19 грудня 2015 року.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач дізнався про порушення своїх прав у жовтні 2015 року (15 жовтня 2015 року подав скаргу до ГУМВС в області, 27 жовтня 2015 року отримав копію наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149).
Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.
Правові наслідки пропуску строку звернення до суду передбачені ст. 100 КАС України, відповідно до ч. 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з п.п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.
В п. 62 рішення від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and Others v. Finland» Європейський Суд з прав людини зазначив, що в принципі не може бути виправданням виключень з гарантій статті 6 звичайного трудового спору на підставі специфічного характеру відносин між конкретним державним службовцем і відповідною державою. Відтак, прийнятним вважатиметься застосування в таких випадках статті 6. Саме держава-відповідач повинна буде довести, по-перше, що заявник-державний службовець не мав права на розгляд його справи в суді відповідно до національного права, і, по-друге, що виключення права з-під дії статті 6 для державного службовця є виправданим.
У п. 22 рішення від 11 лютого 2008 року у праві «Мітін проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що відповідно до рішення Великої палати у справі Вілхо Ескалайнена, стаття 6 Конвенції у «цивільному» аспекті має застосовуватися до всіх спорів, які стосуються державних службовців, якщо національне законодавство не виключає можливості звернення до суду осіб, що обіймають певні посади, чи категорій працівників, про яких йдеться, і таке виключення базується на об'єктивних підставах.
Враховуючи, що позивач оскаржив своє звільнення до ГУМВС в області, а також те, що він перебував на лікарняному з 27 жовтня 2015 року до 21 листопада 2015 року, суд вважає можливим визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Правовим наслідком визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є можливість розгляду та вирішення справи з прийняттям рішення по суті позовних вимог.
Стосовно клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 102 КАС України правила даної статті не поширюються на строк звернення до адміністративного суду, а тому клопотання позивача про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.
Керуючись п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 8, ст. 49, ст. 51, ч. ч.1, 3 ст. 99, ст. 100, ст. 133, ст. 160, ст. 165, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, -
ухвалив:
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення несплаченої суми за час перебування на лікарняному, стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та витрат на відрядження.
3. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 04 квітня 2016 року.
4. Повний текст ухвали виготовлений 11 квітня 2016 року.
5. Ухвала окремо не оскаржується і набирає законної сили з моменту постановлення. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення у справі.
Суддя Кравченко Т.О.